Справа № 439/221/22 Головуючий у 1 інстанції: Бунда А.О.
Провадження № 33/811/1149/22 Доповідач: Стельмах І. О.
24 жовтня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі:
судді - Стельмаха І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Бродівського районного суду Львівської області від 14 червня 2022 року,
Постановою судді Бродівського районного суду Львівської області від 14 червня 2022 року,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 496 грн 20 коп. судового збору.
ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 12 лютого 2022 року о 02 год. 26 хв. в м. Броди, вулиця Юридика, Львівської області керував транспортним засобом Ford Fusion, номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком на стан алкогольного сп'яніння № 87 від 12.02.2022. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.9а ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На постанову судді Матвіїв Б.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити. Просить також поновити строк апеляційного оскарження як такий, що пропущений з поважних причин.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що розгляд справи проводився без його участі. Про існування постанови йому стало відомо після відкриття 05.08.2022 виконавчого провадження з примусового виконання постанови № 439/221/22, виданої 14.06.2022. Окрім цього, звертає увагу, що він призваний для проходження військової служби у зв'язку з мобілізацією та на даний момент є військовослужбовцем, відповідно до наказу № 54 від 28.02.2022, виконує свій обов'язок і користується правами, передбаченими Статутом Збройних Сил України та Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що його не було повідомлено про розгляд справи належним чином та вважає таке порушення процесуальних норм суттєвим, оскільки його було позбавлено можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема, давати пояснення, заявляти клопотання про допит свідків.
Наголошує, що алкоголю він не вживав та не перебував за кермом автомобіля, про що повідомив поліцейських. Також він хотів скористатися правовою допомогою та просив дати йому можливість зв'язатися з адвокатом, проте зазначене було проігнороване працівниками поліції.
Оскільки він був не згідний з протоколом, тому відмовився його підписувати.
Стверджує, що працівники поліції, в порушення вимог закону, не повідомили своє прізвище, посаду, спеціальне звання, поводилися зухвало, не звертали увагу на його прохання та пояснення.
Вважає протокол про адміністративне правопорушення недопустимим доказом, оскільки усі відомості, внесені до нього, базуються лише на припущеннях працівників поліції, оскільки достовірних відомостей чи доказів, які б підтверджували факт керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння немає.
Також не вважає доказом рапорт інспектора СРПП ВП №1 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області Масловського О., оскільки він діяв як службова особа.
У судове засідання 20 жовтня 2022 року ОСОБА_1 не з'явивися, подав клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку із його мобілізацією до лав ЗСУ.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки в КУпАП відсутня норма, яка б передбачала зупинення провадження у справі, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення такого клопотання. При цьому, слід звернути увагу, що вказане клопотання апелянт подав до апеляційного суду наручно, а також не надав доказів того, що він перебуває за межами Львівської області та не має жодної можливості прибути у судове засідання до Львівського апеляційного суду.
У наступне судове засідання, яке було відкладене на 24 жовтня 2022 року ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленими про місце, час та дату судового розгляду, повторно не прибув, причини неявки до суду не повідомив, клопотань про відкладення судового розгляду не подав.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа проти Іспанії зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 суд враховує, що останній був добре обізнаний про перебування у провадженні Львівського апеляційного суду апеляційної скарги, оскільки така подана ним особисто. Слід також звернути увагу і на той факт, що останній не заявляв жодних клопотань до суду про відкладення розгляду справи, як і не повідомив суд про неможливість прибуття до суду.
Тому враховуючи строки розгляду апеляційної скарги, визначені ст. 294 КУпАП, апеляційний суд дійшов висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності із врахуванням доводів апеляційної скарги та тих доказів, які містяться у матеріалах справи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306 «Про правила дорожнього руху».
Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, відповідно до пункту 2.9. «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність передбачена нею настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи водієм, у вказаній дорожній обстановці, вимог наведених вище Правил дорожнього руху не дотрималась, так як його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у розумінні наведених вище приписів ст. ст. 245, 251-252 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами, зокрема такими:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 098051 від 12.02.2022, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та яким зафіксовано час, місце, обставини вчинення правопорушення та у якому ОСОБА_1 у своїх поясненнях вказав, що не згідний з ним (а.с. 3);
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.02.2022, відповідно до якого встановлено, що « ОСОБА_2 », як назвав себе ОСОБА_1 12.02.2022 о 03.45 год. перебував у стані алкогольного сп'яніння. Від підпису ОСОБА_1 відмовився (а.с. 6);
- рапортом поліцейського СРПП ВП №1 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області Масловського О.І., відповідно до якого під час патрулювання у м. Броди на вул. Юридика було виявлено автомобіль FordFusion, реєстраційний номер НОМЕР_1 , сірого кольору під керуванням водія, як пізніше було встановлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підставою для зупинки вказаного автомобіля стало повідомлення від невстановленої особи на службовий планшет з позивним Ростов 2 про те, що 12.02.2022 о 02.04 год. за адресою: м. Броди, вул. Зелений Маркет водій у стані сильного алкогольного сп'яніння сів за кермо автомобіля FordFusion, реєстраційний номер НОМЕР_1 , сірого кольору. На вимогу поліцейського пред'явити посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, водій відповів відмовою, а також відмовився називати своє ім'я, представився « ОСОБА_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 , що не могло відповідати дійсності. Під час спілкування з водієм у нього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, зміна покривів шкіри обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. У зв'язку з вчиненням ОСОБА_1 злісної непокори, відмови виконувати законні розпорядження працівників поліції, до ОСОБА_1 було застосовано захід - адміністративне затримання, про що складено протокол АА № 193522. Після фактичного затримання, ОСОБА_1 було доставлено до КНП Бродівська ЦМЛ для проведення медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння та встановлено результат: перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Після проведення огляду, водій пред'явив своє посвідчення у додатку «Дія», чим підтвердив свою особу як ОСОБА_1 (а.с.8);
- відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції від 12.02.2022, який повністю узгоджується з рапортом поліцейського СРПП ВП №1 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області Масловського О.І. та з іншими доказами у справі (а.с. 9).
