апеляційне провадження №22-ц/824/5462/2022
справа №753/15090/20
15 вересня 2022 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), подану представником Пономар Ольгою Василівною, на ухвалу Дарницького районного суду від 23 жовтня 2021 року, постановлену під головуванням судді Котвицького В.Л.,
у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Бориспільський МВДВС в м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) на дії державного виконавця,-
встановив:
09 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця, яку уточнив у процесі розгляду.
Скаргу мотивує тим, що з 11 липня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі. У 2013 році відносини між подружжям погіршились і ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявлю про стягнення аліментів на утримання сина. Позовну заяву задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 частини доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з 23 лютого 2013 року і до повноліття ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі зазначеного рішення Дарницьким районним судом м. Києва 04 червня 2014 року було видано виконавчий лист.
Згодом подружжя примирилося, боржник та стягувач стали проживати однією сім'єю, спільно виховувати та утримувати сина ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився другий син ОСОБА_5 . Оскільки сімейне життя супроводжувалося спільною участю в утриманні дітей стягувач не пред'являла до виконання виконавчий лист, виданий Дарницьким районним судом м. Києва 04 червня 2014 року.
Наразі шлюб між сторонами не розірвано, але на початку 2020 року відносини погіршилися і у лютому 2020 року ОСОБА_2 пред'явила виконавчий лист до виконання.
ОСОБА_1 стало відомо, що постановою державного виконавця від 27 лютого 2020 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №753/786/14, виданого 04 червня 2014 року Дарницьким районним судом м. Києва (виконавче провадження № 61320231).
В рамках вказаного виконавчого провадження 28 липня 2020 року головний державний виконавець Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Білан Юлія Станіславівна склала розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, зі змісту якого вбачається, що аліменти нараховувалися державним виконавцем:
1)з грудня 2013 року по липень 2020 року, тобто за період, який перевищує 3- річний строк з дати пред'явлення виконавчого листа до виконання;
2)виходячи лише із середньої заробітної плати працівника для м. Києва;
3)без врахування сум аліментів, сплачених боржником ОСОБА_1 добровільно.
Всього державний виконавець нарахувала аліменти за період з 23 грудня 2013 року по28 липня 2020 року в сумі 211691,88 гривень.
Вказує, що при складанні державний виконавець Білан Юлія Станіславівна не дотрималася принципів верховенства права, законності,справедливості, неупередженості та об'єктивності, які встановлені статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження».
Вказує, що статтею 194 Сімейного кодексу України визначено порядокстягнення аліментів на підставі виконавчого листу за минулий час. Частиною 1 статті194 Сімейного кодексу України у редакції, яка була чинною з 01 січня 2004 року до 27 серпня 2018 року, аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа довиконання.
Вказує, що у відповідності до частини 2 статті 195 СК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості, визначається, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Вказує, що обов'язковою умовою для визначення розміру аліментів, виходячи із середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості є фактична наявність хоча б однією обставини, зазначеної у частині 2 статті 195 Сімейного кодексу України. Зазначає, що протягом січня-травня 2016 року, з квітня 2017 року по грудень 2018 року ОСОБА_1 працював у Приватному підприємстві «Київпродзбут» і отримував заробітну плату, що підтверджується копією трудової книжки та довідкою про заробітну плату від 11 серпня 2020 року.
У зв'язку з цим державний виконавець повинна була визначати розмір аліментів за вказані періоди, виходячи не із середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості, а з розміру заробітної плати, отриманої платником аліментів у Приватному підприємстві «Київпродзбут».
Зазначає, що ОСОБА_1 добровільно сплачував дружині аліменти на утримання сина шляхом переведення коштів на користь стягувача, зокрема: 16 квітня 2020 року було сплачено 2010,05 гривень аліментів; 23 травня 2020 року було сплачено 703,52 гривень аліментів; 27травня 2020 року було сплачено 2010,05 гривень аліментів.
Вказує, що вищенаведене свідчить, що розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 28 липня 2020 року складений головним державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Білан Юлією Станіславівною безврахування фактичних обставин та дотримання положень законодавства, яке регулює спірні правовідносини, тобто без дотримання принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Мотивуючи наведеним, просить суд поновити строк для подання скарги на дії державного виконавця, визнати неправомірними дій головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Білан Юлії Станіславівни щодо визначення суми заборгованості по сплаті ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 за період з 23 грудня 2013 року по 28 липня 2020 року у сумі 211 691,88 грн та скасувати її розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 28 липня 2020 року у виконавчому провадженні №61320231.
