25 жовтня 2022 року м. Черкаси Справа № 925/604/22
Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу за позовом Приватного підприємства “АМТ-ГРУПП” до Приватного акціонерного товариства “ЧЕРКАСЬКЕ ХІМВОЛОКНО” про стягнення 168801,48 грн.
Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників у справі.
Позивач - Приватне підприємство “АМТ-ГРУПП” (ідентифікаційний код 32584007,адреса місцезнаходження: 18002, м. Черкаси, пров. Грузевича, буд. 8) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства “ЧЕРКАСЬКЕ ХІМВОЛОКНО” (ідентифікаційний код 00204033, адреса місцезнаходження: 18002, м. Черкаси, проспект Хіміків, 76) про стягнення 168801,48 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що 20.08.2021 між сторонами укладено договір про надання послуг, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги щодо поточного ремонту зливостоків, а замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх вартість. Позивач (виконавець) надав відповідачу послуги на умовах погоджених сторонами. Вартість наданих позивачем послуг становить 215755,20 грн. Відповідач зобов'язання з оплати наданих послуг виконав частково у розмірі 77508 грн. Заборгованість відповідача становить 138247,20 грн. У позові позивач просив суд стягнути заборгованість у розмірі 138247,20 грн, з урахуванням індексу інфляції (інфляційні втрати) у розмірі 17168,92 грн, 3% річних у розмірі 1568,06 грн. та пеню у розмірі 11817,30 грн. У позові позивач просив стягнути з відповідача 2532,02 грн витрат по сплаті судового збору.
29.06.2022 суд ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №925/604/22, ухвалив розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановив сторонам строки для подання заяв по суті спору.
Ухвалу суду від 29.06.2022 про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи: позивачу - рекомендованим листом та електронною поштою, відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який вручено відповідачу 04.07.2022 (а.с. 79) та електронною поштою.
06.07.2022 відповідач подав до суду заяву про визнання позову (а.с.80-82), у якій позов визнав повністю просив позов задовольнити, відстрочити виконання рішення суду на один рік з моменту ухвалення рішення.
18.07.2022 позивач подав до суду заперечення на заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду (а. с. 87), у якій просив у задоволенні заяви відмовити.
Дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд
1. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.
Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми та пені.
Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує укладення між сторонами договору про надання послуг, виконання договору позивачем та надання відповідачу послуг на умовах погоджених сторонами, неналежне виконання умов договору відповідачем, зокрема неповної та несвоєчасної оплати за надані послуги, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 138247,20грн.
Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, предметом доказування у даній справі є виникнення між сторонами майнового господарського зобов'язання; невиконання відповідачем зобов'язання зі сплати коштів за надані послуги; розмір заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми та розмір і підстави нарахування пені; порушення суб'єктивного права за захистом якого позивач звернувся до суду.
2. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
На підтвердження обставин, які є предметом доказування позивач подав письмові докази, дослідивши які суд встановив:
20.08.2021 позивач (виконавець) та відповідач (замовник) уклали договір про надання послуг № 226-ТК (а. с. 7-19), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за заявками замовника надати власними та/або залученими силами послуги, визначені у пункті 1.2 цього договору.
Відповідно до пункту 1.2. договору найменування послуги: поточний ремонт зливостоків КТЦ 2-ї черги, ряд «Д» (код ДУ 021:2015-45260000-7 - покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи, 45261320-3 - влаштування водостоків).
Ціна договору 258360,00 грн. (п. 2.1 Договору). Відповідно до пунктів 4.1.1., 4.1.2. договору замовник протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку від виконавця здійснює попередню оплату у розмірі 30% від ціни договору у розмірі 77508 грн. Остаточна оплата у розмірі 70% від ціни договору, що становить 180852 грн здійснюється замовником протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами остаточного акту № КБ-2в та Довідки КБ-3.
Відповідно до пункту 7.4. договору у разі порушення строків остаточної оплати замовник зобов'язаний сплатити на користь виконавця, за його вимогою, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, за кожен день прострочення від суми заборгованості.
31.12.2021 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, якою домовилися зменшити суму договору на 42604,80 грн, та викласти п. 2.1 договору у новій редакції, за змістом якої ціна договору становить 215755 грн. Сторони також домовилися продовжити строк надання послуг, встановивши його тривалість у 70 календарних днів з дня отримання попередньої оплати. (а. с. 22-24).
28.12.2021 року сторони підписали акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за грудень 2021 року та довідку про вартість виконаних будівельних робіт. Відповідно до акту та довідки вартість виконаних робіт становить 215755,20 грн. (а. с. 38-42).
10.02.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості, у якій вимагав сплатити заборгованість у розмірі 138247,20 грн. (а. с. 45-46).
22.10.2021 відповідач сплатив на користь позивача 77508 грн на підставі платіжного доручення № 641 (а. с. 47).
Розмір заборгованості відповідача за розрахунками позивача з урахуванням індексу інфляції становить: 138247,20 грн - заборгованість; 17168,92 грн - інфляційні втрати за період з лютого по травень 2022 року, сума нарахованих 3% річних за користування коштами за період з 28.01.2022 по 14.06.2022 становить1568,0610 грн, розмір нарахованої позивачем пені за період з 28.01.2022 по 14.06.2022 становить 11817,30 грн. (а.с. 4).
Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
На підставі поданих позивачем доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Тому подані позивачем докази суд визнає належними.
На підтвердження обставин, яким позивач обґрунтовує підстави позову, позивач подав письмові докази. Суд не встановив, що докази подані позивачем отримані з порушенням закону. Тому подані позивачем докази суд визнає допустимими.
Подані позивачем докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Тому суд визнає докази, подані позивачем, достовірними.
3. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає встановленими обставини: виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі господарського договору підряду; виконання зобов'язання позивачем за договором та виконання підрядних робіт; виникнення у відповідача обов'язку сплатити позивачу за виконані роботи; неналежне виконання відповідачем обов'язку у зобов'язанні з оплати виконані роботи.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечення.
За змістом статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
У даній справі, враховуючи наявність чітких та переконливих доказів, а також вірогідність поданих позивачем доказів суд дійшов висновку про доведеність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі господарського договору та невиконання відповідачем свого обов'язку у зобов'язанні.
Враховуючи зміст заяви визнання позову вказані обставини визнаються й відповідачем.
Відповідно до статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Заяву про визнання позову підписано та подано головою правління відповідача В. Олексенко у порядку самопредставництва юридичної особи. Суд не встановив обставин, які б свідчили про те, що визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб.
4. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.
Між сторонами виникли майново-господарські зобов'язання відповідно до укладеного у письмовій формі договору. Не зважаючи на назву договору, враховуючи зміст взаємних прав та обов'язків сторін, характер виконуваної роботи, порядок прийняття виконаної роботи та складені сторонами документи під час виконання договору, суд дійшов висновку про виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносин на підставі договору підряду.
Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Висновки про застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, неодноразово наведені у постановах Верховного Суду.
Позивач належним чином виконав свої зобов'язання та виконав у грудні 2021 за завданням замовника підрядні роботи вартістю 215755,20 грн. Відповідач зобов'язаний здійснити попередню оплату у розмірі 30% від ціни договору протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку від виконавця. Остаточну оплату у розмірі 70% від ціни договору, відповідач повинен був сплатити протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами остаточного акту № КБ-2в та Довідки КБ-3 - 28.12.2021. Відповідач зобов'язання з оплати виконав частково у розмірі 77508 грн.
Відповідно до пункту 7.4. договору у разі порушення строків остаточної оплати замовник зобов'язаний сплатити на користь виконавця, за його вимогою, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, за кожен день прострочення від суми заборгованості.
Розмір заборгованості відповідача перед позивачем з урахуванням індексу інфляції становить: 138247,20 грн - заборгованість; 17168,92 грн - інфляційні втрати за період з лютого по травень 2022 року, сума нарахованих 3% річних за період з 28.01.2022 по 14.06.2022 становить 1568,06 грн, розмір пені за період з 28.01.2022 по 14.06.2022 становить 11817,30 грн.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Учасники відносин у сфері господарювання є суб'єктами права на застосування штрафних санкцій.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).
Невиконання відповідачами свого обов'язку у зобов'язанні порушує право позивача на належне виконання зобов'язаною стороною свого обов'язку у зобов'язанні з оплати виконаних робіт.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є примусове виконання обов'язку в натурі.
На підставі встановлених у справі обставин суд дійшов висновку про порушення відповідачем господарського зобов'язання внаслідок його неналежного виконання, зокрема неповної та несвоєчасної оплати за виконані підрядні роботи відповідно до умов укладеного між сторонами договору.
Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботиу розмірі 138247,20 грн, інфляційні втрати у розмірі 17168,92 грн, 3% річних за порушення грошового зобов'язання у розмірі 1568,06 грн та 11817,30 грн пені суд визнає обґрунтованими, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.
5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов'язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зобов'язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини підряду.
Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Дослідивши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов'язання відповідно до укладеного договору поставки.
Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Мотивом застосування вказаних норм цивільного права є висновок суду про порушення відповідачем грошового зобов'язання та правові наслідки такого порушення у вигляді сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.
6. Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За подання позовної заяви при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2532,02 грн (а. с. 5).
Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи вимоги частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України позивачу слід повернути з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1266,01 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволенні повністю до відшкодування йому за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 1266,01 грн.
Розглянувши клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення судуна один рік з моменту ухвалення такого рішення та заперечення позивача проти клопотання відповідача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання.
Згідно з частиною 1, 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 3, 4ст. 331 ГПК України).
Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Незадовільний фінансовий стан, наявність заборгованості споживачів перед відповідачем та збитковість підприємства за змістом статті 331 Господарського процесуального кодексу України на переконання суду не є обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та не можуть вважатися тими виключними обставинами, що можуть слугувати підставою для відстрочення виконання рішення.
Відповідач не надав суду доказів неможливості провести розрахунки з позивачем, не надав належних доказів відсутності коштів та майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, зокрема довідки з банківських установ, в яких відкриті рахунки відповідача, довідки про рух коштів за період з моменту виникнення заборгованості по теперішній час; інвентаризаційні відомості, що містять інформацію про його майнові активи (рухоме, нерухоме майно, основні засоби виробництва і т.д.).
Поданий відповідачем звіт про фінансові результати за 1 квартал 2022 року не свідчить про об'єктивну неможливість виконати рішення суду та необхідність відстрочення його виконання, а лише відображає відсутність прибутку та від'ємний фінансовий результат (збиток) діяльності товариства за I півріччя 2022 р. Натомість з поданого відповідачем Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 31.03.2022 суд установив наявність необоротних та оборотних активів, та зокрема грошових коштів на рахунках у банках достатніх для виконання рішення суду.
При розгляді клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду суд також враховує час, що минув з моменту настання строку виконання зобов'язання відповідачем. Зокрема, відповідач виконав підрядні роботи у грудні 2021 року. Відповідач повинен був сплатити за поставлений товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня складення акту приймання-передачі виконаних робіт, відповідно до умов, укладеного між сторонами договору. Отже строк виконання зобов'язання відповідача настав 28.01.2022 і станом на день розгляду справи судом, тобто протягом 8 місяців, відповідач свого обов'язку не виконав.
Відстрочивши виконання рішення, суд не стимулюватиме процедуру погашення заборгованості, а лише сприятиме відповідачу в подальшому порушувати свої зобов'язання. Натомість відстрочення виконання рішення суду буде істотно порушувати майнові інтереси позивача внаслідок тривалого перенесення терміну виконання зобов'язання відповідача у спірних правовідносинах, у тому числі враховуючи стрімкі інфляційні процеси в державі.
Довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" (ідентифікаційний код 00204033, адреса місцезнаходження: 18036, м. Черкаси, просп. Хіміків, 76) на користь Приватного підприємства “АМТ-ГРУПП” (ідентифікаційний код 32584007, адреса місцезнаходження: 18002, м. Черкаси, пров. Грузевича, буд. 8) 138247,20грн (сто тридцять вісім тисяч двісті сорок сім гривень 20 копійок) боргу, 17168,92 грн (сімнадцять тисяч сто шістдесят вісім гривень 92 копійки) інфляційних втрат, 1568,06 грн (тисячу п?ятсот шістдесят вісім гривень 06 копійок) 3% річних, 11817,30 грн (одинадцять тисяч вісімсот сімнадцять гривень 30 копійок) пені, 1266,01 грн (одна тисяча двісті шістдесят шість гривень 01 копійка) витрат зі сплати судового збору.
3. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" про відстрочення виконання рішення суду на один рік з моменту ухвалення рішення відмовити.
4. Повернути Приватному підприємству “АМТ-ГРУПП” (ідентифікаційний код 32584007, адреса місцезнаходження: 18002, м. Черкаси, пров. Грузевича, буд. 8) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1266,01 грн (одна тисяча двісті шістдесят шість гривень 01 копійка) сплаченого на підставі платіжного доручення №2156 від 28 червня 2022 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя А.І. Гладун