Справа № 640/27913/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.
24 жовтня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О.,
Ключковича В.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2021 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 08 жовтня 2020 року № UA100530/2020/300043/2, карток відмови в прийнятті митної декларації від 06 жовтня 2020 року № UA100530/2020/00668 та № UA100530/2020/00670.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що митницею в оскаржуваному рішенні не вказано які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що декларантом заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими і як вони впливають на митну вартість товару.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2021 року позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 08 жовтня 2020 року № UA100530/2020/300043/2, картки відмови в прийнятті митної декларації від 06 жовтня 2020 року № UA100530/2020/00668 та № UA100530/2020/00670;
- стягнуто на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 6304 (шість тисяч триста чотири) гривні за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 8-А, код ЄДРПОУ 43337359).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, апелянт вказує, що заявлена позивачем митна вартість імпортованого товару не базувалась на об'єктивних даних, що підтверджувались б документально та піддавались обчисленню. Додатково надані декларантом документи не усунули виявлених невідповідностей, що зумовило прийняття контролюючим органом рішення про визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача на адресу суду апеляційної інстанції не надходив.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, та у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи встановила, що дана справа судом першої інстанції розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що 29 вересня 2020 року до митного оформлення в режимі імпорт до відділу митного оформлення № 1 митного поста "Житомир" Київської митниці Держмитслужби декларантом ОСОБА_2 надано електронну митну декларацію, яка зареєстрована за № UA100530/2020/049144 з метою імпорту товару: "Стрейч плівка з полімерів етилену технічна для пакування палет", що надійшов на адресу ФОП ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).
Декларант ФОП ОСОБА_1 (3041324133).
Митну вартість визначено декларантом самостійно за основним методом на рівні 0,934 євро за кілограм. Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації надано такі документи:
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 20012016 від 20 січня 2016 року;
- специфікація №140 від 01 жовтня 2020 року;
- додаткова угода № 2 від 09 лютого 2018 року;
- додаткова угода № 6 від 03 січня 2020 року;
- додаткова угода № 4 від 31 липня 2019 року;
- додаткова угода № 3 від 27 грудня 2018 року;
- додаткова угода № 1 від 26 серпня 2016 року;
- рахунок-фактура № FVEXP/0173/20 від 01 жовтня 2020 року;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №TR2000237 від 02 жовтня 2020 року;
- пакувальний лист № б/н від 01.10.2020;
- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AP0036808 від 02 жовтня 2020 року;
- копія митної декларації країни відправлення №20PL445010E1480990 від 01.ld).2020;
- автотранспортна накладна № б/н від 01 жовтня 2020 року.
За результатом розгляду вищезазначених документів, відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 08 жовтня 2020 року № UA100530/2020/300043/2, карток відмови в прийнятті митної декларації від 06 жовтня 2020 року № UA100530/2020/00668 та № UA100530/2020/00670.
Як зазначено митним органом, документи, подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме: рахунок на оплату транспортних витрат № TR2000237 від 02 жовтня 2020 року не містить інформацію про конкретний товар, що транспортувався, відсутнє посилання на реквізити автотранспортних накладних. Відсутність таких відомостей може свідчити про те, що даний документ не стосується оцінюваного товару. Крім того, у рахунку зазначено транспортні витрати до перетину митного кордону п/п "Ягодин", тоді як в гр. 29 поданої до митного оформлення декларації зазначено що переміщення здійснено через п/п "Рава- Руська". Таким чином, відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості
З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів відповідачем проведено консультацію, в ході якої декларанту запропоновано інформацію щодо вартості ідентичного товару.
Митну вартість визначено за ціною договору щодо ідентичних товарів, за МД № UA101070/2019/072275 від 07 грудня 2019 та № UA101070/2019/072732 від 09.12.2019 "Стрейч плівка з полімерів етилену технічна для пакування палет: Являє собою витягнуту (стрейч) плівку, яку виготовлено з одного хімічного матеріалу - поліетилену, питома густина плівки менше 0,94 г/см3, плівка недрукована прозора. Торгівельна марка: GRUPLAST Виробник: GRUPLA.ST Gruba Spolka Jawna і складає - 1,05 євро за кілограм з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті Vfll Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Враховуючи наведене вище, відповідно до вимог статті 55 Митного кодексу України прийнято рішення про коригування митної вартості D0530/2020/300043/2 від 08 жовтня 2020 року. Митну вартість скориговано до 35 євро за кілограм.
Київською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості № UA100530/2020/300043/2 від 08 жовтня 2020 року. Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
У подальшому товар випущено у вільний обіг на підставі митної декларації № UA100530/2020/049547 від 08 жовтня 2020 року із застосуванням фінансових гарантій у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України.
Також, митним постом "Житомир" Київської митниці Держмитслужби було складено картки відмови у митному оформленні (випуску товару)
№ UA 100530/2020/00668, з причин, що митна декларація не може бути оформлена, у зв'язку з помилками при заповненні графи 37 митної декларації (невірне) вказаний другий підрозділ) та не подано декларантом письмового звернення щодо відкликання митної декларації, чим порушено вимоги ст.ст. 257,266,269 Митного кодексу України. Положення про митну декларацію, затв. Постановою KM України № 450 від 21.05.2012 та Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, який затверджено наказом Мінфіну України від 30.05.2012 № 651:
№ UA 100530/2020/00670, з причин, що митне оформлення товару не може бути здійснено(чи завершено) у зв'язку з помилками при заповненні графи 44 митної декларації (відсутні відомості про митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів, та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення) та неподання декларантом письмового звернення щодо відкликання митної декларації, чим порушено вимоги ст. 257,266,269 Митного кодексу України, Положення про митну декларацію, затв. Постановою KM України № 450 від 21.05.2012 та Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, який затверджено наказом Мінфіну України від 30.05.2012 № 651;
№ UA 100530/2020/00675, з причин, що митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом у графі 45 декларації невірно розрахована митна вартість товару № 1, та вона не підтверджена документально, а вибраний метод ї визначення не відповідає умовам наведеним у главі 9 Митного кодексу України, чим порушено вимоги ст.ст.52,53 цього кодексу. У зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару UА100530/2020/300043/2 від 08 жовтня 2020 року дані графи 45 і 47 митної декларації не можуть бути використані для здійснення митного оформлення товару, а крім того це може призвести до несплати встановлених законодавством митних платежів в повному обсязі, чим порушено вимоги ст.ст. 266,289,293 МКУ.
Водночас 08 жовтня 2020 року декларантом було подано ЕМД № UA100330/2020/049547 відповідно до якої товар задекларовано за визначеною митницею митною вартістю та при цьому сплачено всі належні митні платежі, виходячи з даної митної вартості. В графі 43 ЕМД зазначено резервний метод визначення митної вартості, що відповідає коду " 6", в графі 44 ЕМД під кодом 1501 зазначено рішення митниці про коригування митної вартості № UA 100530/2020/300043/2.
Незгода із вищевказаними рішеннями зумовила звернення із адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача щодо відсутності документального підтвердження заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості є протиправним, адже, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено. Крім того, відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статті 49 Митного кодексу України (надалі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 2 статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Пунктом 1 частини 4 статті 54 МК України встановлено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Як вбачається з матеріалів справи, підстави для витребування від декларанта додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, заявленого позивачем до митного оформлення на підставі декларації № UA100530/2020/00668 та № UA100530/2020/00670, митним органом обґрунтовано тим, що подані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та ціну, що була фактично сплачена за товари, а саме:
рахунок на оплату транспортних витрат від 02 жовтня 2020 року №TR2000237 не містить інформацію про товар, що транспортувався, та реквізити автотранспортних накладних;
у рахунку від 02 жовтня 2020 року №TR2000237 зазначено транспорті витрати до перетину митного кордону, що знаходиться в зоні діяльності п/п «Ягодин», тоді як в графі 29 поданої декларації зазначено, що переміщення було здійснено через пункт пропуску «Рава-Руська».
Щодо наявності у межах спірних правовідносин повноважень у відповідача від декларанта додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів виходить з наступного.
Пунктами 4, 6 частини другої статті 53 МК України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Пунктом 5 частини 10 статті 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Колегією суддів встановлено, що товар, заявлений позивачем до митного оформлення за митною декларацією, ввозився позивачем на виконання умов Контракту від 20.01.2016 року №20012016, укладеного між позивачем та компанією Gruplast Gruba Spolka Jawna (Польща) (надалі - Контракт №20012016).
Згідно з пунктом 1.1 Контракту №20012016 поставка товару здійснюється відповідно до замовлення покупця; кожне замовлення укладається у формі специфікації, яка є невід'ємною частиною цього контракту; у кожній специфікації сторони погоджують конкретний перелік товару та інші умови.
Відповідно до додаткової угоди №1 до Контракту №20012016 загальна вартість товару, що буде поставлятися по цьому контракту, становить суму всіх специфікацій до даного контракту.
Згідно з пунктом 3.1 Контракту №20012016 оплата товару проводиться у формі попередньої оплати або у формі оплати після відвантаження товару постачальником.
Відповідно до специфікації від 01.10.2020 року №140 до контракту від 20.01.2016 №20012016 сторони домовилися про поставку товару на суму 19823,57 євро; умови оплати - попередня 100% оплата.
Платіжне доручення від 31.08.2020, надане декларантом на підтвердження митної вартості товару, підтверджує факт здійснення платежу у розмірі 19823,57 євро; в графі призначення платежу міститься посилання на реквізити Контракту від 20.01.2016 №20012016; будь-яких даних щодо рахунку чи специфікації платіжне доручення не містить.
Так, на підтвердження ціни угоди декларантом разом з митною декларацією надано, у тому числі: специфікацію від 01.10.2020 року №140 до контракту від 20.01.2016 №20012016 на суму 19823,57 євро та фактуру від 01.10.2020 року №FVEXP/0173/20 .
Фактура від 01.10.2020 року №FVEXP/0173/20 містить: перелік товару; посилання на контракт від 20.01.2016 №20012016; відомості щодо повного розрахунку за товар; дату грошового переказу 31.08.2020 та суму переказу 19823,57 євро.
Колегія суддів зауважує, що дані щодо ціни угоди - 19823,57 євро, та дати грошового переказу - 31.08.2020, що містяться у платіжному дорученні від 31.08.2020 та у фактурі від 01.10.2020 року №FVEXP/0173/20, є ідентичними. Так само є ідентичними відомості щодо вартості та асортименту товару, які зазначені у фактурі від 01.10.2020 року №FVEXP/0173/20 та у специфікації від 01.10.2020 року №140.
Будь-яких суперечностей між цими даними митним органом не обґрунтовано та судом не встановлено. Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про товар, його ціну та дату розрахунку.
Згідно з даними графи 44 митної декларації специфікація від 01.10.2020 року №140 до контракту від 20.01.2016 року №20012016 та фактура від 01.10.2020 року №FVEXP/0173/20 надавалися декларантом під час митного оформлення.
Достовірність фактури від 01.10.2020 року №FVEXP/0173/20 та специфікації від 01.10.2020 року №140 митним органом під сумнів не ставилась.
За вказаних обставин, колегія суддів зазначає про недоведеність з боку митного органу наявності у нього підстав для витребовування від декларанта додаткових документів на підтвердження ціни угоди, з мотивів відсутності у наданому платіжному дорученні реквізитів специфікації до контракту від 20.01.2016 №20012016, оскільки подані декларантом документи у своїй сукупності дають підстави для висновку, що надане платіжне доручення стосується саме оцінюваних товарів.
Колегія суддів також не погоджується із позицією митного органу щодо наявності підстав для витребування від декларанта додаткових документів з мотивів непідтвердження декларантом такої складової митної вартості як розмір транспортних витрат.
Пунктом 2.4 Контракту від 20.01.2016 року №20012016 передбачено, що ціна на товар вказується відповідно до курсу ЄВРО за певну одиницю товару на умовах FCA.
Згідно з правилами Інкотермс 2020 умови поставки FCA передбачають понесення транспортних витрат продавцем.
