Київський апеляційний суд
Провадження № 11-кп/824/3216/2022 Головуючий в першій інстанції: ОСОБА_1
Єдиний унікальний № 753/6705/14-к Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категорія справи: ст. 539 КПК України
06 жовтня 2022 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 27 липня 2022 року,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27 липня 2022 року відмовлено в задоволенні звернення Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції у місті Києві про вирішення питання стосовно речових доказів (грошових коштів) у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які вироком цього ж суду від 17 квітня 2014 року засуджені за ч. 2 ст. 303 КК України.
Дана ухвала мотивована тим, що в справі відсутні постанови про визнання речовими доказами грошових коштів, про які йде мова в указаному вище зверненні, прокурором в судовому засіданні зазначено, що такі процесуальні рішення не приймалися, а тому суд позбавлений процесуально-правової можливості вирішити питання про долю грошових коштів, які не визнавалися речовими доказами.
В апеляційній скарзі прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_6 просить ухвалу скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
На думку апелянта, наведені в оскаржуваній ухвалі висновки суду є незаконними, не ґрунтуються на вимогах ст. ст. 84, 98, п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України. При цьому, на переконання апелянта, набуття майном статусу доказу у кримінальному провадженні не обумовлено винесенням з цього приводу процесуального рішення слідчим чи прокурором, і вирішення судом питання про долю речового доказу в порядку, передбаченому п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, не може перебувати в залежності від наявності чи відсутності постанови слідчого чи прокурора про визнання цього речового доказу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора ОСОБА_6 в підтримку доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження передбачених цим Кодексом.
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 409, ч. 1 ст. 412 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відмовляючи у вирішенні питання стосовно вилучених грошових коштів у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , суд першої інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою скасування судового рішення, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження № 12013110020006680 від 16 травня 2013 року, вироком Дарницького районного суду м. Києва від 17 квітня 2014 року затверджені угоди про визнання винуватості між прокурором відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_6 та підозрюваними ОСОБА_7 і ОСОБА_8
ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України, та кожному із них призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 і ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладенням на кожного передбачених ст. 76 КК України обов'язків.
Даний вирок набрав законної сили 19 травня 2014 року.
12 липня 2022 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшло звернення від начальника Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП у м. Києві, за змістом якого на відповідальному зберіганні у цьому управлінні знаходяться речові докази у кримінальному провадженні, а саме грошові кошти в сумі: 1200,00 доларів США (квитанція № 000447); 2900,00 гривень (квитанція № 000276); 40,00 гривень (квитанція № 000277); 1200,00 доларів США (квитанція № 000448), - доля яких не вирішена означеним вище вироком суду.
Виходячи із регламентованих п. 14 ч. 1 ст. 537, п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України правил, під час виконання вироку, суд, який його ухвалив, має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, які виникають при виконанні вироку.
В ході здійснення судового розгляду порушених у зверненні Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП у м. Києві питань стосовно вирішення долі наявних на зберіганні грошових коштів, прокурор ОСОБА_6 надав суду документи з кримінального провадження № 12013110020006680 від 16 травня 2013 року, зокрема:
- 3 протоколи огляду від 26 лютого 2014 року, згідно з якими був здійснений огляд: вилучених 28 грудня 2013 року в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , грошових коштів в сумі по 1200,00 доларів США, які містилися в двох пакетах, та зазначено про їх передачу на відповідальне зберігання до УФЗБО ГУМВС України в м. Києві; вилучених 28 грудня 2013 року в ході особистого обшуку ОСОБА_8 під час затримання грошових коштів в сумі 40,00 гривень; вилучених 28 грудня 2013 року в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , грошових коштів в сумі 2900,00 гривень та 300,00 доларів США;
- квитанції від 05 березня 2014 року, відповідно до яких УФЗБО ГУМВС України в м. Києві прийняло на зберігання 1200,00 доларів США, 1200,00 доларів США, 40,00 гривень, 300,00 доларів США, 2900,00 гривень.
Із наданих прокурором документів цілком зрозуміло, що вилучення означених грошових коштів та передача їх на відповідальне зберігання до УФЗБО МВС України в м. Києві відбулось в ході проведення слідчих дій в рамках кримінального провадження № 12013110020006680 від 16 травня 2013 року, у якому щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_8 . Дарницьким районним судом м. Києва 17 квітня 2014 року було ухвалено вирок.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Враховуючи вищенаведене, всупереч висновкам суду першої інстанції, формальна відсутність постанови слідчого, прокурора, про визнання речовими доказами означених грошових коштів, безпосереднє відношення яких до даного кримінального провадження підтверджується іншими документами, не може бути перешкодою для вирішення їх долі та не свідчить про відсутність у суду процесуально-правової можливості для цього. При цьому колегія суддів також зауважує, що прямої вказівки про необхідність винесення слідчим, прокурором постанови про визнання речовими доказами кримінальним процесуальним законом не було передбачено на період часу досудового розслідування згаданого кримінального провадження, як і не передбачено на момент винесення оскаржуваної ухвали.
Таким чином, оскільки при ухваленні вироку щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 судом першої інстанції не було вирішено питання щодо речових доказів (вилучених грошових коштів) відповідно до ст. 475, п. 12 ч. 1 ст. 368, п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, доля яких на даний час не вирішена і вони знаходяться на зберігання в Управлінні фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП у м. Києві, то дане питання підлягає вирішенню судом, який ухвалив вирок, в порядку виконання вироку згідно з п. 14 ч. 1 ст. 537, п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України.
Отже, ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 27 липня 2022 року підлягає скасуванню як незаконна з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. В ході нового розгляду суду першої інстанції, з урахуванням процесуальних та фактичних обставин вилучення грошових коштів, відображених у протоколах слідчих дій (огляд місця події, обшук, особистий обшук під час затримання), слід вирішити долю вилучених у кримінальному провадженні грошових коштів як речових доказів за правилами ст. 100 КПК України, а в разі встановлення підстав вважати частину грошових коштів (вилучених в ході обшуку та особистого обшуку під час затримання) тимчасово вилученим майном - керуватися приписами ст. 169 КПК України.
З урахуванням наведеного, апеляційна скарга прокурора ОСОБА_6 підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419, 539 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 27 липня 2022 року, якою відмовлено в задоволенні звернення (клопотання) Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції у місті Києві про вирішення питання стосовно речових доказів (грошових коштів) у кримінальному провадженні № 12013110020006680 від 16 травня 2013 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4