Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" жовтня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/1308/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (49044, м. Дніпро, вул. Моссаковського Володимира, буд. 7)
до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 16)
про стягнення 232138,22 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про стягнення 232138,22 грн. На обґрунтування позову зазначає про те, що відповідач не виконав свої зобов'язання зі сплати вартості спожитої електричної енергії, у зв'язку з чим (з урахуванням оплати в розмірі 10550,72 грн.) у останнього перед позивачем утворилась заборгованість за спожиту електроенергію у розмірі 205160,68 грн., спожиту за період лютого 2022 року, яку заявлено до стягнення. Також, згідно з вимогами позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 3271,31 грн. (нарахованої за період з 15.03.2022 по 15.08.2022); 3% річних у розмірі 2688,75 грн. (нарахованих у період з 15.03.2022 по 15.08.2022) та інфляційні втрати у розмірі 21017,48 грн. (нарахованих за період з 01.04.2022 по 31.07.2022)
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.08.2022 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
08.09.2022 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 9530), який досліджено та приєднано до матеріалів справи.
28.09.2022 через загальний відділ діловодства суду через систему електронний суд від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 107570), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Отже, суд констатує, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Матеріалами справи установлено, що 11.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (постачальник) та Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Харків) (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 138 (далі - Договір, відповідно до умов якого, постачальник продає споживачу електричну енергію (далі - товар або електроенергія) для забезпечення потреб Споживача, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару у розмірах, строки та у порядку, що визначені цим договором. (п.2.1. Договору).
Із обставин справи убачається, що 11.02.2021 відповідач приєднався до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, шляхом подання заяви-приєднання, яка є Додатком 1 до Договору та для проведення розрахунків позивачем було відкрито відповідачу особовий рахунок № 138.
За умовами вищевказаного Договору постачальник продає споживачу електричну енергію (далі-товар або електроенергія) для забезпечення потреб споживача, а cпоживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару у розмірах, строки та у порядку, що визначені цим договором. (п.2.1. Договору)
У відповідності до п.5.3. Договору ціна цього договору та ціна за одиницю товару може змінюватись у випадках передбачених ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Додатковою угодою №15 від 29.12.2021року сторони продовжили строк дії Договору, на період достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2022 року, а саме до 25.02.2022 року, та у всякому разі в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
Згідно з пунктом 5.5 Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до п.5.7 Договору оплата вартості фактично спожитої електроенергії здійснюється споживачем протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі електроенергії з урахуванням наявності фінансового ресурсу на Єдиному казначейському рахунку та за умови відсутності блокування рахунку органом Державної казначейської служби.
Також, відповідно до Комерційної пропозиції (Додаток 2) до Договору споживач сплачує за фактично спожиту електричну енергію протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі електричної енергії.
Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що свої зобов'язання за Договором позивач виконав повністю належним чином, поставивши відповідачу електричну енергію, що підтверджується, зокрема актом про прийняття - передавання товарної продукції (електроенергії) за період лютий 2022 р., який було підписано представником позивача та направлено на адресу відповідача.
На виконання умов договору, позивач оформив та надав відповідачу відповідний рахунок на суму 215 711,40 грн. за спожиту електричну енергію за період: лютий 2022 р., який направлений на адресу відповідача засобами поштового зв'язку.
Відповідно до п. 6.2.1. Договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
При цьому позивачем у позові зауважено про те, що у зв'язку з укладенням зі споживачем єдиного договору №138 від 11.02.2021р. в об'єднаній базі були передані авансові суми на єдиний договір, на загальну суму 10550,72 грн., що зарахована позивачем, як часткова оплата за лютий 2022 року та зазначена у розрахунку ціни позову.
Втім відповідач не виконав свої зобов'язання зі своєчасної та повної сплати вартості спожитої електричної енергії, в зв'язку з чим (з урахуванням оплати в розмірі 10550,72 грн.) у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за спожиту електроенергію у розмірі 205160,68 грн., спожиту за період лютого 2022 року.
У зв'язку з вищенаведеним, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за спожиту у період лютого 2022 року електроенергію у розмірі 205160,68 грн, яка залишилася відповідачем не сплаченою та яку заявлено позивачем до стягнення.
Також, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати у відповідності до положень Договору, через несвоєчасну сплату споживачем за електричну енергію за лютий 2022 р. позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 3271,31 грн.; 3% річних у розмірі 2688,75 грн. та інфляційні втрати у розмірі 21017,48 грн.
Відповідач у своєму відзиві заперечив проти позову, посилаючись на те, що після оплати акту за січень 2022 року, залишок юридичних зобов'язань за Договором складає 110804,04 грн. Сума в акті за лютий 2022 року перевищує цей залишок на 94 353,64 грн., враховуючи на що у відповідача немає можливість сплачувати кошти по актам виконаних робіт тільки в межах сум, які прописані в істотних умовах договору у даному випадку за січень-лютий 2022 року, оскільки ця сума дорівнює 346979,19 грн. Збільшити суму договору на суму, яка необхідна для повного розрахунку за спожиту електричну енергію, не дозволяє законодавство. 25.05.2022 на адресу відповідача надійшов лист від позивача за вих. № 2/1808 щодо погашення заборгованості у сумі 441335,83 грн. за договором від 11.02.20021 № 138 , у відповідь на який, відповідач, своїм листом від 08.06.2022 № 6070/15158/1/22/13.2 зазначив про причини неможливості повного виконання умов договору та наголошував на необхідність заміни акту виконаних робіт за лютий 2022 року на суму залишку, а саме 110804,04 грн. Проте, на даний час відповіді на вказаний лист відповідач від позивача не отримав. Відповідач у відзиві наголошує про те, що погашення кредиторської заборгованості за рахунок коштів державного бюджету здійснюється Східним міжрегіональним управлінням юстиції (м. Харків) в межах затверджених кошторисних призначень та фактично виділених бюджетних асигнувань відповідно до чинного законодавства, у зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу не підлягають задоволенню. Заперечив відповідач також щодо заявлених до стягнення пені за несвоєчасне виконання розрахунків, нарахування інфляційних виплат та 3% річних, посилаючись на те, що зобов'язання не могло бути виконано відповідачем з об'єктивних причин, тому вказані вимоги також є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права суд вирішив, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.
На підставі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Правове регулювання правовідносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії регулюються зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019-VIII та Правилами роздрібного ринку електричної енергії", затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018р (далі - ПРРЕЕ).
Відповідно до п.3.1.9. ПРРЕЕ споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Згідно з п.3.2.6 ПРРЕЕ, укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції (Додаток до Договору).
Із обставин справи убачається, що 11.02.2021 відповідач приєднався до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, шляхом подання заяви-приєднання, яка є Додатком 1 до Договору.
Так, для проведення розрахунків позивачем було відкрито відповідачу особовий рахунок № 138.
Згідно з умовами Договору постачальник продає споживачу електричну енергію (далі-товар або електроенергія) для забезпечення потреб споживача, а
Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару у розмірах, строки та у порядку, що визначені цим договором. (п.2.1. Договору)
У відповідності до п.5.3. Договору ціна цього договору та ціна за одиницю товару може змінюватись у випадках передбачених ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Також, із матеріалів справи убачається, що Додатковою угодою №15 від 29.12.2021року сторони продовжили строк дії Договору, на період достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2022 року, а саме до 25.02.2022 року, та у всякому разі в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
Відповідно до умов пункту 5.5 Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
При цьому, пунктом 4.1. ПРРЕЕ визначено, що розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.
У відповідності до п.п.1, 2, п.5.5.5. ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів) та сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Згідно з умовами п.4.8 ПРРЕЕ, форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
Відповідно до п.5.7 Договору оплата вартості фактично спожитої електроенергії здійснюється споживачем протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі електроенергії з урахуванням наявності фінансового ресурсу на Єдиному казначейському рахунку та за умови відсутності блокування рахунку органом Державної казначейської служби.
Також, відповідно до Комерційної пропозиції (Додаток 2) до Договору споживач сплачує за фактично спожиту електричну енергію протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі електричної енергії.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, поставивши відповідачу електричну енергію у лютому 2022 р., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією, зокрема акту про прийняття - передавання товарної продукції (електроенергії) за період лютий 2022 року. При цьому, із обставин справи убачається, що вказаний акт було підписано представником позивача та направлено на адресу відповідача.
Отже, на виконання умов договору, позивач оформив та надав відповідачу відповідний рахунок на суму 215711,40 грн. за спожиту електричну енергію за період: лютий 2022 р., який направлений на адресу відповідача засобами поштового зв'язку.
Відповідно до п. 6.2.1. Договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з приписами частин 1, 2 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином та в лютому 2022 року поставив електричну енергію, яка була спожита відповідачем, у зв'язку з чим у відповідача виникає зустрічний обов'язок - здійснити в визначений строк, своєчасну оплату постачальнику вартості електричної енергії. Факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо сплати на користь позивача вартості спожитої електроенергії підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовано. Строк виконання цих зобов'язань є таким, що настав.
Протилежного відповідачем суду не доведено та доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором суду не надано.
З урахуванням наведеного, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з оплати електричної енергії за лютий 2022 р. в сумі 205160,68 грн.
Водночас, суд відхиляє доводи відповідача, які викладено останнім у відзиві на позовну заяву, про що зазначає наступне.
Як зазначалося судом вище, на виконання умов договору, та на підставі даних отриманих від оператора системи розподілу, позивач оформив та надав відповідачу відповідні акти та рахунки, зокрема за січень 2022року на суму 236175,15 грн. та за лютий 2022року на суму 215 711,40 грн., які було направлено на адресу Відповідача засобами поштового зв'язку.
При цьому, у своєму відзиві на позов відповідач підтверджує, що отримав від позивач відповідні акти та рахунки за січень 2022 року та за лютий 2022 року.
