25 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №420/10894/20
адміністративне провадження № К/990/27512/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Мацедонської В.Е.,
перевірив касаційну скаргу Одеської митниці Державної митної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі за позовом Одеської митниці Державної митної служби України до Південного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування пунктів вимоги щодо усунення виявлених порушень та попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства,
У жовтні 2020 року Одеська митниця звернулась до суду з адміністративним позовом до Південного офісу Держаудитслужби, в якому просила: визнати протиправним та скасувати пункт 1 вимоги щодо усунення виявлених порушень Південного офісу Держаудитслужби від 30 вересня 2020 року №151508-14/4906-2020 щодо забезпечення відшкодування відповідно до статей 130-136 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) на користь Одеської митниці Держмитслужби (Одеської митниці ДФС) шкоди, заподіяної внаслідок «неправильного» нарахування і виплати заробітної плати з нарахуванням, у загальній сумі 654,03 тис. грн; визнати протиправним та скасувати пункт 2 вимоги щодо проведення перерахунку та відповідної звірки щодо надмірно перерахованих сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та зарахувати у рахунок майбутніх платежів зайво сплачені кошти в сумі 143,09 тис. грн; визнати протиправним та скасувати попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства Південного офісу Держаудитслужби від 30 вересня 2020 року №151508-14/4906-2020.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року, в позові відмовлено.
12 жовтня 2022 року Одеська митниця ДФС утретє подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Заявник просить переглянути оскаржені судові рішення на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скасувати їх та задовольнити позов.
Предметом спору у цій справі є правомірність вимоги Держаудитслужби про усунення порушень бюджетного законодавства.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Вирішуючи спір та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства є обов'язковою до виконання і відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу фінансового контролю до суду з відповідним позовом. Отже орган фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, не пов'язаних із стягненням виявлених в ході перевірки збитків. Відтак, збитки, виявлені Держаудитслужбою, стягуються у судовому порядку саме за позовом органу державного фінансового контролю. Тому наявність таких збитків, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про відшкодування збитків, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Таку правову позицію сформовано у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №820/3534/16 та застосовано судом апеляційної інстанції, який також послався на висновки Верховного Суду, висловлені у справах №№820/339/17, 804/2282/16, 0440/6907/18 та 520/1039/19.
Таким чином, суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування положень Закону України від 26 січня 1993 року №2939-ХІІ "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550 «Про затвердження Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами та Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43, сформованих у такій категорії справ.
Верховний Суд відхиляє аргументи касаційної скарги щодо необхідності формування висновків Верховного Суду у цій справі щодо застосування положень пункту 4 частини першої статті 7, статті 50 Закону України «Про державну службу», статей 36, 116 КЗпП України, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», статті 585 Митного кодексу України, частини десятої статті 51 Бюджетного кодексу України, статті 94 КАС України, постанов Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 та від 02 жовтня 2019 року №858, так як Одеська митниця ДФС не навела у касаційній скарзі належної аргументації як саме такий висновок щодо указаної норми вплине на спірні правовідносини, за обставин, установлених судами у цій справі, що мають індивідуальний характер.
Водночас відповідний висновок щодо застосування норм у подібній категорії справ уже сформовано Верховним Судом та застосовано судом апеляційної інстанції, що наразі і вирішує проблематику таких спорів та створює умови для формування єдиної правозастосовчої практики.
Інші аргументи скарги зводяться до часткового опису обставин справи та фактичної незгоди з висновками перевірки. Заявник також указує про неповне з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, однак фактично не погоджується з оцінкою доказів у справі, що свідчить про їхню переоцінку і виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а позивач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
Ураховуючи те, що інші доводи касаційної скарги зводяться до цитування норм законодавства та незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідають висновкам Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
За таких обставин, Суд не вирішує клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
Керуючись статтями 248, пунктом 6 частини першої 333 КАС України, Суд
1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Одеської митниці Державної митної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі за позовом Одеської митниці Державної митної служби України до Південного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування пунктів вимоги щодо усунення виявлених порушень та попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства відмовити.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
В.Е. Мацедонська