25 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/19539/21 пров. № А/857/11364/22
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Глушко І.В., Довгої О.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.07.2022 року (рішення ухвалене у м. Львові судом у складі головуючого судді Коморного І.І., повне судове рішення складено 08.07.2022) у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
У листопаді 2021 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо нездійснення нарахування та виплати і виплати з порушенням порядку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 03.01.2017 року по 31.08.2021 року, зобов'язання Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 03.01.2017 по 01.03.2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, якою затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення, з урахуванням базового місяця лютий 2008 року у розмірі 49781,21 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004, зобов'язання Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з березня 2018 року по серпень 2021 року відповідно до вимог п. 5 Порядку №1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів») у розмірі 128123,94 грн з відрахуванням виплаченої суми у розмірі 7986,10 гривень та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004, зобов'язання Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 03.01.2017 по день її фактичної виплати - відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, стягнення з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на користь ОСОБА_1 витрати на проведення судово-економічної експертизи у розмірі 2231,00 гривень, визнання протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо не нарахування та не виплати з 30.01.2020 ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року та з 01.01.2021 по 31.08.2021 року виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, зобов'язання Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 по 31.12.2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року та з 01.01.2021 по 31.08.2021 року виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року з врахуванням виплачених сум, визнання протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного яка полягає у не застосуванні при встановленні та обчисленні ОСОБА_1 надбавки за науковий ступінь та надбавки за вчене звання починаючи з 01.03.2018 р. по 31.08.2021 р. включно, вимог ч. 2. ст. 59 Закону України «Про вищу освіту», визнання протиправним та скасування наказ начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного №272-АД від 25.05.2018 «Про виплату доплат за науковий ступінь та вчене звання військовослужбовцям НАСВ» щодо встановлення та виплати ОСОБА_2 з 01.03.2018 надбавки за науковий ступінь доктора юридичних наук - 10 % та за вчене звання доцента - 5 % від розміру посадового окладу, зобов'язання Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного перерахувати грошове забезпечення та здійснити виплату ОСОБА_1 з 01.03.2018 р. по 31.08.2021 р. доплату за науковий ступінь доктора наук у розмірі 25% від посадового окладу за період з 01.03.2018 р. по 31.08.2021, доплату за вчене звання доцента у розмірі 25% від посадового окладу за період з 01.03.2018 р. по 15 грудня 2019 року та доплату за вчене звання професора у розмірі 33% від посадового окладу за період з 16 грудня 2019 року по 31.08.2021 року відповідно до вимог ч. 2. ст. 59 Закону України «Про вищу освіту».
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що 31.08.2021 наказом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного № 224 (по стройовій частині) звільнено з посади начальника науково-дослідної лабораторії (військово-історичних досліджень) Наукового центру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та знято з усіх видів забезпечення і виключено зі списків особового складу. Зазначив, що при звільненні з посади та виключенні зі списків Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 05.01.2017 по 28.02.2018 взагалі, а з 01.03.2018 по 31.08.2021 виплачено не в повному обсязі. У вересні та жовтні 2021 позивач звертався до командування Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного з заявами стосовно повідомлення про проведення індексації грошового забезпечення за період з 05.01.2017 по 31.08.2021 та застосування базового місяця січень-лютий 2008 року. Листом повідомлено про те, що протягом січня 2016 - листопада 2018 індексація грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України не проводилась, оскільки не було передбачено на це коштів, а для перерахунку та виплати індексації за період з березня 2018 по серпень 2021 правових підстав не має. Позивач звернувся до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз для перевірки вірності позиції щодо застосування базового місяця - лютий 2008 року. Висновком експерта № 4414 від 30.09.2021 встановлено, що правова позиція стосовно застосування базового місяця знайшла своє підтвердження у висновку і сума не нарахованої та невиплаченої протиправно індексації грошового забезпечення за період з 05.01.2017 по 31.08.2021 з урахуванням базового місяця - лютий 2008 року становить 185891,25 грн. 08.10.2021 позивач вдруге звернувся до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та долучив копію судово-економічної експертизи від 30.09.2021 № 4414, проте, повторно отримав відмову. Стосовно не проведення перерахунку та виплати з 30.01.2020 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та з 01.01.2021 по 31.08.2021 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, позивач зазначив, що у вересні 2021 дізнався, що протягом 2020-2021 років неправильно нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення і звернувся з заявою до відповідача з проханням здійснити перерахунок грошового забезпечення виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік. Листом відповідача, позивача повідомлено, що підстав для здійснення перерахунку