25 жовтня 2022 року Справа № 926/5250/21
Суддя Господарського суду Чернівецької області Тинок Олександр Сергійович розглянувши заяву представника Фізичної особи-підприємця Вакарюк Майї Дмитрівни про розстрочення виконання судового рішення, у справі
за позовом Чернівецької міської ради
до Фізичної особи-підприємця Вакарюк Майї Дмитрівни
про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 613305,81 грн
Секретар судових засідань Меленко О.С.
Представники:
від позивача - Юзьків М.І.
від відповідача (заявника) - не з'явився
Чернівецька міська рада звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Вакарюк Майї Дмитрівни про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 613305,81 грн.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 20 травня 2022 року по справі №926/5250/21 відмовлено в позові Чернівецької міської ради до Фізичної особи-підприємця Вакарюк Майї Дмитрівни про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 613305,81 грн повністю.
12 вересня 2022 року Західний апеляційний господарський суд постановив: апеляційну скаргу Чернівецької міської ради задоволити; рішення Господарського суду Чернівецької області від 20 травня 2022 року у справі №926/5250/21 скасувати; прийняти нове рішення, яким позов задоволити; стягнути з Фізичної особи-підприємця Вакарюк Майї Дмитрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) на користь Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, Центральна площа, 1; ідентифікаційний код - 36068147) 613305,81 грн. - безпідставно збережених коштів та 22998,98 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору; матеріали справи №926/5250/21 повернути до Господарського суду Чернівецької області.
14 жовтня 2022 року на виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року Господарським судом Чернівецької області видано наказ про примусове виконання рішення.
17 жовтня 2022 року представник Фізичної особи-підприємця Вакарюк Майї Дмитрівни подав до суду заяву (вх. №3824) про розстрочення виконання судового рішення.
В обґрунтування поданої заяви представник Фізичної особи-підприємця Вакарюк Майї Дмитрівни вказує про те, що остання є пенсіонером за віком, вся її підприємницька діяльність була зупинена внаслідок запровадження на всій території України воєнного стану.
З огляду на те, що у Вакарюк М.Д. відсутні доходи від підприємницької діяльності, а банківські та фінансові установи відмовляють їй у наданні кредиту на суму 600000,00 грн, то вказані причини свідчать про не можливість останньої погасити визначену судом суму заборгованості одночасно.
Окрім цього, арешт та продаж належного відповідачу майна призведуть до її банкрутства і значно ускладнить або взагалі зроблять неможливим виконання рішення суду про стягнення коштів на користь позивача.
Враховуючи викладене у заяві, з метою недопущення погіршення економічної ситуації фізичної особи, представник Фізичної особи-підприємця Вакарюк Майї Дмитрівни просить суд розстрочити виконання рішення строком на 18 місяців із сплатою 35350,27 грн щомісяця.
Ухвалою суду від 17 жовтня 2022 року постановлено: прийняти до розгляду заяву представника Фізичної особи-підприємця Вакарюк Майї Дмитрівни про розстрочення виконання судового рішення (вх. №3824 від 17 жовтня 2022 року); призначити розгляд заяви представника Фізичної особи-підприємця Вакарюк Майї Дмитрівни по справі №926/5250/21 про розстрочення виконання судового рішення у судовому засіданні на 25 жовтня 2022 року; запропонувати позивачу надати суду письмові пояснення щодо поданої відповідачем заяви про розстрочення виконання судового рішення.
В судовому засіданні 25 жовтня 2022 року представник позивача проти задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду не заперечував з умовою того, що таке розстрочення буде здійснено в межах, визначених ГПК України.
Відповідач (заявник) явку належного представника в судове засідання 25 жовтня 2022 року не забезпечив.
При цьому, 25 жовтня 2022 року від представника Фізичної особи-підприємця Вакарюк Майї Дмитрівни надійшло до суду клопотання (вх. №3967), в якому останній просить суд заяву про розстрочення задовольнити та здійснювати розгляд заяви без участі відповідача (заявника).
