Справа № 362/3657/18 Головуючий у 1 інстанції: Корнієнко С.В.
Провадження № 22-ц/824/5966/2022 Доповідач: Шебуєва В.А.
18 жовтня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Шебуєвої В.А.,
суддів Стрижеуса А.М., Ящук Т.І.,
секретар Шевченко Т.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення боргу,-
В липні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення боргу. Зазначила, що 12 липня 2012 року між нею та ОСОБА_3 був укладений договір позики, відповідно до якого останній отримав у неї грошові кошти в розмірі 196000,00 грн. на придбання квартири з кінцевим терміном повернення до 12 липня 2015 року. За отримані у позику кошти ОСОБА_3 придбав квартиру у спільну сумісну власність разом з ОСОБА_1 . На даний час між ними наявний спір в суді про поділ вказаної квартири. Посилаючись на те, що кошти за договором позики не повернуті, ОСОБА_2 просила стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на її користь заборгованість з урахуванням трьох процентів річних та інфляційної складової у розмірі 283 807,64 грн.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 283 807,64 грн. , а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 190,48 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові ОСОБА_2 . Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Вона не була повідомлена про розгляд справи. Вважає, що боргова розписка є штучно створеним документом. Вони з ОСОБА_3 не брали в борг котів у ОСОБА_2 , квартира була придбана за кошти, що були в неї та її батьків.
В судове засідання ОСОБА_1 та її представник не з'явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.
Позивачка ОСОБА_2 і відповідач ОСОБА_3 просять відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до розписки від 12 липня 2012 року ОСОБА_3 отримав у ОСОБА_2 у позику грошові кошти в розмірі 196000,00 грн., з кінцевим терміном повернення до 12 липня 2015 року (а.с. 13).
Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 про солідарне стягнення боргу за договором позики від 12 липня 2012 року з позичальника ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з урахуванням трьох процентів річних та інфляційної складової у розмірі 283 807,64 грн. При цьому суд виходив з того, що ОСОБА_3 не виконав взяті на себе зобов'язання та не повернув взяті у борг кошти.
Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції в частині вирішення вимог ОСОБА_2 про солідарне стягнення боргу за договором позики з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною 2 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до змісту ст. 65 СК України при укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Згідно ч. 2 ст. 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом установлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і одержане за договором використано на її потреби.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості за договором позики від 12 липня 2012 року з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 посилалася на те, що на час укладення договору позики ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, ОСОБА_3 отримав та використав кошти в інтересах сім'ї, а саме для придбання квартири АДРЕСА_1 .
Проте, як вбачається з матеріалів справи, боргова розписка від 12 липня 2012 року була підписана лише ОСОБА_3 ОСОБА_2 не надала суду належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 надавала згоду на укладення ОСОБА_3 договору позики від 12 липня 2012 року, а також на підтвердження того, що ОСОБА_3 використав кошти в інтересах сім'ї.
Суд першої інстанції вирішив спір за відсутністю ОСОБА_1 . При цьому в матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_1 судової повістки.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначала, що на даний час шлюб між нею та ОСОБА_3 розірваний та в провадженні суду перебуває справа про поділ майна подружжя. В ході розгляду даної справи ОСОБА_3 надав свою боргову розписку по отримання позики у ОСОБА_2 , про яку їй не було відомо раніше. Також ОСОБА_3 не повідомив про наявне рішення суду про солідарне стягнення боргу за даною розпискою на користь ОСОБА_2 . Вважає поведінку ОСОБА_3 протиправною, а боргову розписку штучно створеним документом.
Враховуючи вищевикладене, у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 12 липня 2012 року із ОСОБА_1 .
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2019 року підлягає скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики з ОСОБА_1 .
Відповідно, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню і в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору.
ОСОБА_3 не оскаржив рішення суду першої інстанції в частині стягнення із нього заборгованості, а відтак, в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 4257,20 грн. судового збору, сплаченого нею за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та судового збору з ОСОБА_1 , та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики з ОСОБА_1 .
В частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та судового збору з ОСОБА_3 рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2019 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 4257,20 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 жовтня 2022 року.
Суддя-доповідач Шебуєва В.А.
Судді Стрижеус А.М.
Ящук Т.І.