У відповідному Акті прийняття-передавання товарної продукції та рахунку за лютий 2022 року зазначені фактичний обсяг споживання електричної енергії - 35903 кВт/год та зазначена відповідна сума для оплати, в розмірі 215711,40 грн. з ПДВ.
Крім того, зазначений обсяг спожитої Відповідачем електроенергії за лютий 2022р. підтверджується, також наявним у матеріалах справи листом оператора системи розподілу - АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» від 10.08.2022 за № 67/10741-вих.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що саме відповідач не дотримався заявлених та погоджених прогнозних обсягів споживання електричної енергії на 2022 рік, та фактично спожив електричну енергію в період лютого 2022 року в обсязі 35903 кВт/год.
Відповідно до Комерційної пропозиції (Додаток 2) до Договору Споживач сплачує за фактично спожиту електричну енергію протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі електричної енергії.
Слід зазначити, що відповідно до платіжних доручень, які були долучені відповідачем до відзиву, останнім сплачено суму в розмірі 236175,15грн., за спожиту саме у січні 2022 р. електроенергію, за виставленим рахунком від 03.02.2022.
При цьому доказів сплати заборгованості в розмірі 205160,68 грн. за спожиту електричну енергію у лютому 2022 року відповідачем до суду не надано.
Відповідачем у свою чергу належними та допустимими доказами не спростовано факту відхилення від прогнозованих обсягів споживання електричної енергії за Договором про постачання електричної енергії №138 від 11.02.2021, як і не спростовано наявність заборгованості за спожиту електричну енергію.
Щодо заявленої до стягнення пені у розмірі 3271,31 грн. (нарахованої за період з 15.03.2022 по 15.08.2022), суд виходить з наступного.
З огляду те, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України). Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Так, відповідно до ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
За умовами п.9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.
Відповідно до умов п.9.2 Договору сторонами передбачено, що за прострочення строків оплати споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожний банківський день прострочення.
На підставі умов договору відповідачу нарахована пеня з 15.03.2022 по 15.08.2022 у розмірі 3271,31 грн., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по сплаті спожитої електроенергії за період лютого 2022 року.
Отже, нарахування відповідачу пені не суперечать вимогам чинного законодавства та здійснено позивачем у повній відповідності до умов договору.
Таким чином, перевіривши правомірність нарахування позивачем пені та виходячи з умов спірного Договору, приписів ст. 231 ГК України, суд встановив, що дане нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, є арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3271,31грн. пені є обґрунтованими, тому належать до задоволення.
Щодо заявлених до стягнення 3 % річних в розмірі 2688,75 грн. та індексу інфляції в розмірі 21017,48 грн., суд виходить з наступного.
Згідно з приписами ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 626 ЦК України).
За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних та інфляційних нарахувань входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши правомірність 3 % річних в розмірі 2688,75 грн. та індекс інфляції в розмірі 21017,48 грн., з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, а також порядку розрахунків, погодженого сторонами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 2688,75 грн. та індексу інфляції в розмірі 21017,48 грн. підлягають задоволенню. При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідачем не оскаржено розрахунок 3% річних та інфляційних та власного розрахунку вказаних сум до суду не подано.
Щодо посилання відповідачем у своєму відзиві на настання форс-мажорних обставин, суд зазначає про наступне.
Відповідно до Листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилається відповідач засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форсмажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по зобов'язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форсмажорних обставин.
Водночас, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує факт без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні. Неможливість виконання договірних зобов'язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.
Відповідно до умов пункту 12.4. Договору передбачено, що настання таких обставин підтверджує сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.
Втім у даному разі матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов'язань відповідача саме за договором про постачання електричної енергії споживачу №138 від 11.02.2021 за лютий 2022 року.
Крім того, пунктом 12.3. Договору визначено, що сторона, що посилається на обставини форс-мажору, зобов'язана негайно, протягом двох календарних днів, інформувати іншу сторону про настання подібних обставин в письмовій формі.
Проте матеріали справи не містять таких доказів направлення відповідачем повідомлення позивачу листа з повідомленням про настання форс-мажорних обставин у строк, передбачений п.12.3. Договору.
Стосовно посилань відповідача на фінансування останнього із загального державного бюджету, суд зазначає, що чинне законодавство не звільняє від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань, передбачених ст. 230 ГК України, ст. ст. 549, 625 ЦК України, організацій, які являються бюджетними та фінансуються з загального державного бюджету.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем належними та допустимими доказами не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, тому підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про повне задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, код ЄДРПОУ 43315445) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (49044, м. Дніпро, вул. Моссаковського Володимира, буд. 7, код ЄДРПОУ 42086719) - 205160,68 грн. заборгованості за спожиту електроенергію за період лютого 2022 року; 3271,31 грн. пені; 2688,75 грн. 3 % річних; 21017,48 грн. інфляційних втрат та 3482,07 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено "21" жовтня 2022 р.
Суддя Є.М. Жиляєв