грошового забезпечення немає, грошове забезпечення розраховувалось шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік». Стосовно зобов'язання здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.08.2021 із доплатою за науковий ступінь доктора наук у розмірі 25%, за вчене звання професора у розмірі 33%, позивач зазначив, що з січня 2017 року по 01.03.2018 року відповідно до карток особового рахунку отримував доплату за науковий ступінь доктора наук у розмірі 25% від посадового окладу та за вчене звання доцента у розмірі 25 %грошового забезпечення. Згідно наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного №272-АД від 25.05.2018 «Про виплату доплат за науковий ступінь та вчене звання військовослужбовцям НАСВ» та карток особового рахунку військовослужбовця позивачу з 01.03.2018 встановлена та виплачувалась надбавка за науковий ступінь доктора наук у розмірі 10% від посадового окладу та за вчене звання доцента - 5% від посадового окладу. 16.12.2019 року позивачу присвоєно вчене звання професора та встановлено доплату у розмірі 10% від посадового окладу. 08.10.2021 року позивач звернувся із заявою про усунення порушеного права, проте відповідач листом від 19.10.2021р. № 5437 відмовив у перерахунку та виплаті доплати за науковий ступінь кандидат наук, доплати за вчене звання, недоплаченої частини грошового забезпечення та грошової допомоги при звільненні, одночасно повідомив, що грошове забезпечення, а саме доплати за науковий ступінь та вчене звання нараховуються відповідно до вимог постанови КМУ від 30.08.2017р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу та деякі інших осіб», яка набрала законної сили 01.03.2018р. та наказу Міністерства Оборони України від 07.07.2018р. № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та деяких інших осіб». Щодо компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати, позивач зазначив, що стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ, визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. У випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів. У зв'язку з невиплатою позивачу сум індексації грошового забезпечення вважає, що має право на компенсацію втрати частини грошового забезпечення у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення. Зазначає, що всі зазначені виплати які неправомірно не виплачені повинні бути виплачені з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 15.01.2004 № 44. Вважає такі дії відповідача незаконними та протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права. Просила позов задоволити.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.07.2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 03.01.2017 по 30.11.2018. Визнано протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо ненарахування та невиплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період з 01.12.2018 по 31.08.2021. Зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 03.01.2017 по 31.08.2021 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 03.01.2017 по 28.02.2018 - січень 2008 року, з 01.03.2018 року по 31.08.2021 року - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 за виключенням раніше виплаченої частини індексації. Зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період з 03.01.2017 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного № 272-АД від 25.05.2018 «Про виплату доплат за науковий ступінь та вчене звання військовослужбовцям Національної академії сухопутних військ» в частині виплати доплат начальнику науково-дослідної лабораторії (військово-історичних досліджень) Наукового центру Сухопутних військ ОСОБА_1 за науковий ступінь та вчене звання. Зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 доплати за науковий ступінь доктора наук за період з 01.03.2018 по 31.08.2021 у розмірі 25%, доплати за вчене звання доцента за період з 01.03.2018 по 04.09.2019 у розмірі 25% та доплати за вчене звання професора за період з 05.09.2019 по 31.08.2021 у розмірі 33% відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту», ураховуючи раніше виплачені кошти. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржили ОСОБА_1 та Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Вважають, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційних скаргах.
Апелянт ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити повністю.
Апелянт Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги апелянтів слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , проходив службу в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Згідно витягу із наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного № 2 від 03.01.2017 підполковника ОСОБА_1 , призначеного наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 23.12.2016 №1227 на посаду начальника науково-дослідної лабораторії (військово-історичних досліджень) Наукового центру Сухопутних військ Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, з 03.01.2017 зарахувати до списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та на всі види забезпечення.
Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного № 224 від 31.08.2021 підполковника ОСОБА_1 , начальника науково-дослідної лабораторії (військово-історичних досліджень) Наукового центру Сухопутних військ Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, звільненого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 15.07.2021 № 213 з військової служби в запас за підпунктом «б» (за станом здоров'я) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з правом носіння військової форми одягу, вважати таким, що 31.08.2021 справи та посаду здав. В наказі зазначено, що 31.08.2021 виключено із списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та усіх видів забезпечення.
ОСОБА_1 має атестат доцента серії ДЦ № 001209 від 21.12.2000 року, відповідно до якого ОСОБА_1 присвоєно вчене знання доцента «кафедри теорії та історії держави і права».
На підставі рішення Атестаційної колегії від 01.07.2016 року позивач отримав диплом доктора наук серії ДД № 005758. Також, ОСОБА_1 має атестат професора серії АП № 001375 від 05.09.2019 року, відповідно до якого ОСОБА_1 присвоєно вчене знання професора «кафедри гуманітарних дисциплін».
Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного № 272-АД від 25.05.2018 «Про виплату доплат за науковий ступінь та вчене звання військовослужбовцям Національної академії сухопутних військ», начальнику науково-дослідної лабораторії (військово-історичних досліджень) Наукового центру Сухопутних військ підполковнику ОСОБА_1 встановлено виплачувати з 01.03.2018 доплату:
- за науковий ступінь доктора наук в розмірі 10% від посадового окладу військовослужбовця;
- за вчене звання доцента (старшого наукового співробітника) у розмірі 5% посадового окладу військовослужбовця.
Згідно карток особового рахунку військовослужбовця за період з лютого 2017 року по серпень 2021 року ОСОБА_1 в період з лютого 2017 по лютий 2018 (включно) отримував доплату за науковий ступінь та вчене звання відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту».
Згідно даних карток індексацію почали виплачувати з грудня 2018.
ОСОБА_1 24.09.2021 звернувся до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз із заявою про проведення судово-економічної експертизи на вирішення якої було поставлено питання - на яку суму документально підтверджується розмір індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 05.01.2017 по 31.08.2021 відповідно до вимог Закону України від 03.07.1991 № 1282-VII «Про індексацію грошових доходів населення» та «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Судовим експертом Сухолитким Володимиром Володимировичем 30.09.2021 складено висновок експерта № 4414, за результатами дослідження якого викладено наступний висновок - «Дослідженням поданих документів документально підтверджується розмір індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 05.01.2017 по 31.08.2021 відповідно до вимог Закону України від 03.07.1991 № 1282-VII «Про індексацію грошових доходів населення» та «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 в загальній сумі 185891,25 грн.».
Після отримання висновку експерта № 4414 від 30.09.2021, адвокат Владислав Матяшук звернувся до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного з заявою-претензією від 08.10.2021 в якій просив здійснити нарахування, перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 05.01.2017 по 31.08.2021 у розмірі 185891,25 грн.
Листом від 19.10.2021 № 5433 Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на адвокатську заяву-претензію Владислава Матяшука від 08.10.2021 повідомила, що відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з 01.03.2018 року було підвищено розміри посадових окладів усіх категорій військовослужбовців.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів. Індексація грошового забезпечення провадиться, якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103%.
У зв'язку з тим, що величина індексу споживчих цін у квітні - грудні 2018 року не перевищувала поріг індексації в розмірі 103%, індексація грошового забезпечення за цей період не провадилась.
Нарахування і виплата індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 розпочалась з грудня 2018 року і продовжувалась по день виключення зі списків особового складу Академії. Повідомлено, що базовими місяцями визначено січень 2017 року та березень 2018 року (збільшення розміру посадового окладу), тому підстав для здійснення розрахунку індексації грошового забезпечення з 05.01.2017 по 31.08.2021 немає.
Адвокат Владислав Матяшук, звернувся до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного з адвокатським запитом від 08.10.2021 в якому просив:
1. Повідомити чи при обчисленні розміру посадового окладу та окладу військового звання в 2018-2021 роках тарифний коефіцієнт посадового окладу та тарифний коефіцієнт за військове звання множився на розмір прожиткового мінімуму станом на відповідний календарний рік чи 50% розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 1 січня відповідного календарного року?
2. Поінформувати чи виплачувалась протягом 2017-2021 років індексація грошового забезпечення? Якщо так, яким чином відбувалось нарахування та виплата?
3. Надати відомості про розміри нарахування та виплату доплат за наукову ступінь та вчене звання за 2017-2021 роки.
4. Направити на адресу, наступні документи:
- копії документів щодо нарахування (визначення) окладу за військовим званням та посадового окладу на 2018-2021 роки;
- копії карток особового рахунку за 2017-2021 роки;
- витяги із наказів начальника НАСВ про встановлення доплат за науковий ступінь доктора юридичних наук за період 05.01.2017 по 31.08.2021;
- копії наказів начальника НАСВ про включення та виключення зі списків особового складу.
Листом від 19.10.2021 № 5436 Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на адвокатський запит Владислава Матяшука від 08.10.2021 надала затребувані документи та повідомила, що нарахування і виплата індексації грошового забезпечення розпочалась з грудня 2018 і продовжувалась по день виключення зі списків особового складу Академії з встановленням базового місяця - березень 2018, оскільки відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 було підвищено розміри посадових окладів усіх категорій військовослужбовців. Стосовно окладу зазначено, що оклад за військовим званням та посадовий оклад визначався відповідно до п. 4 Постанови № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2018 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт приведений у відповідність зміст приміток до додатків 1, 12, 13, 14. Стосовно доплати за науковий ступінь та вчене звання зазначено, що розмір доплати встановлено відповідно до п.п. 2, 3 п. 6 постанови КМУ № 704 та наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 25.05.2018 № 272-АД.
Позивач із заявою від 08.10.2021 звернувся до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного в якій просив здійснити:
1) нарахування та виплату індексації грошового забезпечення в повному обсязі відповідно до положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078;
2) перерахунок посадового окладу та окладу за військове звання і перерахунок грошового забезпечення;
3) перерахунок доплати за науковий ступінь та вчене звання.
Листом від 19.10.2021 № 5437 Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на заяву ОСОБА_1 від 08.10.2021 повідомила аналогічну інформацію, яка зазначена в листі Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 19.10.2021 № 5436.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати індексації, компенсації, грошового забезпечення виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021 та доплат за науковий ступінь та вчене звання позивач, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992(далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991(далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (надалі - Закон №1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (надалі - Порядок №1078).
Згідно ст. 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Абзацом 2 ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно карток особового рахунку військовослужбовця про нараховане грошове забезпечення в період з лютого 2017 по серпень 2021, що за період з лютого 2017 по листопад 2018 включно позивачу не виплачувалась індексація грошового забезпечення взагалі, що не спростовується відповідачем.
Відповідно до карток особового рахунку військовослужбовця про нараховане грошове забезпечення в період з лютого 2017 по серпень 2021 Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснила нарахування та виплату індексації грошового забезпечення лише за період з грудня 2018 по серпень 2021 включно.
Згідно відповідей відповідача, що Академією було застосовано як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення з грудня 2018 по серпень 2021 - березень 2018 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст. 9 Закону № 1282-XII).
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст. 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
У пункті 1-1 Порядку № 1078 визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до п. 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме:
1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів;
2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету;
3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів;
4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;
5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються;
6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів;
7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015, яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.
У редакції Постанови № 1013 від 09.12.2015 пункт 5 Порядку № 1078 викладено у такій редакції:
«У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу…».
Відтак, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці (грошового забезпечення). За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Позивачу за період з лютого 2017 по листопад 2018 не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, оскільки будь-які дії стосовно вказаних виплат ним не вчинялися.
Обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.
Таким чином, доводи відповідача щодо відсутності коштів для виплати індексації судом не заслуговують на увагу, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 по справі № 825/874/17.
Відповідач не заперечує факт ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з лютого 2017 по листопад 2018. Тому, ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2017 по листопад 2018 є протиправною, а тому належить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за вказаний період.
Згідно положення Порядку № 1078 місяць, у якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил затверджено Додатком 25 до Постанови № 1294.
Згідно з абзацом 5 пункту 5 Порядку № 1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою № 1294, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року.
З набранням чинності Постановою № 1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.
Згідно із пунктом 14 Порядку № 1078 роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
Відповідно до роз'яснення Мінсоцполітики від 08 серпня 2017 року № 48/о/66-17 на запит ДФ Міноборони від 18 липня 2017 року № 248/3/9/1/863 зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.
У роз'ясненні Мінсоцполітики від 18 квітня 2018 року № 28/о/66-18 вказано, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.
Зі змісту роз'яснення Мінсоцполітики від 09 лютого 2005 року № 024-106 встановлено, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим, при розрахунку індексу для проведення індексації.
Визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 січня 2008 року та втратила чинність 01 березня 2018 року у зв'язку з прийняттям наказу Міністерства оборони України від 01 березня 2018 року № 90 «Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України».
Таким чином, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося.
Базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення позивача в даному випадку за період з січня 2017 по лютий 2018 - є січень 2008 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294, яка набрала чинності з 01.01.2008 року та якою було підвищено посадові оклади військовослужбовцям.
Зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01.03.2018 року у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) у цілях нарахування індексації військовослужбовцям на березень 2018 року.
Пунктом четвертим цієї постанови установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Постановою Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.
Згідно абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Враховуючи те, що підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року постанови № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків.
Абзацом 2 пункту 5 Порядку № 1078 передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року по листопад 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%.
