25 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/2298/22 пров. № А/857/11561/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Обрізка І. М., Шевчук С. М.;
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року у справі № 500/2298/22 (головуючий суддя Чепенюк О. В., м. Тернопіль, повний текст судового рішення складений 15.07.2022) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
06 червня 2022 року Тернопільським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування відмови відповідача, оформленої листом від 17.06.2022 №1900-0207-8/16689, у зарахуванні позивачу до страхового стажу періодів роботи з 01.03.1994 по 03.12.2003 у колгоспі ім. І.Франка різноробочим ферми, з 06.03.1987 по 10.07.1998 у ВАТ «Тернопільоблагрообладнання» та період перебування на обліку у центрі зайнятості за 2008 рік згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 ; зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи з 01.03.1994 по 03.12.2003 у колгоспі ім. І.Франка різноробочим ферми, з 06.03.1987 по 10.07.1998 у ВАТ «Тернопільоблагрообладнання» та період перебування на обліку у центрі зайнятості за 2008 рік згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 ; призначення позивачу пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», провівши перерахунок пенсії з 23.02.2022.
В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що ОСОБА_1 працював на різних роботах та має 29 років страхового стажу, проте Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовляється зарахувати позивачу окремі періоди роботи до цього стажу. Спірними періодами є робота з 01.03.1994 по 03.12.2003 у колгоспі ім. І.Франка (підтверджується записами трудової книжки, архівними довідками від 14.04.2022 № 244, № 243 та № 242), робота з 06.03.1987 по 10.07.1998 у ВАТ «Тернопільоблагрообладнання» (підтверджується копіями наказів про прийняття та звільнення з роботи, довідкою № 11/05/22-1 від 11.05.2022) та період перебування на обліку у центрі зайнятості за 2008 рік (підтверджуються записом в трудовій книжці та довідкою центру зайнятості від 20.05.2022 № 397). ОСОБА_1 вважає відмову пенсійного органу у зарахуванні вказаних періодів до трудового стажу та відмову у призначенні пенсії за віком протиправними.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлену листом від 17.06.2022 №1900-0207-8/16689, у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів, які зазначені у його трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 , а саме з 01.03.1994 по 07.02.2000 різноробочим ферми у колгоспі ім. І.Франка та за 2003 рік у ПАП «Медобори» та ПАП ім. І.Франка, а також період перебування на обліку у центрі зайнятості за 2008 рік. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , до страхового стажу періоди, які зазначені у його трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 , а саме з 01.03.1994 по 07.02.2000 різноробочим ферми у колгоспі ім. І.Франка та за 2003 рік у ПАП «Медобори» та ПАП ім. І.Франка, а також період перебування на обліку у центрі зайнятості за 2008 рік. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 23.02.2022. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати у сумі 992,40 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення суду, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що спірні періоди підставно не зараховані до трудового стажу ОСОБА_1 , адже на титульному аркуші трудової книжки позивача не зазначено його дату та місяць народження, натомість вказано лише « 1962 рік». Таким чином, вказаний документ не може підтверджувати трудовий стаж ОСОБА_1 . В копії наказу від 06.03.1987 №27 про прийняття на роботу, прізвище працівника зазначено як « ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_3 ». Вказане також не дозволяє ідентифікувати особу працівника як позивача в даній судовій справі.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку письмового провадження, суд апеляційної інстанції в порядку ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржуване рішення скасувати в частині з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою (зареєстрованою 16.05.2022 за №1279), у якій просив призначити пенсію за віком (а.с. 13).
Листом від 17.06.2022 №1900-0207-8/16689 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком, повідомивши, що його страховий стаж складає 14 років 05 місяців 10 днів, при необхідному - 29 років (а.с.33).
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції частково погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років.
Частинами 2, 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 року - на підставі документів та порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно пунктів 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Встановлено, що в період з 01.03.1994 по 07.02.2000 та у 2003 році ОСОБА_1 працював у колгоспі ім. І.Франка та у ПАП «Медобори» різноробочим ферми. Крім того, у 2008 році ОСОБА_1 перебував на обліку у центрі зайнятості. Вказане підтверджується копією трудової книжки № НОМЕР_2 (а.с. 7-8).
Вказаний період роботи та перебування на обліку у центрі зайнятості пенсійним органом не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки № НОМЕР_2 дата народження зазначена не повністю.
Згідно з записами трудової книжки позивача він працював на таких роботах: 01.03.1994 прийнятий на роботу в колгосп ім. І. Франка різноробочим ферми, 07.02.2000 звільнений з роботи різноробочим ферми у зв'язку з реорганізацією господарства, 25.05.2003 прийнятий тимчасово на роботу по обробітку цукрового буряка в ПАП «Медобори», 31.07.2003 звільнений з роботи у зв'язку з закінченням терміну договору, 26.10.2003 прийнятий на роботу на рвання цукрового буряка в ПАП ім. І. Франка, 03.11.2003 звільнений з роботи у зв'язку з закінченням робіт.
