Ухвала
іменем України
24 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 466/1973/22
провадження № 51-3176 ск 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
розглянувши касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 06 травня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року,
встановив:
За вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 06 травня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Постановлено у відповідності до статей 71, 72 КК до покарання, призначеного за цим вироком, повністю приєднати відбуте покарання за вироком Галицького районного суду м. Львова від 13 серпня 2021 року.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 06 травня 2022 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишено без зміни.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник не погоджується з вказаними судовими рішеннями щодо його підзахисного.
Перевіривши касаційну скаргу захисника на відповідність вимогам статті 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), Суд дійшов висновку, що її подано без додержання вимог зазначеної норми процесуального закону
Так, відповідно до вимог частин 2 статті 427 КПК у касаційній скарзі, окрім іншого, наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судових рішень з урахуванням підстав для їх скасування судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК, а також зазначаються вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувалися зі статтею 436 КПК.
Згідно з положенням статті 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Також, відповідно до цієї статті, суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Як видно з оскаржуваного вироку суду першої інстанції, кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 розглядалося у порядку частини 3 статті 349 КПК.
Однак, зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник не погоджується з кваліфікацією дій засудженого та з встановленими фактичними обставинами.
Тобто, захисник має визначитись з яких підстав він оскаржує судові рішення з урахуванням змісту статті 349 КПК.
Крім того, у касаційній скарзі захисник, посилаючись на суворість призначеного засудженому покарання, висловлює свою позицію щодо можливості застосування до останнього положень статті 69 КК, однак не наводить достатніх доводів щодо наявності таких обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину.
Тобто, у касаційній скарзі захисник має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, які, на його думку, допущено судами першої та апеляційної інстанцій при їх постановленні, навести аргументи на обґрунтування кожної позиції.
Також, всупереч вимогам частини 3 статті 427 КПК захисник не зазначає в касаційній скарзі чи бажає він брати участь у касаційному розгляді.
Таким чином, недодержання захисником вимог, передбачених статтею 427 КПК, є підставою для залишення його касаційної скарги без руху.
З урахуванням наведеного, керуючись частиною 1 статті 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_5на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 06 травня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року залишити без руху, надавши йому п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання ним ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4