У контексті спірних правовідносин необхідно звернути увагу на те, що питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку № 1078.
Згідно до абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.
Якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку № 1078.
Згідно вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 обов'язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.
Відповідач вказуючи про відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2017 (місяць зарахування до списків особового складу Академії) по листопад 2018 року врахував лише норми абзаців першого, другого пункту 5 Порядку № 1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Саме тому, з урахуванням зазначених норм, відповідач не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення за указаний період.
Відповідач у межах спірних правовідносин безпідставно оминув норми абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 по листопад 2018, згідно долучених до матеріалів справи карток особового рахунку військовослужбовців.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з абзацами 4-5 пункту 5 Порядку №1078 якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Індексація грошового забезпечення позивачу в період з 01.03.2018 по 31.08.2021 повинна бути перерахована та виплачена із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 13.02.2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 року у справа № 461/2579/17, від 20.03.2018 року у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12.04.2018 року справа № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Сума індексації грошового забезпечення позивача за період з 03.01.2017 по 31.08.2021 розрахована на підставі висновку експерта № 4414 від 30.09.2021, складеного за результатами проведення судово-економічної експертизи за заявою ОСОБА_1 від 24.09.2021 згідно з яким «Дослідженням поданих документів документально підтверджується розмір індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 05.01.2017 по 31.08.2021 відповідно до вимог Закону України від 03.07.1991 № 1282-VII «Про індексацію грошових доходів населення» та «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 в загальній сумі 185891,25 грн.»
Статтею 108 КАС України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.
Нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця. Оскільки індексація грошового забезпечення за період з 03.01.2017 по 30.11.2018 взагалі не нараховувалась, а за період з 01.12.2018 по 31.08.2021 нараховувалась з порушенням встановлених Законом та Порядком норм, суд позбавлений можливості стягнути на користь позивача її суму.
З аналізу норм Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення слідує, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача, за наявності законних підстав, покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.
Визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
Оскільки на час розгляду цієї справи та прийняття рішення у ній нарахування та виплата на користь позивача індексації грошового забезпечення відповідачем, як роботодавцем позивача не здійснені в повному обсязі, суд вважає, що за таких обставин та встановленого правового регулювання відсутні порушення прав позивача щодо правильного нарахування на його користь відповідачем розміру індексації грошового забезпечення, які підлягають захисту в судовому порядку.
У висновку експерта базовим місяцем для розрахунку індексації за період з січня 2017 по лютий 2018 визначений - лютий 2008 року, проте, судом встановлено, що базовим місяцем для зазначеного періоду є саме - січень 2008 року.
Відтак, з цих підстав суд відхиляє висновок експерта № 4414 від 30.09.2021, складений за результатами проведення судово-економічної експертизи за заявою ОСОБА_1 від 24.09.2021.
Позовна вимога про зобов'язання виплатити недоотриману індексацію за період з 03.01.2017 по 31.08.2021 в сумі 185891,25 грн. є передчасною та спрямована на захист ще не порушеного права позивача (конкретна сума індексації грошового забезпечення ще не нарахована відповідачем за спірний період), що суперечить статті 5 КАС України, в той час, як судовий захист може надаватися лише порушеним правам, а тому у її задоволенні належить відмовити.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Положення статті 137 КАС України передбачають, що судом встановлюється розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Учасниками справи є, зокрема, сторони, треті особи (ч. 1 ст. 42 КАС України). Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач (ч. 1 ст. 46 КАС України).
Оскільки в межах спірних правовідносин замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою Товариства до звернення до суду з позовом, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування Товариству витрат на підготовку експертного висновку».
Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 року у справі № 824/647/19, які суд вважає за необхідне врахувати в даній справі.
Відтак, відсутні підстави для відшкодування ОСОБА_1 витрати на підготовку експертного висновку № 4414 від 30.09.2021.
Кабінет Міністрів України 31.05.2017 посилив соціальний захист військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу, які звільняються зі служби, а також членів їх сімей та вніс зміни до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2017 року №375 “Про внесення змін до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових нагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу”, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового та начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам звільненим зі служби, для відшкодування утриманих сум ПДФО з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Відтак, нарахування та виплату позивачу слід проводити з врахуванням п.2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
Стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З аналізу норм Закону №2050-ІІІ слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);
3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;
5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних відносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17 та 13 січня 2020 року у справі №803/203/17.
