25 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 160/25808/21
адміністративне провадження № К/990/27552/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року в справі №160/25808/21 за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу,
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:
визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 15 грудня 2021 року №4496/5 «Про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого» щодо арбітражного керуючого ОСОБА_1 (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №385 від 28 лютого 2013 року).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
У поданій касаційній скарзі представник відповідача з посиланням на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.
Так, відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам КАС України, Суд установив, що у скарзі не обґрунтовані належним чином підстави оскарження судових рішень в касаційному порядку, передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі представник відповідача посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Обґрунтовуючи пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України представник відповідача вказує: « висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, що скасування у судовому порядку рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, викладеного в протоколі від 20 травня 2021 року про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на 6 місяців у справі № 160/8659/21 є підставою для скасування наказу Міністерства від 15 грудня 2021 року № 4496/5 «Про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого» - помилкові та зроблені з порушенням норм матеріального права, а саме статей 2, 4, 90 КАС України, частини третьої статті 21 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), пункту 27 Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих, затвердженого наказом Мін'юсту 25 вересня 2019 року за № 2993/5 (далі - Положення № 2993/5)».
Також зазначає, що «керуючись наведеним нормами законодавства (статті 20, 21 КУзПБ. пункту 27 Положення № 2993/5), на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 20 травня 2021 року № 1125 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, з урахуванням протоколу засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 20 травня 2021 року № 103/05/21 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року по справі № 160/8659/21, Міністерством юстиції було видано наказ від 15 грудня 2021 року № 4496/5, яким до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого строком на 6 місяців.
Тобто, підставою для прийняття оскаржуваного наказу є саме подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, а не рішення даної комісії, що не враховано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень.
Водночас, у порушення статей 2, 4, 90 КАС України судами попередніх інстанцій не досліджено процедуру прийняття оскаржуваного наказу і на підставі якого документу він виноситься та не здійснено дослідження щодо того, чи прийнятий такий наказ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, чи з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, чи обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії)».
Таким чином, представником відповідача фактично висловлено незгоду із прийнятими у справі судовими рішеннями та зроблено посилання на неправильне, на думку його думку, застосування норм матеріального та процесуального права.
Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Зазначена скаржником норми права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Водночас, касаційна скарга не містить вмотивованих доводів щодо того, який вплив висновок Верховного Суду у цій справі буде мати для вирішення спору по суті.
Скаржник указує на окремі положення нормативно-правових, разом з тим не наводить об'єктивних підстав щодо необхідності їхнього тлумачення, обмежившись описом обставин цієї справи, з посиланням на порядок застосування дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.
Інша мотивувальна частина касаційної скарги містить нормативно-правове регулювання обґрунтування, проте Суд не наділений повноваженнями на власний розсуд з контексту скарги вибирати ті норми права, із застосуванням яких не погоджується скаржник.
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом.
Крім того, ухвалами Верховного Суду від 14 вересня 2022 року та від 03 жовтня 2022 року вже було повернуто касаційні скарги Міністерства юстиції України у зв'язку з відсутністю належних обґрунтувань підстав касаційного оскарження передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Звертаючись знову, представник відповідача повторно послався на відсутність висновку Верховного Суду, однак не навів належних обґрунтувань, а фактично висловив незгоду із прийнятими судовими рішеннями у цій справі, що унеможливлює відкриття касаційного провадження у справі за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно із пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 169, 328,330,332 КАС України,
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року в справі №160/25808/21 повернути скаржнику.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддяМ.В. Білак