25 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 826/18227/14
адміністративне провадження № К/990/27570/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевіривши касаційну скаргу Служби безпеки України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року у справі №826/18227/14 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України № 10/12-ос «По особовому складу» від 23 жовтня 2014 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області відповідно до пункту 2 Прикінцевих та положень Закону України «Про очищення влади»;
зобов'язати Службу безпеки України поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області шляхом видачі Головою Служби безпеки України наказу про поновлення на посаді від 23 жовтня 2014 року;
зобов'язати Службу безпеки України невідкладно проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади» та виключення таких відомостей з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Голови Служби безпеки України № 10/12-ос «По особовому складу» від 23 жовтня 2014 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області відповідно до пункту 2 Прикінцевих та положень Закону України «Про очищення влади».
Зобов'язано Службу безпеки України поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області шляхом видачі Головою Служби безпеки України наказу про поновлення на посаді від 23 жовтня 2014 року.
Зобов'язано Службу безпеки України невідкладно проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади» та виключення таких відомостей з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».
05 жовтня 2022 року відповідач засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду, посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що у цьому випадку висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, подібних до тих, з приводу яких виник спір, вирішений шляхом ухвалення судами у справі №826/18227/14 оскаржуваних судових рішень, СБУ не виявлено.
Так, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Разом з тим, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт та зазначення щодо якого саме питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній такий висновок.
Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Проте в порушення зазначених вимог, скаржник не указав конкретну норму права щодо застосування якої відсутній такий висновок та не обґрунтував у чому саме полягала помилка судів першої та апеляційної інстанцій при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що лише посилання у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування відповідної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Враховуючи викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Разом з тим, у касаційній скарзі скаржник наводить практику Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 02 червня 2021 року у справі №800/527/14 та від 31 січня 2019 року у справі №800/186/17.
Проте Верховний Суд наголошує, що у разі оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, обов'язковими умовами є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права, яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду.
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Зміст касаційної скарги зводиться до опису фактичних обставин справи та незгоди відповідача із оскаржуваними рішеннями судів попередніх інстанцій та обґрунтування такої незгоди відповідними посиланнями на нормативно-правові акти України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу Служби безпеки України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року у справі №826/18227/14 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язати вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, у спосіб їх надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур