Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 жовтня 2022 року Справа№200/4141/22
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - відповідач 1,
Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - відповідач 2
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 31 січня 2022 року № 056750007793 про відмову у призначенні пенсії згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву від 25 січня 2022 року про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зарахувавши до періоду трудової діяльності з 03 серпня 1979 року по 16 червня 1993 року, згідно трудової книжки від 07 серпня 1979 року, також період трудової діяльності з 01 жовтня 1995 року по 15 квітня 1996 року та період отримання допомоги в центрі зайнятості з 05 жовтня 1996 року.
Законом України “Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Президент України В. Зеленський постановив ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України №133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Вищезазначений Указ Президента України затверджено Законом України “Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 березня 2022 року № 2119-IX.
Законом України “Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21 квітня 2022 року N 2212-IX, затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року N 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України № 341/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2263-IX від 22.05.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України 12 серпня 2022 року № 573/202 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2500-IX від 15.08.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Відповідно до наказу голови Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2022 №14/І-г “Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи” запроваджено особливий режим роботи для суддів Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи з 26 лютого 2022 до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.
29 серпня 2022 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
19 вересня 2022 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
03 жовтня 2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшли письмові пояснення, згідно яких оскаржуване рішення від 31.01.2022 №056750007793 винесено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
03 жовтня 2022 року ухвалою суду залучено до участі в справі в якості другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (ЄДРПОУ 13559341, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. О. Ольжича, буд. 7), розгляд адміністративної справи розпочати спочатку та запропоновано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення їм даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, або заяву про визнання позову.
Вказана ухвала та адміністративний позов доставлені до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» 03 жовтня 2022 року.
Станом на 24 жовтня 2022 року від відповідача 2 відзив на адміністративний позов до суду не надходив.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали адміністративної справи суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.
Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, згідно довідки №1429-5000425049 від 24.01.2022 року, та перебуває на обліку за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 13486010, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, організаційно-правова форма - орган державної влади.
Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 13559341, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. О. Ольжича, буд. 7, організаційно-правова форма - орган державної влади.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначила, що 25 січня 2022 року звернулась з заявою до територіального органу Пенсійного фонду України у Донецької області про призначення пенсії за вислугою років відповідно частини 2 статті 26 Закону України №1058-17.
31 січня 2022 року рішенням органу ПФУ №056750007793 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з тим, що до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності з 03 серпня 1979 року по 16 червня 1993 року, оскільки відсутній запис про перейменування організації, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29 липня 1993 року, період трудової діяльності з 01 жовтня 1995 року по 15 квітня 1996 року, оскільки відсутній рік наказу при прийняті; період отримання допомоги в центрі зайнятості з 05 жовтня 1996 року, оскільки відсутній період припинення виплат.
Також в рішенні вказано, що на підтвердження вищевказаних періодів трудової діяльності та періоду отримання допомоги в центрі зайнятості необхідно надати уточнюючі довідки.
Позивач вважає рішення ПФУ протиправним та таким, що порушує діюче законодавство України та право позивача на пенсійне забезпечення.
Відповідач 1 проти задоволення адміністративного позову заперечує та зазначає, що в розрахунок стажу роботи не враховано періоди роботи з 03.08.1979 по 16.06.1993, з 01.10.1995 по 15.04.1996, оскільки записи в трудовій книжці здійснено із порушенням вимог Інструкції ведення трудових книжок працівників, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301, а також період отримання допомоги в Центрі зайнятості з 05.10.1996, оскільки відсутній період припинення виплат.
Відповідач 1 також зазначив, що рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 згідно заяви від 31.01.2022 прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, отже відповідачем 1 не допущені порушення при здійсненні владних повноважень відносно позивача, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Дослідивши надані сторонами документи суд встановив наступне.
Рішенням відповідача 2 від 31.01.2022 №056750007793 встановлено, що вік заявника становить 60 років. Необхідний страховий стаж згідно з статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 28 років. Страховий стаж особи становить 22 роки 6 місяців 9 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період трудової діяльності з 03.08.1979 по 16.06.1993, згідно трудової книжки від 07.08.1979, оскільки відсутній запис про перейменування організації, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 року; період трудової діяльності з 01.10.1995 по 15.04.1996, оскільки відсутній рік наказу при прийнятті, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 року; період отримання допомоги в центрі зайнятості з 05.10.1996, оскільки відсутній період про припинення виплати, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 року.
