Ухвала
24 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 755/8919/19
провадження № 61-9999ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року у справі за позовом акціонерного товариства «Таскомбанк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У травні 2019 року ПАТ «Таскомбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 165 994, 24 грн.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 19 серпня 2019 року позов ПАТ «Такскомбанк» до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Такскомбанк» заборгованість за кредитним договором на суму 137 283, 16 грн.
24 березня 2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулось до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою про заміну сторони у справі правонаступником.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 травня 2021 року заяву ТОВ «Вердикт Капітал» від 24 березня 2021 року повернуто заявнику без розгляду.
03 червня 2021 року на адресу Дніпровського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 серпня 2019 року.
07 вересня 2021 року Дніпровським районним судом міста Києва в порядку процесуального правонаступництва до участі у справі залучено
ТОВ «Вердикт Капітал».
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено частково. Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року скасовано, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 грудня 2021 року позовну заяву ПАТ «Такскомбанк», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал», до ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Оскарженою постановою Київського апеляційного суду від 28 липня
2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Вердикт Капітал» задоволено.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 24 грудня 2021 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
10 жовтня 2022 року засобами поштового зв'язку представник
ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду
від 28 липня 2022 року і залишити в силі ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 24 грудня 2021 року.
Заявник просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення, посилаючись на те, що повний текст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції було отримано його представником особисто у районному суді 23 вересня 2022 року, що підтверджується особистим підписом.
Оскільки причина пропуску процесуального строку є поважною, строк на касаційне оскарження на підставі частини другої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України підлягає поновленню.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення
про скасування ухвали суду першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
За змістом статті 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Судами встановлено, що у травні 2019 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ПАТ «Таскомбанк», підписана представником за довіреністю Бутко А. С.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року позовну заяву ПАТ «Таскомбанк» було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків не більше п'яти днів з дня вручення ухвали, а саме: запропоновано надати суду оригінал чи копію довіреності, виданої ПАТ «Таскомбанк» на представництво інтересів банку Бутком А. С . В мотивувальній частині ухвали судом першої інстанції вказано, що позовна заява від імені банку подана та підписана представником ПАТ «Таскомбанк»за довіреністю Бутком А. С., однак фактично до позовної заяви не додано ані оригіналу довіреності, ані її копії.
23 грудня 2021 року на адресу Дніпровського районного суду міста Києва надійшла заява ТОВ «Вердикт Капітал» про усунення недоліків. У заяві
ТОВ «Вердикт Капітал» вказало, що товариство не має довіреності, виданої Бутку А. С. на представництво інтересів ПАТ «Таскомбанк», оскільки ці документи ПАТ «Таскомбанк» не передавались при відступленні прав вимоги 08 лютого 2021 року.
Дніпровський районний суд міста Києва, постановляючи 24 грудня 2021 року ухвалу про залишення без розгляду позовної заяви ПАТ «Таскомбанк», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, виходив з того, що матеріали справи не містять відомостей про підтвердження повноважень Бутка А. С. представляти інтереси ПАТ «Таскомбанк».
Відповідно до частини третьої статті 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Апеляційний суд встановив, що до позовної заяви було додано документ (довіреність), що підтверджує повноваження представника позивача (пункт 4 додатку). Матеріали справи не містять акту про відсутність довіреності (додатку до позову), а ухвалою суду від 11 червня 2019 року про відкриття провадження у справі встановлено відповідність позовної заяви вимогам статей 175, 177 ЦПК України.
Із урахуванням викладеного, за встановлених у цій справі обставин, скасовуючи ухвалу районного суду про залишення позову без розгляду та передаючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позовна заява не відповідала вимогам статті 175 ЦПК України.
Слід також враховувати, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року залучено до участі у справі ТОВ «Вердикт Капітал», яке набуло процесуальних прав позивача.
Окрім зазначеного, колегією суддів враховано, що у відповідності до даних Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року у задоволенні позову ПАТ «Таскомбанк», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права
є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування
чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
За результатами оцінки доводів касаційної скарги та змісту оскарженого судового рішення, яким розгляд справи не закінчено, не виявлено порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Правильність застосування судом апеляційної інстанції за встановлених обставин положень пункту 8 частини першої статті 257 ЦПК України не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції і продовжено розгляд справи по суті, що завершився ухваленням рішення, є необґрунтованою.
Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року у справі за позовом акціонерного товариства «Таскомбанк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним
договором - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович