Справа № 357/9765/22
3/357/5520/22
21 жовтня 2022 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Дубановська І. Д.
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши в м. Біла Церква справу про адміністративне правопорушення за протоколом № 292 від 24 вересня 2022 року відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНКОПП: НОМЕР_1 , військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягався,
за ч. 4 ст. 172-11 КУпАП (далі - протокол),
відповідно до протоколу, 23 вересня 2022 року о 21 годині у пункті постійної дислокації у м. Біла Церква Київської області солдат ОСОБА_1 був відсутній на вечірній перевірці в розташуванні свого підрозділу, який самовільно залишив із 23 вересня 2022 року до 27 вересня 2022 року о 15 годині, поважних причин відсутності на військовій службі не назвав, документів, що підтверджують поважність причин відсутності на військовій службі, протягом 3 діб в умовах воєнного стану не надав, за що відповідальність передбачена ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.
В ході розгляду протоколу, ОСОБА_1 вини не визнав, зазначив, що проходить реабілітацію за місцем постійної дислокації, 23 вересня 2022 року написав рапорт командиру, у якому просив відпустити його на похорон побратима, зачекавши трохи часу, не дізнавшись результати розгляду, поїхав на поховання.
Відповідно до ч. 4 ст. 172-11 КУпАП, самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов'язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб, - тягнуть за собою накладення штрафу від сімдесяти до ста сорока п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до семи діб.
Отже, об'єктивна сторона виражається у формі самовільного залишення військової частини або місця служби, нез'явлення вчасно без поважних причин на військову службу, у разі призначення або переведення, нез'явлення із відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.
Суддя зазначає, що самовільне залишення військової частини або місця служби полягає у тому, що військовослужбовець покидає частину або місце служби без законного дозволу на це.
Натомість, нез'явлення вчасно без поважних причин, передбачає, що військовослужбовець правомірно покинув військову частину або місце служби, у зв'язку із призначенням, переведенням, відпусткою, або із лікуванням, але не повернувся без поважних причин.
Згідно із ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суддя заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши протокол, надані до нього докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутня подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.
Вказане суддя обґрунтовує таким.
Згідно із ч. 1 ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Згідно із пп. «а», пар. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, обвинувачений має бути повідомлений «негайно» і «детально» про причину обвинувачення, тобто реальні факти проти нього, які становлять основу обвинувачення, та про характер обвинувачення, а саме правову кваліфікацію цих фактів. В кримінальних справах вимога надання повної та докладної інформації стосовно обвинувачення проти підсудного є суттєвою передумовою для забезпечення справедливого провадження (п. 59 рішення у справі «Mattoccia v Italy» від 25 липня 2000 року за заявою 23969/94).
Всупереч зазначеному, у протоколі, містяться два взаємовиключних склади об'єктивної сторони ч. 4 ст. 172-11 КУпАП, один з яких передбачає, що ОСОБА_1 неправомірно покинув місце несення служби, а інший навпаки, що він правомірно його покинув, однак не повернувся, без поважних причин, протягом трьох діб.
Таким чином, внаслідок цього неможливо забезпечити справедливе провадження у справі щодо нього, як того вимагають положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Як зазначалось вище, згідно із ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зокрема, ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення та доданими до нього матеріалами.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Отже, оскільки протокол не відповідає вимогам ч. 1 ст. 254 КУпАП, він є незаконним, а усі інші докази долучені до нього, на підтвердження зазначених в ньому обставин є недопустимими.
Таким чином, задля уникнення порушення пп. «а», пар. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та оскільки в матеріалах відсутні допустимі докази, суддя вважає, що єдиним правильним рішенням буде - закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, в зв'язку із відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суддя
провадження у справі про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , - закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області І. Д. Дубановська