Верховний Суд, розглядаючи справу №240/11882/19, вказав, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 03.01.2017 по 30.11.2018, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 03.01.2017 по 30.11.2018. Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Аналогічна позиція відображена Верховним Судом у постанові від 4 квітня 2018 року у справі №822/1110/16, 20 грудня 2019 року у справі №822/1731/16, 13 березня 2020 року у справі №803/1565/17.
Щодо вимог про визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати з 30.01.2020 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року та з 01.01.2021 по 31.08.2021 року виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року та зобов'язання провести перерахунок та виплату грошового забезпечення з 30.01.2020 по 31.12.2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року та з 01.01.2021 по 31.08.2021 року виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року з врахуванням виплачених сум, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1 та 14 до Постанови №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.
Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103) до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 було викладено у новій редакції, а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Згідно з Постановою №704, в редакції Постанови №103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704.
Однак зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не було приведено у відповідність з нормою пункту 4 Постанови №704.
Проте, не приведення Кабінетом Міністрів України приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704 у відповідність до змін, що були внесені в пункт 4 Постанови №704, не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)».
Вказані невідповідності були виправлені постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 №1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. № 1644 і від 30 серпня 2017 р. № 704», яка застосовується з 01.10.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 №870 були затверджені Правила підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (далі - Правила №870), які визначають загальні підходи до підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (постанов і розпоряджень), їх форму, структуру та техніко-юридичні особливості розроблення з урахуванням нормопроектувальної техніки.
Згідно п. 20 Правил №870 у структурі проекту положення або іншого нормативно-правового акта, який передбачається затвердити постановою, в окремих випадках допускається, як виняток, застосування примітки (зноски) без нормативних положень.
Положеннями п. 2.16 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 №34/5, також передбачено, що включення до нормативно-правових актів приміток не допускається, за винятком випадків, якщо необхідно дати визначення будь-якого суміжного поняття або помістити короткий коментар, що допоможе точніше зрозуміти положення, викладені в структурній одиниці нормативно-правового акта. Примітки не повинні містити норм права.
Відповідно до Постанови №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року.
Посилання позивача на скасування в судовому порядку п. 6 Постанови №103 не впливає на порядок та процедуру проведення перерахунку розмірів посадового окладу позивача, оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 не створює підстав для здійснення перерахунку грошового забезпечення.
Пунктом 32 Правил №870, передбачено, що визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом. Дія акта Кабінету Міністрів України поновлюється шляхом прийняття відповідного акта або із зазначенням в тексті акта про визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи про його скасування.
У рішенні від 05.04.2001 №3-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, з огляду на принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі, підстав для застосування з 01.01.2020 до спірних правовідносин, пов'язаних з визначенням грошового забезпечення Постанови №704 в попередній редакції (станом до 24.02.2018 - до внесення змін, затверджених Постановою №103) немає.
Щодо вимог про визнання протиправним та скасування наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного №272-АД від 25.05.2018 «Про виплату доплат за науковий ступінь та вчене звання військовослужбовцям НАСВ», визнання протиправною бездіяльності щодо не застосування при встановленні та обчисленні надбавки за науковий ступінь та надбавки за вчене звання починаючи з 01.03.2018 по 31.08.2021 включно вимог ч. 2. ст. 59 Закону України «Про вищу освіту» та зобов'язання перерахувати грошове забезпечення та здійснити доплату за науковий ступінь доктора наук у розмірі 25% від посадового окладу за період з 01.03.2018 по 31.08.2021, доплату за вчене звання доцента у розмірі 25% від посадового окладу за період з 01.03.2018 по 15.12.2019 та доплату за вчене звання професора у розмірі 33% від посадового окладу за період з 16.12.2019 по 31.08.2021 відповідно до вимог ч. 2. ст. 59 Закону України «Про вищу освіту», суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про вищу освіту» № 1556-VII від 01.07.2014 (далі - Закон № 1556-VII) законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із законів України «Про освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 1556-VII вищий військовий навчальний заклад (заклад вищої освіти із специфічними умовами навчання) - це заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад'юнктів для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького складу з метою задоволення потреб Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону № 1556-VII державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади (заклади вищої освіти із специфічними умовами навчання), військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, мають право своїми актами встановлювати особливі вимоги до: 1) управління відповідним вищим військовим навчальним закладом (закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання), військовим навчальним підрозділом закладу вищої освіти; 2) діяльності та повноважень вченої ради; 3) кандидатів на посади керівників відповідних вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання), їх структурних підрозділів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та порядку їх призначення; 4) практичної підготовки осіб, які навчаються у відповідних вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;5) порядку заміщення вакантних посад командування і науково-педагогічних працівників; 6) реалізації прав і обов'язків наукових і науково-педагогічних працівників та осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 7) порядку відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 8) підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів у військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти в аспірантурі (ад'юнктурі) та докторантурі відповідних закладів вищої освіти. Акти, передбачені у пунктах 6 і 7 цієї частини, затверджуються за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Законодавством передбачено створення вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання) та особливістю їх правового статусу є те, що державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади, можуть встановлювати своїми актами особливі вимоги до окремих сфер діяльності таких закладів, до яких не відноситься визначення матеріального забезпечення науково-педагогічних працівників.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність таких закладів та яким передбачено гарантії науково-педагогічним, науковим, педагогічним та іншим працівникам закладів вищої освіти, в тому числі щодо матеріально-фінансового забезпечення, є Закон України «Про вищу освіту».