Доводи апелянта про невідповідність висновків суду обставинам справи, неповноту судового розгляду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає безпідставними й до уваги не бере.
При розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було.
Суддя відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Докази, які лягли в основу судового рішення, були досліджені суддею в ході судового розгляду й отримали належну оцінку.
Суд відхиляє доводи апелянта щодо недоведеності факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , адже це спростовується відеозаписом.
Працівник поліції на запитання водія про причину зупинки назнав підставу: п. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» та надав ОСОБА_1 для огляду повідомлення, яке надійшло на службовий планшет, у якому зазначено, що 12.02.2022 о 02.04 год. за адресою: м. Броди, вул. Зелений Маркет водій у стані сильного алкогольного сп'яніння сів за кермо автомобіля FordFusion, реєстраційний номер НОМЕР_1 , сірого кольору.
Апеляційний суд не бере до уваги твердження апелянта про те, що йому не було роз'яснено його прав та обов'язків, а також не було надано право скористатися можливістю зв'язатися зі своїм адвокатом як необґрунтовані.
Згідно з абз. 4 п. 2 Р. 2 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 р. № 1395 (далі - Інструкція № 1395), під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права й обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення від 12.02.2022 серії ААБ № 098051, у протоколі міститься відмітка про те, що ОСОБА_1 було роз'яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Окрім цього як вбачається з відеозапису з нагрудних камер поліцейських, працівником поліції ОСОБА_3 надавалася для ознайомлення ОСОБА_1 пам'ятка про роз'яснення прав та обов'язків особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, проте останній від отримання та підписання такої відмовився.
Також не відповідають дійсності доводи ОСОБА_4 про те, що йому не було надано права скористатися можливістю зв'язатися зі своїм адвокатом та такі спростовуються відеозаписом з нагрудних камер поліцейських та рапортом поліцейського СРПП ВП №1 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області Масловського О.І., відповідно до яких відповідно до п. 2 «Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 201 року № 1363, негайно після фактичного затримання особи було повідомлено за допомогою телефонного зв'язку відповідний регіональний центр за надання безоплатної вторинної правової допомоги. Окрім того, як вбачається з відеозапису ОСОБА_1 була надана можливість зв'язатися зі своїм адвокатом.
Апеляційний суд також відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що відеозапис з місця події не може вважатися доказом його вини з тих підстав, що у постанові судді відсутні відомості про технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис, а в протоколі відомості про технічний засіб взагалі відсутні.
У постановах, на які посилається апелянт, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду визнав неналежним доказом відеозапис через те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, яка відповідно до ст. 258 КУпАП винесена органом Національної поліції без складання протоколу про адміністративне правопорушення, не містила посилання на технічний засіб, яким була здійснена відеофіксація, як того вимагає ч. 3 ст. 283 КУпАП. Проте ні ст. 256 КУпАП, яка регулює зміст протоколу про адміністративне правопорушення, ні положення Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07.11.2015 № 1395, не вимагають зазначення засобу відеофіксації у протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім того, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню, та інших обставин, які мають значення для справи, у тому числі достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Оскільки відеозаписом, що міститься у матеріалах справи, та який був досліджений судом першої інстанції, підтверджені обставини, які підлягають доказуванню, він не може бути визнаний неналежним доказом.
Вищевказаний відеозапис здійснено на підставі п. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» з метою фіксування правопорушення, та виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що як вбачається з відеозапису, поліцейський, всупереч твердженням апелянта, повідомив про застосування засобів фіксації та на вимогу ОСОБА_1 поліцейський повідомив своє прізвище та пред'явив службове посвідчення.
Твердження про те, що відеозапис поліцейськими був наданий до суду не в повному обсязі, що є підставою для визнання його недопустимим доказом, апеляційним судом відхиляються, оскільки відсутність безперервного відеозапису обставин вчинення правопорушення жодним чином не спростовує наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки останній не довів, що події чи обставини, які відбувались поза відеозаписом спростовують вину ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення.
Щодо рапорта поліцейського, на який ОСОБА_1 вказує як на недопустимий доказ, оскільки такий складений службовою особою, слід зазначити наступне.
Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року (справа № 524/5741/16-а) рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень за відсутності будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення адміністративного правопорушення.
Проте, апеляційний суд звертає увагу на те, що рапорт поліцейського СРПП ВП №1 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області Масловського О.І. суддя оцінив в сукупності з іншими, зібраними у справі та проаналізованими доказами, та дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП .
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.
Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.
Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП і є безальтернативним.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування чи зміни постанови судді немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Постанову судді Бродівського районного суду Львівської області від 14 червня 2022 року в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.
Суддя
Львівського апеляційного суду І.О. Стельмах