Зобов'язати державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), який здійснює виконавче провадження № 61320231, визначити суму заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , виключивши аліменти за період, який перевищує три роки, що передували пред'явленню до виконання виконавчого листа., виданого Дарницьким районним судом м. Києва 04 червня 2014 року, врахувати дані про заробітну плату, отриману боржником у Приватному підприємстві "Київпродзбут", що підтверджується довідкою від 11 серпня 2020 року, та добровільно сплачені аліменти у квітні та травні 2020 року у сумарному розмірі 4 723,62 гривень.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 23 жовтня 2021 року задоволено заяву адвоката Проскурні О.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 про залишення без розгляду частини вимог скарги. Вимоги скарги в частині зобов'язання державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), який здійснює виконавче провадження № 61320231, визначити суму заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , врахувати дані про заробітну плату, отриману боржником у ПП «Київпродзбут» та добровільно сплачені аліменти у квітні та травні 2020 у розмірі 4 723,62 грн - залишено без розгляду.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 23 жовтня 2021 року вимоги скарги задоволено.
Визнано неправомірними дій головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Білан Юлії Станіславівни щодо визначення суми заборгованості по сплаті ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 за період з 23 грудня 2013 року по 28 липня 2020 року у сумі 211 691,88 грн.
Скасовано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 28 липня 2020 року в рамках виконавчого провадження № 61320231 за виконавчим листом Дарницького районного суду м.Києва № 753/786/14 від 04 червня 2014 року (заборгованість за яким у період з 23 грудня 2013 року по 28 липня 2020 рік становить 211 691,88 грн).
Зобов'язано державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), який здійснює виконавче провадження № 61320231, визначити суму заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , виключивши аліменти за період, який перевищує три роки, що передували пред'явленню до виконання виконавчого листа.
Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, Дарницьким ВДВС у місті Києві подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження АСВП № 6132023 з примусового виконання виконавчого листа №753/786/14, виданого 04 червня 2014 року Дарницьким районним судом м. Києва, про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі ј частини щомісячно, починаючи з 23 грудня 2013 року та до повноліття дитини. 27 лютого 2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61320231, копії постанови направлено сторонам до відома.
В рамках виконавчого провадження № 61320231 державним виконавцем 28 липня 2020 року нарахована заборгованість по аліментам за період з 23 грудня 2013 року по 28 червня 2020 року, яка станом на 28 липня 2020 року склала 211691,88грн, копії розрахунку направлено сторонам до відома.
Вказує, що відповідно до частини 1 статті 194 Сімейного кодексу України у редакції від 03 липня 2018 року аліменти можуть за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання. Вказує, що оскільки обов'язок сплати аліментів за рішенням суду у боржника ОСОБА_1 виник у грудні 2013 року, проте стягувач ОСОБА_2 протягом семи років до виконавчої служби з метою його виконання незверталася, тому до відносин, які виникли до внесення змін слід застосовувати строк в три роки, а десятирічний строк можливо відраховувати починаючи з 28 серпня 2018 року.
Вказує, що в матеріалах виконавчого провадження на момент визначення заборгованості по аліментам боржником не надавалися квитанції про сплату аліментів та довідки з місця роботи, на які він посилається в самій скарзі, враховуючи те, що виконавче провадженні відкрито з 27 лютого 2020 року.
Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційної інстанції ухвалу Дарницького районного суду м. Києва скасувати в повному обсязі.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Представник скаржника подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились в судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи вимоги скарги, суд першої інстанції вказав, що у статті 58 Конституції України зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Оскільки збільшення строку стягнення аліментів за виконавчим листом з трьох до десяти років є обставиною, що обтяжує цивільну відповідальність особи, відтак стаття 194 СК України, змінена Законом № 2475-VIII, на підставі статті 58 Конституції та статті 5 ЦК України не має зворотної дії в часі. З огляду на це до застосування підлягала стаття, у редакції, яка діяла до 28 серпня 2018 року.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Установлено, що 11 липня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. Вказана обставина підтверджується даними свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 від 01 серпня 2017 року (том 1 а.с.6).
ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками дитини є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вказана обставина підтверджується даними свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 06 лютого 2012 року (том 1 а.с.7).
ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками дитини є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вказана обставина підтверджується даними свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 06 червня 2019 року (том 1 а.с.7).
Дарницьким районним судом міста Києва від 04 червня 2014 року видано виконавчий лист №753/786/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі ј частини доходу (заробітку) ОСОБА_1 , але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 23 грудня 2013 року і до повноліття ОСОБА_3 (том 1 а.с.10).
З даних заяви про відкриття виконавчого провадження від 12 лютого 2020 року убачається, що ОСОБА_2 звернулась до Дарницького районного ВДВС у місті Києві з проханням прийняти на примусове виконання виконавчий лист №753/786/14 від 04 червня 2014 року (том 1 а.с.9).