Згідно ч. 2 ст. 59 Закону № 1556-VII науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцент і старшого дослідника - 25 відсотків посадового окладу, професор - 33 відсотки від посадового окладу. Заклад вищої освіти може встановити більший розмір за рахунок власних надходжень.
Підпунктом 8 п. 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1556-VII визначено, що після набрання чинності цим Законом науковий ступінь кандидата наук прирівнюється до наукового ступеня доктора філософії, а вчене звання старшого наукового співробітника - до вченого звання старшого дослідника.
Вказаним нормами чітко передбачено встановлення доплат за науковий ступінь та за вчене звання незалежно від того, чи є такий заклад вищим військовим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання, чи звичайним закладом вищої освіти.
Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, у якій позивач проходив військову службу на посаді начальника науково-дослідної лабораторії (військово-історичних досліджень) Наукового центру Сухопутних військ Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, є вищим військовим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання, а тому матеріальне забезпечення працівника такого закладу має здійснюватися з урахуванням вимог, в тому числі статті 59 Закону України «Про вищу освіту».
Обґрунтовуючи правомірність встановлення позивачу доплати за науковий ступінь доктора наук у розмірі 10% та надбавки за вчене звання доцента у розмірі 5%, а в подальшому професора у розмірі 10%, відповідач послався на те, що грошове забезпечення позивача як військовослужбовця визначається відповідно до норм постанови № 704 та наказу Міністра Оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» № 260 від 07.06.2018(далі - Порядок № 260).
Підпунктами 2 та 3 п. 6 Постанови № 704 передбачено доплату за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу та доплату за вчене звання військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, які займають посади, пов'язані з педагогічною або науковою діяльністю і мають вчене звання доцента (старшого наукового співробітника), в розмірі 5 відсотків, професора - 10 відсотків посадового окладу. За наявності двох або більше вчених звань доплата встановлюється за одним (вищим) званням.
Згідно карток особового рахунку військовослужбовця за 2017-2018 роки, вбачається, що Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нараховувала та виплачувала доплати за науковий ступінь доктора наук та вчене звання доцента відповідно до норм Закону України «Про вищу освіту», а саме до 01.03.2018.
Розміри доплат за науковий ступінь доктора наук та вчене звання доцента, а в подальшому професора, ОСОБА_1 встановлено відповідно до підпунктів 2 та 3 п. 6 Постанови № 704 - в розмірі 10 % посадового окладу за доктора наук та 5% посадового окладу за вчене звання доцента, а в подальшому 10% посадового окладу за вчене звання професора, що підтверджується наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного № 272-АД від 25.05.2018 «Про виплату доплат за науковий ступінь та вчене звання військовослужбовцям Національної академії сухопутних військ».
Правила визначення розміру доплат за науковий ступінь та за вчене звання, що встановлені підпунктами 2, 3 п. 6 Постанови № 704, поширюються на всіх військовослужбовців, які мають такі наукові ступені та вчені звання, в той же час для тих військовослужбовців, які проходять службу в вищих військових навчальних закладах така доплата має встановлюватися з урахуванням мінімальних гарантій, що передбачені статтею 59 Закону України «Про вищу освіту».
Встановлення науково-педагогічним працівникам залежно від виду навчального закладу різних розмірів доплат за науковий ступінь та вчене звання розцінюється судом як дискримінаційне ставлення до окремої категорії осіб, які, маючи відповідні наукові ступені та звання, працюючи в закладах освіти зі специфічними умовами навчання, сфера діяльності яких врегульована Законом України «Про вищу освіту», отримують доплати в розмірах менших, ніж працівники освіти, які працюють в закладах вищої освіти.