За змістом пункту 5 частини десятої статті 58 МК України до ціни, що була фактично сплачена, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
На підтвердження розміру транспортних витрат декларантом до митних декларацій надано: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 20012016 від 20 січня 2016 року; специфікація; додаткові угоди №1 - №6; рахунок-фактура; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг; пакувальний лист; сертифікат з перевезення (походження) товару форми; копія митної декларації країни відправлення; автотранспортна накладна.
Фактура від 02 жовтня 2020 року №TR2000237 містить розмежування понесених транспортних витрат до місця ввезення товару на митну територію України та після. В якості місця ввезення зазначено митний пост "Ягодин", який віднесено до зони діяльності Галицької митниці. Будь-яких посилань на дані специфікації від 01.10.2020 року №140 фактура від 02 жовтня 2020 року №TR2000237 не містить.
Згідно з даними графи 29 митної декларації в якості митного органу в'їзду зазначено Галицька митниця, пункт пропуску UA209060 ("Рава-Руська - Хребенне").
Щодо суперечностей у відомостях щодо митного органу в'їзду, які зазначені у митній декларації та фактурі №TR2000206, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з даними експортної митної декларації країни відправлення №20PL445010E1480990, яка надавалася декларантом до митної декларації, в якості відомостей про митницю виїзду з Польщі зазначено код PL302060, що згідно з класифікатором прикордонних пунктів пропуску відповідає пункту пропуску Ягодин - DOROHUSK (Польща).
Згідно з пунктами 1-3 постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 року №858 вирішено утворити як юридичну особу публічного права територіальний орган Державної митної служби - Галицьку митницю та реорганізувати Івано-Франківську митницю ДФС, Львівську митницю ДФС та Тернопільську митницю ДФС шляхом їх приєднання до Галицької митниці. Також установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної митної служби.
Згідно з поясненнями декларанта при заповненні графи 29 митної декларацій ним була допущена помилка. Дійсний пункт в'їзду - "Ягодин - DOROHUSK", а митний пост "Рава-Руська", що відповідає зоні діяльності Львівської митниці (після реорганізації - Галицької митниці).
Фактура від 02 жовтня 2020 року №TR2000237 містить розмежування понесених транспортних витрат до місця ввезення товару на митну територію України. Доказів того, що оцінюваний товар ввезено на територію України в іншій спосіб, зокрема, через інший пункт пропуску, митним органом під час судового розгляду не обґрунтовано та судом на підставі наявних у справі матеріалів не встановлено.
За вказаних обставин, колегія суддів не погоджується із доводами митного органу щодо наявності підстав для витребування від декларанта додаткових документів з мотивів непідтвердження фактурою від 02 жовтня 2020 року №TR2000237 понесених позивачем транспортних витрат до місця ввезення товару на територію України.
Щодо відсутності у фактурі від 02 жовтня 2020 року №TR2000237 посилання на специфікацію до контракту від 20.01.2016 №20012016 як на підставу для висновку про непідтвердження наданими декларантом документами розміру понесених транспортних витрат як таких, що стосувалися б саме оцінюваних товарів, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з фактурою від 02 жовтня 2020 року №TR2000237 вказаний рахунок виставлено на оплату послуг згідно з договором-заявкою на перевезення від 30.09.2020 року №184, містить відомості щодо державних номерних знаків автотранспорту, що здійснювали перевезення - LU461KA/ LU437PE.
Згідно з інформацією про вантаж, зазначеною у договорі-заявці від 30.09.2020 року №184, за вказаною заявкою здійснювалось перевезення пакувальних матеріалів на піддонах, до 23т, на виконання умов контракту від 20.01.2016 №20012016; дата і час прибуття на розвантаження - до 29 вересня 2020.
Відповідно до даних експортної митної декларації країни відправлення №20PL445010E1480990, яка також надавалася декларантом до митної декларації, в якості державних номерних знаків транспортного засобу в країні відправлення зазначено номерні знаки LU461KA/ LU437PE.
Колегія суддів зауважує, що дані фактури від 02 жовтня 2020 року №TR2000237, договору-заявки на перевезення від 30.09.2020 року №184, експертної декларації країни-відправлення №20PL445010E1480990, у тому числі, щодо державних номерних знаків автотранспорту, що здійснював перевезення, дати перевезення, дати відвантаження згідно з договором-заявкою, реквізитів контракту не містять розбіжностей чи суперечностей.