Постановою головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Білан Ю.С. ВП №61320231 від 27 лютого 2020 року відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №753/786/14 від 04 червня 2014 року (том 1 а.с.11).
З даних довідки про середню заробітну плату (дохід) від 11 серпня 2020 року убачається, що загальна сума доходу ОСОБА_1 на період з 01 січня 2016 року по 29 лютого 2018 року становить 98 723,85 гривень (том 1 а.с.18).
Постановою головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Білан Ю.С. ВП №61320231 від 28 липня 2020 року оголошено в розшук автомобіль боржника MitsubishiНОМЕР_4 (том 2 а.с.5).
Постановою головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Білан Ю.С. ВП №61320231 від 28 липня 2020 року накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 (том 2 а.с.8).
З даних квитанцій, що містяться у матеріалах справи, убачається, що ОСОБА_1 перерахував на рахунок ОСОБА_2 грошові кошти на загальну суму 4 723,62 гривень. №P24AP24A300773151C83833 від 17 квітня 2020 року на суму 2 10,05 гривень, №P24AP24A369006939C07198 від 24 травня 2020 року - 703,52 гривень, №P24AP24A375971504C02657 від 28 травня 2020 року - 2 010,05 гривень (том 1 а.с.19).
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною першою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що порядок стягнення аліментів визначається законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною 5 цієї статті унормовано, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 449 ЦПК України унормовано, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
З матеріалів справі убачається, що заявник, звертаючись із цією скаргою на дії державного виконавця, просить поновити строк для подання скарги.
Заявник вказує, що 12 серпня 2020 року ознайомився з розрахунком заборгованості.
20 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця, що ідентична цій скарзі.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року скаргу ОСОБА_1 повернуто без розгляду з підстав невідповідності скарги вимогам статті 183 ЦПК України (том 1 а.с.24).
Зазначає, що вказану ухвалу ОСОБА_1 отримав 07 вересня 2020 року, а вже 09 вересня 2020 року звернувся до суду із цією скаргою повторно.
Враховуючи наведені обставини, які підтверджуються належними доказами, колегія суддів уважає, що строк для звернення із скаргою пропущений з поважних причин, а тому його слід поновити, на що суд першої інстанції уваги не звернув.
Щодо вирішення скарги по суті, колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
За правилами частин першої та третьої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.
Згідно з частиною восьмою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
З даних розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 28 липня 2020 року, складеного головним державним виконавцем Білан Ю.С., убачається, що сума нарахованих аліментів з 23 лютого 2013 року по 28 липня 2020 року становить 211 691,88 гривень (том 1 а.с.12-13).
Частиною першою статті 194 СК України у редакції, що діяла на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів, було передбачено, що аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
Законом України № 2475-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 03 липня 2018 року до частини першої статті 194 СК України були внесені зміни і зазначена норма права викладена у такій новій редакції: «Аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання».
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 висловлено думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - «переживаючої» (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб'єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.
Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 пункту 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018).
З урахуванням наведених положень закону та рішень Конституційного Суду України наявні підстави для висновку, що державний виконавець зобов'язаний був застосувати саме ту правову норму, сформульовану в законі, яка була чинною на момент вчинення ним відповідної процесуальної дії, зокрема й здійснення розрахунку розміру заборгованості за аліментами.
Колегія суддів враховує, що незалежно від моменту пред'явлення виконавчого листа до виконання у ОСОБА_1 існував обов'язок зі сплати аліментів, починаючи з дати ухвалення судового рішення 03 квітня 2014 року.
Постановою державного виконавця №61320231 від 27 лютого 2020 року відкрито виконавче провадження (том 1 а.с. 11).
Отже дії державного виконавця з обрахування розміру заборгованості за 10 років до подання виконавчого листа до виконання не встановили для заявника нового обов'язку, що не був передбачений судовим рішенням або законом.
Окрім того, у державного виконавця відсутні повноваження під час вчинення процесуальних дій з виконання судового рішення застосовувати нечинне положення закону на момент вчинення ним відповідної процесуальної дії.
До подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 грудня 2021 року у справі 2-3177-1/06.
Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув і дійшов помилкового висновку про задоволення скарги.
Відповідно до статті 376 ЦПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), подану представником Пономар Ольгою Василівною, задовольнити частково.
Ухвалу Дарницького районного суду від 23 жовтня 2021 року скасувати, ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із скаргою на дії державного виконавця.
В задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Бориспільський МВДВС в м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) на дії державного виконавця відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24 жовтня 2022 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді А.М. Андрієнко
В.В. Соколова