18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"25" жовтня 2022 р. м. Черкаси справа № 925/1095/22
Господарський суд Черкаської області у складі судді Чевгуза О.В., без повідомлення учасників справи, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТВАЙР» від 17 жовтня 2022 року про забезпечення позову,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТВАЙР» звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТАГРО-УКРАЇНА» про стягнення заборгованості за договором поставки товару № 1032-221221 від 22.12.2021 в сумі 750001,90 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати по справі.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій він просить суд накласти арешт на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТАГРО-УКРАЇНА» (19100, Черкаська область, Монастиришенський райони, м. Монастирище, вул. Соборна, буд. 29А, код ЄДРПОУ 38646571) та обліковуються на всіх його рахунках в банківських та інших фінансових установах, в межах суми заявлених позовних вимог - 750001,90 грн, або еквівалент вказаної суми у будь-яких іноземних валютах.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що на день подання заяви про забезпечення позову, строк прострочення відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати поставленого товару становить 10 місяців, що є достатньою підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову, а невжиття такого заходу може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.
Позивач просить прийняти до уваги, що запропонований ним захід забезпечення позову безпосередньо пов'язаний з предметом позовної заяви та є адекватним, оскільки відповідає змісту та розміру вимог, на забезпечення яких він вживається; відповідає збалансованості інтересів сторін, оскільки накладення заборони на право розпоряджатися грошовими коштами, це тимчасовий захід; є ефективним, оскільки спрямований запобігти виведенню грошових коштів з рахунків відповідача з метою ухилення від виконання взятих на себе по договору грошових зобов'язань за результатами розгляду справи; не призведе до невиправданого обмеження прав відповідача, оскільки грошові кошти залишаються у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір.
У разі задоволення позову, першочерговим джерелом погашення заборгованості будуть грошові кошти на банківських рахунках відповідача, витрачання наявних у нього грошових коштів для здійснення розрахунків з іншими контрагентами може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по даній справі.
Позивач просить суд не застосовувати заходів зустрічного забезпечення позову, оскільки:
відповідно до ст. 141 ГПК України застосування заходів зустрічного забезпечення позову за зверненням особи, якою подано заяву про забезпечення позову, є правом, а не обов'язком суду;
розмір грошових коштів, про накладення арешту на які просить позивач, не перевищує розмір боргу відповідача перед позивачем;
захід забезпечення позову не спричинить збитків відповідачу, оскільки грошові кошти на час розгляду справи залишаться на рахунках відповідача, у відповідача буде можливість у будь-який час врегулювати спір з позивачем мирним шляхом.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
За змістом ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання забезпечення позову.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням доцільності його вжиття.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки.
У кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близьких за змістом висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/48318, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічної позиція Верховного Суду викладена у постанові від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оцінивши доводи заявника, зазначені ним в обґрунтування заяви про забезпечення позову, господарський суд вважає ці доводи не достатньо обґрунтованими. Саме лише посилання в заяві на існування ймовірності утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, у випадку не вжиття судом співрозмірних та адекватних заходів забезпечення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. До заяви про забезпечення позову не надано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування обраного заходу забезпечення позову.
Отже, наведені у заяві про забезпечення позову підстави не є достатніми для задоволення вказаної заяви. З огляду на предмет позову, забезпечення якого вимагає позивач, невжиття обраного ним заходу забезпечення позову не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Оскільки подана позивачем заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 235 Господарського процесуального кодексу України,
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТВАЙР» від 17 жовтня 2022 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТАГРО-УКРАЇНА» та обліковуються на всіх його рахунках в банківських та інших фінансових установах, в межах суми заявлених позовних вимог - 750001,90 грн, або еквівалент вказаної суми у будь-яких іноземних валютах
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 235 ГПК України, та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 255-257 ГПК України.
Суддя О.В. Чевгуз