25 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 203/7586/14-к
провадження № 51-3238ск22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_3,
суддів: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 ,
встановив:
Зі змісту касаційної скарги убачається, що засуджений не погоджується
з постановленими щодо нього судовими рішеннями та порушує питання
про їх перегляд в касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пунктів 1, 3, 4, 5 ч. 2, ч. 3 та ч. 5 зазначеної статті.
Згідно зі ст. 427 вказаного Кодексу в касаційній скарзі, серед іншого, зазначаються найменування суду касаційної інстанції, судове рішення, що оскаржується, обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень, вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції та її думка з приводу участі
у касаційному розгляді. Крім того, до касаційної скарги додаються копії судових рішень, що оскаржуються.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу.
Тобто суд касаційної інстанції є судом права, а не факту.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Тому скаржник, заперечуючи законність постановлених у кримінальному провадженні судових рішень, має конкретно вказати в чому саме полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно
до ст. 438 КПК України є підставами для скасування чи зміни судових рішень, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог.
Однак, засуджений ОСОБА_2 вказаних вимог процесуального закону
не дотримався.
Зокрема, засуджений в порушення вимог кримінального процесуального закону адресує свою касаційну скаргу Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. При цьому, Законом України «Про внесення змін
до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року, що набрав чинності 15 грудня
2017 року, внесено зміни до Кримінального процесуального кодексу України
та визначено, що судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Крім того, засуджений у своїй касаційній скарзі не зазначає, які конкретно судові рішення він оскаржує. Вказане перешкоджає суду касаційної інстанції визначитись
з предметом перевірки у касаційному порядку.
При цьому, у разі виявлення бажання у засудженого повторно звернутися до суду касаційної інстанції йому слід звернути увагу, що згідно з вимогами частин 1, 2
ст. 424 КПК України у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали
про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного
чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Разом з тим, якщо особа бажає оскаржити різні судові рішення судів першої
чи апеляційної інстанцій, вона вправі подати касаційну скаргу на кожне із них
окремо із наведенням відповідного обґрунтування щодо їх незаконності чи необґрунтованості в порядку, передбаченому КПК України, у межах строку
на касаційне оскарження.
Окрім вказаного, засуджений у своїй касаційній скарзі не наводить конкретних порушень закону, допущених судами першої та апеляційної інстанцій при постановленні оскаржених судових рішень, які відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України з урахуванням положень статей 412-414 цього Кодексу є підставами для
їх скасування чи зміни.
Крім цього, вимоги засудженого ОСОБА_1 до суду касаційної інстанції,
про скасування вироку місцевого суду, рішення апеляційного суду, ухвалених щодо нього, та залишення в силі іспитового терміну, призначеного судом першої інстанції, що сформульовані ним у поданій касаційній скарзі, є суперечливими та не узгоджуються з положеннями ст. 436 КПК України, якою визначено повноваження касаційного суду за наслідками розгляду касаційної скарги.
Також, усупереч ч. 3 ст. 427 КПК України, засуджений у скарзі не зазначає чи бажає він брати участь у касаційному розгляді.
Крім цього, в порушення вимог ч. 5 ст. 427 КПК України до касаційної скарги взагалі не додано копій оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 429 КПК України у разі подання касаційної скарги
без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, вона залишається без руху.
Враховуючи наведене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без руху
і надати йому для усунення вказаних недоліків п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог суду касаційну скаргу йому буде повернуто.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5