Справа № 308/6462/22
(заочне)
14 жовтня 2022 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючого - судді Крегул М.М.
за участю секретаря судового засідання - Тимко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мельник Роман Іванович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Німець О.М., звернувся до суду з даним позовом, який мотивує тим, що 20.10.2021 року він дізнався про існування відкритого щодо нього виконавчого провадження 63319279.
26.10.2022 року на адресу виконавця Табінського О.О. було скеровано адвокатський запит про надання інформації та копії підтверджуючих документів про те, на підставі чого прийнято до виконання виконавчий напис від 29.09.2020 року, зареєстрований реєстрі за № 717, надання копії виконавчого напису, кредитного договору та розрахунку заборгованості.
10.11.2021 року прийшла відповідь від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельник Романа Івановича про те, що йому було передано матеріали виконавчого провадження № 63319279 для подальшого виконання від приватного виконавця Табінського О.О. та додатки до адвокатського запиту: копія оскаржуваного виконавчого напису, копія заяви про примусове виконання рішення, копія кредитного договору від 16.01.2013 року укладеного між Позивачем та ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», графік повернення кредиту, копія постанови про відкриття виконавчого провадження № 63319279 від 16.10.2020 року.
Однак позивач вважає даний виконавчий напис незаконним та необґрунтованим, такий вчинений з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, нотаріусом не перевірено та не встановлено обставин щодо безспірності заборгованості, оскільки, як стверджує позивач, у нього відсутні будь-які боргові зобов'язання перед відповідачем, договорів, які б встановлювали його зобов'язання він не укладав, письмових вимог про сплату боргу він не отримував.
Також позивач вказує на численні порушення при вчиненні нотаріусом спірного виконавчого напису, зокрема з такого незрозуміло як утворилася заборгованість, які розрахунки з банком були проведені.
З урахуванням наведеного позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Григорян Діани Гагіківни про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ШВЕСТ УКРАЇНА» заборгованості за кредитним договором 45#00017440645 від 16.01.2013 у розмірі 46 585,62 грн., що зареєстрований в реєстрі за № 717 від 29.09.2020 року.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.06.2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
Ухвалою судді від 13.06.2022 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 16.09.2022 року підготовче провадження закрито, а справу призначено до розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, однак від його представника адвоката Німець О.М. до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги просить задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання також не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені вчасно та належним чином, клопотання про відкладення судового засідання до суду не надходили.
Відзиву у визначений судом строк відповідач не надіслав. Згідно з ч.8 ст.178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що відповідачем у встановлений законом строк відзив на позов не подано, в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.
В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Судом встановлено, що 29.09.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. вчинено виконавчий напис зареєстрований реєстрі за № 717, згідно якого з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТзОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 45#00017440645 від 16.01.2013 року, укладним з АТ «СБЕРБАНК», за період з 19.12.2019 року по 22.06.2020 року, у сумі 46585,62 грн. та 500,00 грн. - за вчинення цього виконавчого напису.
На викоанння вказаного виконавчого напису, 16.10.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Табінським О.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63319279.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року та Постановою Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, було визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п.4 ст. 254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин. Таким чином, в момент вчинення виконавчого напису 29.09.2020 року були відсутні правові підстави для його вчинення, а отже такий виконавчий напис не підлягає виконанню.
Окрім цього, неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису від 29.09.2020 року була обумовлена й іншими обставинами.
Так, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
Верховний Суд в ухвалі від 15.04.2020 року у справі № 554/6777/17 зазначив, що у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Тому існують підстави для застосування частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» за аналогією закону, в тому числі й при вчиненні виконавчого напису за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, з огляду на те, що судом не встановлено факту отримання позивачем вимоги (претензії) про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу.
Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, при цьому, суду не було надано доказів, що договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально.
Зазначені порушення процедури вчинення виконавчого напису нотаріуса, а також відсутність ознак безспірності у кредитних правовідносинах сторін є підставою для задоволення позову та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛвід 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено повністю, з відповідача підлягають стягненню документально підтверджені витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору у розмірі 992,40 грн..
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (ч.4 ст.137 ЦПК України).
Отже, наведеними вище правовими нормами встановлено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 1Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Тобто, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво, та інші види адвокатської діяльності.
Згідно п.9 ст.1 цього Закону, представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
20 жовтня 2021 року між адвокатом Німець О.М. та Гебешом П.В. було укладено договір про надання правничої допомоги, згідно якого адвокат зобов'язується надати Клієнтові правничу допомогу кваліфіковано і в розумні строки. Пунктами 3.1.4. та 3.1.5. Договору сторони узгодили, що клієнт несе обов'язок оплатити витрати пов'язані із наданням правничої допомоги та оплатити послуги адвоката в порядку та у строки передбачені п. 2 цього договору.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №72-2 від 27.11.2021 року адвокатом Німець О.М. прийнято від ОСОБА_1 на підставі надання правової допомоги 5000,0 (п'ять тисяч) гривень.
До матеріалів справи долучено опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом наступного характеру:
-Вивчення наданих клієнтом документів - 1 год. - 500,00 грн.;
-Надання консультації клієнту - 1 год. - 500,00 грн.;
-Підготовка позовних матеріалів - 4 год. - 1000,00 грн.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на викладене, враховуючи обсяг позовної заяви, кількість доказів та фактичних даних, які підлягали дослідженню адвокатом, а також наявність сталої судової практики у вирішенні аналогічних справ, суд дійшов висновку, що розмір правничої допомоги є неспівмірним зі складністю справи.
Відтак, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, а також те, що даний позов задоволено частково, суд доходить висновку про зменшення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 2000,00 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.
Керуючись ст. ст. 10, 12,13, 18, 81, 137, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мельник Роман Іванович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 717 від 29 вересня 2020 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагіківною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» заборгованісті за кредитним договором № 45#00017440645 від 16.01.2013 року, за період з 19.12.2019 року по 22.06.2020 року, у сумі 46585,62 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 37616221, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , сплачений ним судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві грн. сорок коп.).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 37616221, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий судові витрати на правничу допомогу в сумі 2000,00 (дві тисячі) грн.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 03126, м. Київ, вул. Бульвар Вацлава Гавела).
Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).
Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мельник Роман Іванович (місцезнаходження: 02125, м. Київ, вул. Старосільська, буд. 1, офіс 10).
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено відповідно до ч.6 ст.259 та ч.6 ст.268 ЦПК України - 24.10.2022року
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду М.М. Крегул