25 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/18203/21 пров. № А/857/13510/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року у справі № 380/18203/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з невиконанням судового рішення про поновлення на роботі,-
суддя в 1-й інстанції -Брильовський Р.М.,
час ухвалення рішення - 16.08.2022 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, у якій з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить стягнути з Львівської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з невиконанням судового рішення про поновлення на роботі за період з 20.01.2021 по 1.08.2021 в розмірі 149076,84 грн.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що наказом №1724к від 02.08.2021 року поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу інформаційно-аналітичного забезпечення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області з 17 червня 2020 року. Відповідачем не було виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 в частині поновлення позивача на посаді, незважаючи на те, що рішення у даній частині підлягало негайному виконанню. Вказує, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде таке рішення суду оскаржуватись. Рішення суду першої інстанції не виконувалося у період з 20.01.2021 по 01.08.2021. Час затримки виконання рішення суду за період з 20.01.2021 по 01.08.2021 становить 132 робочих дні. Вважає, що з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 149076,84 грн. Просив позов задовольнити.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року у справі № 380/18203/21 позовні вимоги задоволено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що після подання позивачем 02.08.2021 заяви на поновлення, рішення суду виконано невідкладно.
Крім того, апелянт звертає увагу на те, що після звільнення з посади прокурора, до поновлення, тобто з 17.06.2020 до 01.08.2021 ОСОБА_1 на постійній основі обіймав у прокуратурі Львівської області та Львівській обласній прокуратурі посади державних службовців, призначаючись в тому числі на результатами доборів та конкурсів як переможець останніх та на підставі поданих заяв, а відтак не ініціював та не вживав жодних заходів щодо поновлення на посаді прокурора.
Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року у справі № 380/18203/21 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги в справі, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Водночас така відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.
Оскільки рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі №380/5373/20 у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виконано лише 2.08.2021, суд першої інстанції погодився з твердженням позивача про те, що він має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі відповідно до статті 236 КЗпП України за період з 20.01.2021 по 01.08.2021.
Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із наступного.
Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року позов задоволено:
- визнано протиправним і скасовано рішення Другої кадрової комісії від 09.04.2020 №310 про неуспішне проходження ОСОБА_1 іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички;
- визнано протиправним і скасовано наказ прокурора Львівської області №843К від 12.06.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу інформаційно-аналітичного забезпечення Управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням Прокуратури Львівської області;
- поновлено ОСОБА_1 з 17.06.2020 в органах прокуратури та на посаді прокурора відділу інформаційно-аналітичного забезпечення Управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням Львівської обласної прокуратури;
- стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.06.2020 по 18.01.2021 у розмірі 167146,76 грн;
- рішення суду в частині поновлення на посаді та в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 22587,40 грн допущено до негайного виконання.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року змінено в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, а саме: поновлено ОСОБА_1 з 17 червня 2020 року в Прокуратурі Львівської області на посаді прокурора відділу інформаційно-аналітичного забезпечення Управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням.
Наказом Львівської обласної прокуратури №1724к від 02.08.2021 року, поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу інформаційно-аналітичного забезпечення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області з 17 червня 2020 року.
ОСОБА_2 зазначає, що відповідачем не було виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 в частині поновлення позивача на посаді, незважаючи на те, що рішення у даній частині підлягало негайному виконанню.
Зважаючи на те, що рішення суду в частині поновлення на посаді у відносинах публічної служби відповідачем було виконано із затримкою ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення на його користь з Львівської обласної прокуратури на користь 149076,84 грн.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно із приписами частини 1 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (частина 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України).
За правилами частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Приписами статті 236 КЗпП встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України” (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
У пункті 46 рішення від 15 жовтня 2009 року у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України” (Заява № 40450/04) ЄСПЛ зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (див. рішення у справі “Метаксас проти Греції” (Metaxas v. Greece), № 8415/02, п. 19, від 27 травня 2004 року; та у справі “Лізанец проти України” (Lizanets v. Ukraine), № 6725/03, п. 43, від 31 травня 2007 року). У таких справах відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання.
Окрім того, у пункті 51 того ж рішення ЄСПЛ зазначив, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі “Горнсбі проти Греції” (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі “Іммобільяре Саффі” проти Італії” (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).
Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що поновлення ОСОБА_1 в Прокуратурі на посаді прокурора відділу інформаційно-аналітичного забезпечення Управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням Львівської обласної прокуратури апеляційним судом визнано помилковим, а рішення суду першої інстанції у цій частині - змінено.
Відтак, на переконання апеляційного суду, невиконання Прокуратурою судового рішення, яке визнане незаконним, не може бути правовою підставою для стягнення з неї середнього заробітку на користь позивача на підставі приписів статті 236 КЗпП, оскільки накладення на відповідача санкцій за невиконання незаконного рішення суду суперечить завданню адміністративного судочинства, яке полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Разом із тим, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі №380/5373/20, яка набрала законної сили з дати її прийняття, була фактично виконана Прокуратурою лише 02 серпня 2021 року шляхом винесення наказу №1724к.
Апеляційний суд враховує посилання апелянта на заяву позивача від 22.06.2022 року адресовану начальнику відділу кадрової роботи та державної служби Львівської обласної прокуратури Олійник М.С., відповідно до якої ОСОБА_1 просить відтермінувати виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі №380/5373/20 в частині поновлення на роботі (а.с. 56).
Таким чином, на переконання апеляційного суду, на користь ОСОБА_1 слід стягнути з Прокуратури середній заробіток за затримку виконання рішення суду про поновлення його на роботі за період з 26 травня 2021 року по 21 червня 2021 року.
За період з 26 травня 2021 року по 21 червня 2021 року було 18 робочих днів.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 у справі №380/5373/20 встановлено, що середньоденний розмір заробітної плати позивача становить 1129,37 грн. У цьому рішенні вказано, що “згідно з довідкою №18-1250 від 04.08.2020, зі змісту якої вбачається, що середньоденний розмір заробітної плати позивача становить 1129,37 грн, а середньомісячна заробітна плата - 22587,40 грн”.
Таким чином, на користь ОСОБА_1 з Прокуратури слід стягнути 1129,37 х 18 = 20328,66 грн.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Відповідно до статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового задоволення позовних вимог повністю, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 308, 310, 311, 313, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу керівника Львівської обласної прокуратури задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року у справі № 380/18203/21 скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги частково.
Стягнути з Львівської обласної прокуратури (79005, пр.Шевченка, 17/19, м.Львів, код ЄДРПОУ 02910031) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з невиконанням судового рішення про поновлення на роботі за період з 26.05.2021 по 21.06.2021 в розмірі 20 328,66 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Т. В. Онишкевич
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 25.10.2022 року