25 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 120/8688/21-а
адміністративне провадження № К/990/28213/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області (далі - ТУ ДСА України в Вінницькій області), ДСА в якому просив: визнати протиправними дії ТУ ДСА України в Вінницькій області тщодо нарахування та виплати йому суддівської винагороди за період з січня 2021 по липень 2021, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 в розмірі 2102 грн; зобов'язати ТУ ДСА України в Вінницькій області нарахувати та виплатити йому суддівську винагороду за період з січня 2021 по липень 2021 виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2021 року складає 2270 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ДСА України щодо незабезпечення ТУ ДСА в Вінницькій області у повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 січня по 31 липня 2021 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн. Зобов'язано ДСА України забезпечити ТУ ДСА України в Вінницькій області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 січня по 31 липня 2021 року, нарахованої, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2270,00 грн. Визнати протиправними дій ТУ ДСА України в Вінницькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня по 31 липня 2021 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн. Зобов'язано ТУ ДСА України в Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01 січня по 31 липня 2021 року, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
14 жовтня 2022 року ТУ ДСА України в Вінницькій області подало касаційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Заявник просить переглянути судові рішення на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скасувати їх та відмовити в позові.
Предметом спору у цій справі правомірність обчислення розміру суддівської винагороди, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій вбачається, що позивач працює суддею, що у значенні Закону України "Про запобігання корупції" передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень заявник зазначив відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 130 Конституції України, частин другої, третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у правовідносинах щодо виплати судівської винагороди , обчисленної виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року у розмірі 2102,00 грн.
Верховний Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Проаналізувавши доводи заявника, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявник лише послався на відсутність такого висновку, проте, не виклав зазначені норми у системному зв'язку з обставинами цієї справи та без належної аргументації як саме цей висновок впливає на спірні правовідносини.
Крім того, у справах №№400/2031/21 (про яку у касаційній скарзі зазначив заявник) та 360/503/21 (висновки у якій застосовано судом апеляційної інстанції) Верховним Судом уже розглядалося питання щодо правомірності дій органу ДСА при нарахуванні позивачам суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовуються для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року у розмірі 2102,00 грн. У цих справах Верховний Суд сформував висновок саме щодо застосування положень застосування статті 130 Конституції України, частин другої, третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», однак ці справи Суд направив на новий розгляд, так як ДСА України, як головний розпорядник коштів, не було залучене до участі у розгляді цих справ.
У касаційній скарзі ТУ ДСА в Вінницькій області не наводить вмотивованих аргументів щодо застосування норми права, відмінного ніж у висновку Верховного Суду, сформованого у справах №№400/2031/21 та 360/503/21.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, цитування норм законодавства, з посиланням на винятковість справи, необхідності формування єдиної правозастосовчої практики та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Проста констатація самого факту наявності або відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у справі з подібними правовідносинами не є достатньою підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки норми КАС України вимагають визначення такої норми, щодо якої наявний або відсутній висновок Верховного Суду та викладення обґрунтувань неправильного застосування/ не застосування цієї норми права.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до різної практики суду апеляційної інстанції при вирішенні подібних спорів, процитовано положення Конституції України, Бюджетного кодексу України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-р/2020, проте ТУ ДСА в Вінницькій області не виклало ці мотиви у взаємозв'язку із обставинами справи, що мають індивідуальні ознаки, притаманні саме цим правовідносинам.
Отже, у скарзі відсутні обґрунтовані мотиви, за яких суд може відкрити касаційне провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Проста констатація самого факту наявності або відсутності постанови Верховного Суду у справі з подібними правовідносинами не є достатньою підставою для обґрунтування касаційної скарги, оскільки вимагає визначення норми права, щодо якої наявний або відсутній висновок Верховного Суду та викладення обґрунтувань неправильного застосування/не застосування цієї норми права.
Лише загальні посилання на висновок Верховного Суду за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
За таких обставин, Суд не вирішує клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Уханенко