Справа №949/574/22
13 жовтня 2022 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого судді: Оборонової І.В.,
за участю секретаря: Волкодав А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м.Дубровиця в справу за позовом ОСОБА_1 до Висоцької сільської ради Сарненського району Рівненської області про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності на спадкове майно,
Представник позивача ОСОБА_2 звернулася до суду та просить встановити факт, що ОСОБА_1 постійно проживала на час відкриття спадщини разом з померлою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на спадкове майно після померлої ОСОБА_3 , а саме на житловий будинок з належними до нього погосподарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 , яка проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . В останні роки життя, стан матері позивачки значно погіршився, і вона не могла самостійно обходитись без сторонньої допомоги, тому позивач постійно її доглядала та проживала разом з нею, а після її смерті, позивач вступила в управління спадковим майном і по даний час проживає у вище вказаному будинку. Після смерті матері відкрилась спадщина на спадкове майно, що складається з житлового будинку з належними до нього погосподарських будівель. За життя ОСОБА_3 склала заповіт, за яким належний їй житловий будинок з погосподарськими будівлями та грошові заощадження на рахунках в філії Ощадбанку с. Висоцьк, заповіла своїй дочці ОСОБА_1 . Інших спадкоємців та осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадковому майні, немає. Для отримання свідоцтва про право на спадщину, що залишилась після смерті матері, позивач звернулася до приватного нотаріуса Сарненського районного нотаріального округу. Проте, нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказане спадкове майно було відмовлено, оскільки позивач не подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини у встановлений ст.1270 ЦК України строк, а також не пред'явила докази про постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини за однією адресою, а тому пропустила строк для прийняття спадщини.
Від представника позивача надійшла заява, в якій вона позовні вимоги просить задоволити та проводити розгляд справи без її та позивача участі.
Від представника відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позову не заперечують.
Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 11 лютого 2014 року (а.с.8).
За життя ОСОБА_3 належали житловий будинок з надвірними господарськими приміщеннями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про на спадщину за законом від 23 жовтня 2003 року (а.с.10), а також копією витягу про реєстрацію права власності а спадкове майно №3614867 від 19 травня 2004 року (а.с.11).
Як вбачається з копії технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , власником вказаного будинку значиться " ОСОБА_3 " (а.с.12-13).
21 листопада 2006 року, ОСОБА_3 склала заповіт, який посвідчений секретарем Висоцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області, яким вона належний їй житловий будинок з погосподарськими будівлями та грошові заощадження на рахунках в філії Ощадбанку с. Висоцьк, заповіла своїй дочці ОСОБА_1 (а.с.9).
Як вбачається з довідки №02-22/347 від 19 жовтня 2022 року, виданої відділом "Центром надання адміністративних послуг" виконавчого комітету Висоцької сільської ради Сарненського району Рівненської області ОСОБА_1 , на день смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проживала разом з нею по АДРЕСА_1 без реєстрації місця проживання та вела з нею спільне господарство (а.с.14)
Для юридичного оформлення права на спадкове майно, заявник ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Войцехович О.О. Проте, нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказане спадкове майно було відмовлено, оскільки позивач не подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини у встановлений ст.1270 ЦК України строк, а також не пред'явила докази про постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини за однією адресою, а тому пропустила строк для прийняття спадщини (15).
Як вбачається із Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №68580949 від 17 лютого 2022 року, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не заводилась (а.с.8).
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно з ч.1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Крім того, щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.
За змістом ст. 1268 ЦК України причини постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини вказана норма закону не передбачає.
Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом, як встановлення факту, що має юридичне значення.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
Верховний Суд у постанові № 484/747/17 від 10 січня 2019 року зазначив, що місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Аналіз наведених законодавчих норм свідчить про те, що проживання в певному місці буде постійним, якщо особа проживала в ньому понад шість місяців протягом року, та при цьому реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно з підпунктами 4, 10 пункту 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
У постанові від 12 квітня 2017 року у справі № 6-2962цс16, Верховний Суд України наводить правовий висновок про те, що згідно із частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Отже, прийняття спадщини спадкоємцем, є обов'язковою умовою здійснення права на спадщину як за законом, так і за заповітом, а також і права на обов'язкову частку у спадщині.
Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця (у даній справі спадкодавця за місцем реєстрації та проживання спадкоємця) не може бути доказом того, що вона не проживала зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.
Надані позивачем докази відповідно до вимог ст. 76, 78-80 ЦПК України є допустимими, достовірним та достатніми. Оцінюючи їх у сукупності, суд приходить до висновку про доведеність заяви.
Встановлення факту постійного проживання для заявника має юридичне значення, оскільки є передумовою реалізації нею права на отримання свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 .
Таким чином, суд вважає доведеним факт проживання ОСОБА_1 , разом із її матір'ю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.4 ст.25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Відповідно до ч.1 п.11 ст.346 ЦК України однією із підстав припинення права власності є смерть власника.
Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст.1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку. Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 22 вересня 2021 року по справі № 227/3750/19 (провадження - № 61-16069св20).
Частиною 1 ст.1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Отже, ст.1268 та 1269 ЦК України презюмується, що у разі, коли спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.
Тобто, дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, чітко визначені у ч.3,4 ст. 1268, ст.1269, 1270 ЦК України.
Згідно зі ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до п.5, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі неприйняття спадщини чи відмови від неї одним із спадкоємців за заповітом застосовується норма частини першої статті 1275 ЦК України, відповідно до якої частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Таким чином, з огляду на викладене, позивачка, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України прийняла спадщину та згідно із ч.1 ст.1296 може одержати свідоцтво про право на спадщину, а отже не існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, якщо визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Враховуючи також те, що відповідач визнав позов і таке визнання не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Висоцької сільської ради Сарненського району Рівненської області про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності на спадкове майно - задоволити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 постійно проживала на час відкриття спадщини разом з померлою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на спадкове майно після померлої ОСОБА_3 , а саме на житловий будинок з належними до нього погосподарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 24 лютого 1998 року Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області.
Відповідач: Відповідач: Висоцька сільська рада Сарненського району Рівненської області, вул.Б.Хмельницького, 20, с.Висоцьк Сарненський район Рівненська область, код ЄДРПОУ 04385161.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду Оборонова І.В.