Надані позивачем документи кореспондуються між собою, містять чітку і зрозумілу інформацію щодо розміру транспортних витрат, обсяг цієї інформації є достатнім для ідентифікації понесених транспортних витрат як таких, що стосувалися саме оцінюваних товарів.
Згідно з даними графи 44 митної декларації та фактура від 02 жовтня 2020 року №TR2000237, договір-заявка від 30.09.2020 року №184 та експертна декларація країни-відправлення №20PL445010E1480990 надавалися декларантом під час митного оформлення.
Наявності сумніву щодо достовірності поданих документів митним органом не обґрунтовано.
За вказаних обставин, колегія суддів зазначає про недоведеність з боку митного органу наявності у нього підстав для витребування від декларанта додаткових документів на підтвердження транспортних витрат, з мотивів відсутності у наданій фактурі від 02 жовтня 2020 року №TR2000237 реквізитів специфікації до контракту від 20.01.2016 №20012016.
Аналізуючи доводи митного органу щодо доведеності обґрунтованості сумніву у достовірності заявленої декларантом митної вартості товару з мотивів наявності у митного органу інформації щодо іншого рівня митної вартості стосовно ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, колегія суддів виходить з наступного.
Порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, передбачено як форму роботи посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків згідно з пунктом 2.5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689.
Зазначені Методичні рекомендації розроблено Державною фіскальною службою на виконання положень розділу V Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684 (далі - Порядок №684).
За змістом пункту 2 розділу V Порядку №684 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, методичні рекомендації можуть розроблятися, зокрема, за напрямком контролю правильності визначення митної вартості товарів.
Пунктом 5 розділу V Порядку №684 передбачено, що методичні рекомендації мають містити детальні інструкції щодо послідовності дій посадових осіб митниць ДФС при здійсненні митного контролю за визначеним напрямом з метою оцінки ризику та визначення форм і обсягів митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Зазначені положення Порядку №684 кореспондуються з положеннями частини четвертої статті 337 МК України, якими контроль із застосуванням системи управління ризиками визначено як оцінку ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань митної справи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є встановленою внутрішнім нормативно-правовим актом формою роботи посадових осіб митного органу, за результатами якої може бути прийнято рішення про визначення подальших форм і обсягів митного контролю. Результати такої роботи можуть бути обставиною, яка обумовлює виникнення у митного органу сумніву щодо достовірності заявленої митної вартості.
Втім, наявність у митного органу інформації про інший рівень митної вартості щодо ідентичних або аналогічних товарів не може бути єдиною та самостійною підставою для витребування у декларанта додаткових документів на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 54 МК України.
За змістом пункту 2 частини п'ятої статті 54 МК України митний орган у випадках, встановлених цим Кодексом, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Аналіз частини третьої статті 53 МК України дає підстави для висновку, що такими випадками є: наявність розбіжностей у поданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; наявність ознак підробки або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, наявність у митному органу інформації щодо іншого рівня митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути підставою для виникнення у митного органу сумніву щодо достовірності митної вартості. Втім, такий сумнів є підставою для реалізації митним органом повноважень щодо митного контролю, які мають здійснюватися з урахуванням положень Митного кодексу України, у тому числі і щодо визначених цим кодексом підстав для витребування додаткових документів.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до частин другої, третьої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини сьомої статті 57 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
У справі, що розглядається, митним органом не доведено того, що під час митного оформлення товару декларантом було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів чи невірно визначено митну вартість товарів.
Колегія суддів звертає увагу, що матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.
Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 09.04.2019 по справі №826/10733/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 81047461), від 19.02.2019 по справі №826/2312/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 80168941) та постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 у справі №21-591а15.
За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а доцільність застосування резервного методу - недоведеним.
У рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.
Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та рішення суду прийнято у відповідності до вимог законодавства, а апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 311, 313, 315-316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Житомирської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: І.О. Грибан
В.Ю. Ключкович