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до частини 3 статті 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відтак, суд дійшов висновку про проведення судового засідання 25 жовтня 2022 року без участі заявника.
Як встановлено судом, в обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що у зв'язку із веденням на території України військових дій її підприємницька діяльність зупинена, що у свою чергу призвело до відсутності будь-яких доходів окрім пенсійних виплат.
Враховуючи численні відмови банківських та фінансових установ щодо надання відповідачу кредиту на суму 600000,00 грн задля одночасного погашення боргу, остання просить суд розстрочити виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року у справі №926/5250/21 на 18 місяців зі сплатою по 35350,27 грн щомісяця.
Від стягувача Чернівецької міської ради заперечень проти задоволення заяви про розстрочення виконання рішення не надходило.
Разом з тим, в судовому засіданні 25 жовтня 2022 року представник стягувача проти задоволення заяви про розстрочення виконання рішення в межах року не заперечив.
Розглянувши подану заяву Фізичної особи-підприємця Вакарюк Майї Дмитрівни про розстрочення виконання рішення (постанови Західного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року у справі №926/5250/21) та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду з огляду на наступне.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, слід враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
За приписом статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Разом з тим, згідно статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно із статтею 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Так, стаття 239 ГПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Президентом України підписаний Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України "2102-ІХ" від 24 лютого 2022 року.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Судом враховується, що у боржника відсутня фінансова можливість сплатити борг одним платежем одразу.
Враховуючи, що існування заборгованості підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь вони були винесені "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити:
1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами;
2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми;
3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони";
4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Водночас, оскільки пунктом 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").
Згода стягувача на розстрочення виконання рішення, введення в Україні воєнного стану, складне фінансове становище заявника, відсутність можливості отримати велику суму кредиту від будь яких фінансових установ є на переконання суду підставами для надання розстрочки виконання судового рішення.
Заявником означено, що наразі вона неспроможна виконати рішення суду на загальну суму 600000,00 грн, однак планує виконати його у майбутньому у добровільному порядку, із розстроченням графіку сплати платежів, частинами.
Перелік "обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення" у національному законодавстві є нечітким. Обмеження стосовно можливого та допустимого строку розстрочки (відстрочки) виконання остаточного рішення у законі відсутнє.
Отже, суд, який прийняв рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для надання розстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.
Суд, давши оцінку дотримання принципу пропорційності, тобто встановлення справедливого балансу між інтересами суспільства в цілому та вимогою захисту основних прав стягувача і можливістю тимчасового обмеження його права на законне сподівання отримати кошти, вважає, що наведені боржником обставини є такими, що істотно ускладнюють негайне виконання рішення про стягнення грошових коштів на користь стягувача наразі та будуть усунуті в майбутньому.
Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Суд враховуючи згоду стягувача в розстрочці виконання рішення в межах року, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору та інші обставини справи дійшов висновку про часткове задоволення заяви про розстрочення виконання рішення (постанови Західного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року у справі №926/5250/21) на 10 місяців щомісячними платежами до повного їх виконання на суму 613305,81 грн.
Суд враховує, що за практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003).
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю (частина 7 статті 331 ГПК України).
Керуючись ст. ст. 202, 232, 234, 235, 331 ГПК України, суд
1. Заяву представника Фізичної особи-підприємця Вакарюк Майї Дмитрівни про розстрочення виконання судового рішення (вх. №3824 від 17 жовтня 2022 року) - задовольнити частково.
2. Розстрочити виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року у справі №926/5250/21 в частині стягнення заборгованості з Фізичної особи-підприємця Вакарюк Майї Дмитрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) на користь Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, Центральна площа, 1; ідентифікаційний код - 36068147) 613305,81 грн - безпідставно збережених коштів на 10 місяців із щомісячним погашенням рівними частинами по 61330,58 грн.
3. В іншій частині заяви представника Фізичної особи-підприємця Вакарюк Майї Дмитрівни про розстрочення виконання судового рішення (вх. №3824 від 17 жовтня 2022 року) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 254-257 ГПК України.
Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
Суддя О.С. Тинок