125/1337/22
2-н/125/57/2022
24.10.2022 м. Бар Вінницької області
Суддя Барського районного суду Вінницької області Салдан Ю. О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей,
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у розмірі 1/3 (однієї третини) всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 15.09.2022 і до досягнення дітьми повноліття, а також витрати, пов'язані із розглядом справи, що складаються із витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Згідно з частиною 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Пунктом 3 частини 1 статті 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 168 ЦПК України, у судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.
Частиною 1 статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що склад і розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі.
Відповідно до положень частини 1 статті 167 ЦПК України розгляд справи в порядку наказного провадження проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.
За змістом частин 5, 6 статті 137 ЦПК України саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Суд зауважує, що наказне провадження є видом спрощеного судового провадження для розгляду окремих категорій справ, в якому справа розглядається без повідомлення та виклику сторін. Отже, боржник у справі позбавлений права довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат. Стягнення витрат на правничу допомогу за укладеним між заявником та адвокатом договором про надання правничої допомоги суперечить самій суті наказного провадження, оскільки договір не є укладеним між заявником та боржником, а також витрати на правничу допомогу не є неоспорюваною заборгованістю боржника. Відтак судовими витратами у наказному провадженні, в розумінні пункту 6 частини 1 статті 168 ЦПК України, є судовий збір, який справляється за подання заяви про видачу судового наказу.
ОСОБА_1 заявила вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 гривень, за якою не може бути видано судовий наказ, оскільки така вимога не входить до переліку, визначеного частиною 1 статті 161 ЦПК України, та вказані витрати входять до предмету доказування у справі, що унеможливлює стягнення їх за правилами наказного провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Враховуючи наведене, слід відмовити у видачі судового наказу в частині вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.
Керуючись ст.ст. 137, 141, 161, 163, 165 ЦПК України, суддя
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу в частині вимоги про стягнення витрат, пов'язаних із розглядом справи, що складаються із витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до частини 2 статті 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Барський районний суд Вінницької області протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Повний текст ухвали складено 24.10.2022.
Суддя Юлія САЛДАН