Для зарахування до страхового стажу вищевказаних періодів трудової діяльності та періоду отримання допомоги в центрі зайнятості, необхідно надати уточнюючі довідки визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993р. № 637.
Трудовий стаж позивача підтверджується даними трудової книжки (дата заповнення 07.08.1979 року), згідно записів якої:
- №№ 1-6, позивач працювала на підприємстві Антрацитівський релейний завод з 03.08.1979 року по 16.06.1993 року, запис про звільнення №6 завірено печаткою Антрацитівського виробничого об'єднання «Титан»;
- №№ 9-10, позивач працювала на підприємстві АУКК і ТС Антрацитівського виробничого об'єднання з видобутку антрацита «Антрацит» з 01.10.1995 року по 15.04.1996 року, в записі про прийняття на роботу відсутній рік прийняття наказу №47п від 20.09.;
- № 11, позивачу призначена виплата допомоги по безробіттю з 05.10.1996 року Антрацитівським міським центром зайнятості населення.
Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, обставини щодо не зарахування спірних періодів до страхового стажу роботи позивача, відповідачами не спростовано, а тому ці обставини не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Згідно ст. 3 Конституції України, Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 16 Закону №1058-IV, застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
Згідно ч.1 ст. 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: […] з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; […].
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону №1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: […] з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; […].
Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.п. 2.3., 2.14. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 № 162, в редакції постанови Держкомпраці СРСР від 2 серпня 1985 р № 252 зі змінами внесеними постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань від 19 жовтня 1990 № 412, та чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція № 162), усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати текст наказу (розпорядження).
Записи вносяться арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Наприклад, якщо робітника або службовця прийнято на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 р.) записується: "1984.05.01", у трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.: "05.01 .84 ".
Якщо за час роботи робітника або службовця найменування підприємства змінюється, то про це окремим рядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке з такого числа перейменоване в таке", а в графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата та номер.
Спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України N 58 від 29.07.93 р. затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, п.п. 2.3- 2.9, якої встановлено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу.
Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.
У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.
На виконання ст. 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердив Порядок № 637.
Згідно п. 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).
В п. 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
У даному адміністративному спорі відповідач піддав сумніву достовірність записів у трудовій книжці щодо окремих періодів роботи позивача.
Суд наголошує, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Тож, право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов'язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 307/541/17 року, який виклав у постанові від 19.12.2019 року.
Дослідивши матеріали справи, обставини спірних правовідносин, доводи сторін, надавши оцінку наданих доказів, суд дійшов висновку, що недоліки записів трудової книжки, якими посвідчено спірні періоди роботи з 03.08.1979 року по 16.06.1993 року та з 01.10.1995 року по 15.04.1996 року не є такими, з яких неможливо встановити факт роботи позивача на відповідних посадах та у відповідних підприємствах в означені в трудовій книжці періоди часу, отже, виявлені відповідачем 2 недоліки не можуть бути самостійною та виключною підставою незарахування спірних періодів роботи позивача до страхового стажу.
Поряд з цим, суд вважає слушними посилання позивача на постанову Верховного Суд від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, в якій суд касаційної інстанції підтримав висновок, згідно якого, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, в свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Щодо незарахування відповідачем 2 періоду отримання допомоги по безробіттю суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року N 803-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (втратив чинність 01.01.2013)) (далі - Закон № 803-XII), безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку (або інших передбачених чинним законодавством доходів) через відсутність підходящої роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці.
Згідно п. в) ст. 25 Закону № 803-XII, держава сприяє незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій: […] в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю; […].
Відповідно до ч.ч. 1, 2 Закону № 803-XII, право на допомогу по безробіттю мають громадяни, визнані у встановленому порядку безробітними, які не мають інших передбачених чинним законодавством доходів, що перевищують розмір мінімальної заробітної плати.