Додатково період роботи з 1994 по 1999 роки та за 2003 рік підтверджується архівними довідками про трудовий стаж, виданими 14.04.2022 Комунальною архівною установою «Трудовий архів Гусятинської селищної ради», №272, 243, 244 (а.с.10, 1112).
Трудова книжка позивача також містить запис №15 з відомостями про призначення з 18.03.2008 виплати допомоги по безробіттю. Додатково період виплати допомоги по безробіттю з 18.03.2008 по 19.06.2008 підтверджується листом Гусятинської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості від 20.05.2022 за № 397 (а.с.18).
Апеляційний суд констатує, що повноваження щодо заповнення трудової книжки покладені на відповідних посадових осіб, а не на власника трудової книжки.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення, неналежний порядок ведення та заповнення будь-якої документації з вини підприємства. Існуючий недолік не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист, зокрема призначення пенсії.
Колегія суддів зазначає, що недоліки записів чи їх оформлення у трудовій книжці не можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту наявності стажу, а не правильність введення записів.
Таким чином, пенсійний орган протиправно не зарахував період роботи з 01.03.1994 по 07.02.2000 та у 2003 році ОСОБА_1 у колгоспі ім. І.Франка та у ПАП «Медобори», а також період перебування ОСОБА_1 на обліку у центрі зайнятості у 2008 році до страхового стажу.
Інший спірний період з 06.03.1987 по 10.07.1998 стосується роботи ОСОБА_1 в ВАТ «Тернопільоблагрообладнання», та не зарахований до трудового стажу позивача через те, що в наказах про зарахування та звільнення зазначено по батькові особи « ОСОБА_2 », що не відповідає по батькові заявника згідно з паспортними даними « ОСОБА_3 ».
Вказаний період роботи позивача підтверджується копією наказу Тернопільської обласної контори «Агропромкомплект» №27к від 06.03.1987 про прийняття ОСОБА_1 з 06.03.1987 робітником 3 розряду (а.с.15), копією наказу ВАТ «Тернопільоблагрообладнання» №25к від 03.07.1998 про звільнення ОСОБА_1 з 10.07.1998 (а.с.16), довідкою №11/05/22-1 від 11.05.2022, виданою ТДВ «Тернопільоблагрообладнання» про те, що Тернопільська обласна контора «Агропромкомплект» реорганізовувалася у ВАТ «Тернопільоблагрообладнання», а в подальшому у ТДВ «Тернопільоблагрообладнання» (а.с.17).
Колегія суддів зазначає, що спірний період трудового стажу позивача з 06.03.1987 по 10.07.1998 відсутній в його трудовій книжці. В наказах №27к від 06.03.1987 та №25к від 03.07.1998 дійсно вказано про прийом на роботу та скорочення ОСОБА_1 . Будь яких доказів того, що дана особа є позивачем у справі ( ОСОБА_1 ) немає. Крім того, згідно даних вказаних довідок та трудової книжки позивача, в період з 01.03.1994 до 10.07.1998 ОСОБА_1 працював одночасно у ВАТ «Тернопільоблагрообладнання» та в колгоспі ім. І.Франка.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження факту роботи ОСОБА_1 з 06.03.1987 по 10.07.1998 у ВАТ «Тернопільоблагрообладнання». Однак, доказів зворотнього в матеріалах справи також немає.
Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відмовляючи у зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 06.03.1987 по 10.07.1998 у ВАТ «Тернопільоблагрообладнання», пенсійний орган зазначив, що по батькові особи « ОСОБА_2 » не відповідає по батькові заявника згідно з паспортними даними « ОСОБА_3 ». Виходячи з наведеного, подані позивачем для підтвердження трудового стажу накази не слід брати до уваги.
Однак, пенсійним органом не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б підтвердити стаж позивача або встановити, що зазначення в наказах №27к від 06.03.1987 та №25к від 03.07.1998 по батькові особи « ОСОБА_2 » є опискою.
Апеляційний суд зазначає, що відмова пенсійного органу у призначенні ОСОБА_1 пенсії була обґрунтована відсутністю необхідного стажу. Зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області врахувати періоди роботи з 01.03.1994 по 07.02.2000 та у 2003 році ОСОБА_1 у колгоспі ім. І.Франка та у ПАП «Медобори», а також період перебування ОСОБА_1 на обліку у центрі зайнятості у 2008 році до загального страхового стажу позивача, пенсійному органу слід повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком із врахуванням висновків суду про необхідність зарахування до загального страхового стажу вказаних періодів та проведенням дій щодо встановлення факту роботи позивача з 06.03.1987 по 10.07.1998 у ВАТ «Тернопільоблагрообладнання», оскільки саме на пенсійний орган покладено обов'язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії.
Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права підлягає скасуванню в частині з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 241, 250, 308, 311, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - задовольнити частково.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року у справі № 500/2298/22 - скасувати в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 23.02.2022 та прийняти в цій частині постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, із врахуванням висновків суду.
В іншій частині оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді І. М. Обрізко
С. М. Шевчук