Таким чином, до спірних правовідносин за участю позивача, як до науково-педагогічного працівника вищого військового закладу зі специфічними умовами навчання мають застосовуватися приписи Закону 1556-VII, тому, при визначенні розмірів доплати за науковий ступінь доктора наук позивачу слід застосовувати розмір 25% від посадового окладу та при визначенні доплати за вчене звання доцента - 25%, а за вчене звання професора - 33% від посадового окладу, як це визначено ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту».
Аналогічні правові позиції відображені у постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2021 у справі № 380/4759/21, від 05.05.2022 у справі № 380/14121/21 та у постановах Другого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 року у справі №520/14665/2020, від 16.06.2021 року у справі №520/14951/2020, від 29.07.2021 року у справі №520/14950/2020, від 26.01.2022 у справі 520/12173/21, від 14.02.2022 у справі № 520/15453/21.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 доплати за науковий ступінь доктора наук та за вчене звання доцента, професора нараховувалися та виплачувалися у розмірі 803,00 гривень, 401,50 гривень та 803,00 гривень відповідно, що становить 10%, 5% та 10% посадового окладу відповідно, в залежності від періоду набуття наукових ступенів та вчених звань.
Тому, суд першої інстанції правомірно скасував начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного № 272-АД від 25.05.2018 «Про виплату доплат за науковий ступінь та вчене звання військовослужбовцям Національної академії сухопутних військ» в частині виплати доплат ОСОБА_1 начальнику науково-дослідної лабораторії (військово-історичних досліджень) Наукового центру Сухопутних військ за науковий ступінь та вчене звання та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу доплати за науковий ступінь доктора наук та доплати за вчене звання доцента, професора у розмірах 25% та 25% і 33% відповідно, на підставі ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту».
Стосовно періоду нарахування та виплати доплати за науковий ступінь доктора наук та доплати за вчене звання доцента, професора у розмірах 25% за науковий ступінь та 25% і 33% за вчене звання на підставі ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту», суд зазначає наступне.
21.12.2000 позивачу присвоєно вчене звання доцента кафедри теорії та історії держави і права, про що свідчить атестат доцента серії ДЦ № 001209, виданий на підставі рішення атестаційної колегії 10.01.2001.
01.07.2016 позивач здобув науковий ступінь доктора юридичних наук, захистивши дисертацію за спеціальністю «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень», про що свідчить диплом доктора наук серії ДД № 005758.
05.09.2019 позивачу присвоєно вчене звання професора кафедри гуманітарних дисциплін, про що свідчить атестат професора серії НОМЕР_1 , виданий на підставі рішення вченої ради 16.12.2019.
01.07.2014 Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про вищу освіту» № 1556-VII, який набрав чинності 06.09.2014.
Відтак. починаючи з 06.09.2014 (дата набрала чинності законом) почала діяти ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту», відповідно до якої науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 20 (в подальшому 25) відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцента і старшого дослідника - 25 відсотків посадового окладу, професора - 33 відсотки посадового окладу.
Відповідно до розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про освіту», зокрема, внесено зміни у ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту» замінивши цифри « 20» цифрами « 25». Зазначені зміни набрали чинність 28.09.2017.
Позивач починаючи з 01.03.2018 має право на отримання доплати за науковий ступінь доктора наук у розмірі 25% посадового окладу, з 01.03.2018 по 04.09.2019 право на отримання доплати за вчене звання доцента у розмірі 25% посадового окладу та з 05.09.2019 право на отримання доплати за вчене звання професора у розмірі 33% посадового окладу на підставі ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту».
За таких обставин, апеляційний суд переконаний, що перерахунок та виплату позивачу доплати за науковий ступінь доктора наук у розмірі 25% слід здійснити за період з 01.03.2018 по 31.08.2021, за вчене звання доцента у розмірі 25% за період з 01.03.2018 по 04.09.2019 та за вчене звання професора у розмірі 33% за період з 05.09.2019 по 31.08.2021 відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту», ураховуючи раніше виплачені кошти.
Щодо понесених позивачем витрат на правову допомогу, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).
Отже, наведеними вище правовими нормами встановлено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд першої інстанції в повній мірі дослідив надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу та враховуючи складність справи, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумністю їхнього розміру, конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, дійшов правильного висновку про зменшення розміру заявлених витрат з 4000 грн до 1000 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційних скарг являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційних скарг слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.07.2022 року у справі №380/19539/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді І. В. Глушко
О. І. Довга