Допомога по безробіттю виплачується з одинадцятого дня після реєстрації громадянина у державній службі зайнятості до вирішення питання про працевлаштування, але не більш як 12 місяців протягом наступних трьох років, а для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на повну пенсію) - до 18 місяців. У перший рік допомога подається не більш як 6 місяців, другий - не більш як 3 місяці, третій рік - залишок, не використаний за попередні 2 роки.
Виходячи з системного аналізу викладених норм, період виплати допомоги по безробіттю та період перебування на обліку безробітних не є тотожними та визначені окремими строками, які не співпадають.
Поряд з цим, ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Отже, законом передбачено можливість зарахування до страхового стажу лише період, протягом якого особа отримувала допомогу по безробіттю, а не весь період перебування особи на обліку в центрі зайнятості як безробітного.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 20.04.2022 року по справі № 638/7217/16-а.
Як встановлено з матеріалів адміністративної справи та не спростовано сторонами, записи трудової книжки не містять відомостей щодо періоду виплати допомоги по безробіттю позивачу.
Відповідно до п. 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок № 22-1), період отримання допомоги по безробіттю підтверджується до 01 січня 2010 року на підставі записів у трудовій книжці, а починаючи з 01 січня 2010 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Відповідно до п. 4.2 Порядку № 22-1, при прийманні документів працівник сервісного центру: […] уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; […] повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; […] надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; […] повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Згідно п. 4.3. Порядку № 22-1, рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Надаючи аналіз викладеним приписам законодавства в їх сукупності суд дійшов висновку, що період отримання допомоги по безробіттю до 01 січня 2010 року має бути підтверджений на підставі записів у трудовій книжці, проте відповідні записи в трудовій книжці позивача відсутні, як і будь-які інші документи на підтвердження спірного періоду, що унеможливлює надання судом детальної оцінки незарахованого періоду страхового стажу.
В такому випадку враховуючи приписи п. 3 Порядку № 637 період отримання допомоги по безробіттю має бути підтверджений на підставі виписки або довідки, що складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів тощо.
Однак, за приписами ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Суд звертає увагу, що саме відповідачу 2 як суб'єкту владних повноважень Законом надано право щодо отримання відповідних документів від підприємств, організацій і окремих осіб (у тому числі позивача, але не виключно), видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевірка обґрунтованості їх видачі, достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню тощо.
Поряд з цим, з оскаржуваного рішення відповідача 2 та інших доказів наявних в матеріалах справи, суд не встановив обставин, які б свідчили про те, що відповідачем 2 вчинялись дії направлені на витребування в центрі зайнятості населення або відповідному органі вищого рівня довідок на підтвердження періоду отримання позивачем допомоги по безробіттю.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем 2 безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 03.08.1979 року по 16.06.1993 року та з 01.10.1995 року по 15.04.1996 року, а також передчасно відмовлено в зарахуванні періоду отримання позивачем допомоги по безробіттю.
Доводи позовної заяви відповідачем 2 не спростовано.
Виходячи із встановлених обставин справи та комплексного аналізу законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу є необґрунтованим та прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, відповідачем не доведено, що воно прийнято з урахуванням засад добросовісності, розсудливості та пропорційності, тобто з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність спірного рішення відповідача 2 та необхідність його скасування.
Відповідно до п. 4.2. Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 встановлено, що створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
З системного аналізу викладених норм вбачається, що визначений за принципом екстериторіальності структурний підрозділ органу ПФУ є тим органом, що призначає пенсію незалежно від місця реєстрації пенсіонера або перебування його на обліку в іншому органі Пенсійного фонду України за місцем реєстрації, тому обов'язок щодо відновлення порушеного права позивача щодо повторного розгляду заяви має бути покладений саме на відповідача 2.
З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача 2 від 31 січня 2022 року № 056750007793 про відмову позивачу в призначенні пенсії, згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву позивача від 25 січня 2022 року про призначення пенсії за віком, згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 03 серпня 1979 року по 16 червня 1993 року, з 01 жовтня 1995 року по 15 квітня 1996 року з урахуванням висновків суду викладених в даному рішенні.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права є ефективним.
При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн, згідно квитанції №22 від 24.08.2022 року.
Відповідно до ч.ч. 3, 8 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки адміністративний позов задоволено частково в частині визначення належного відповідача по справі, відносно відповідача 2 задоволено переважну більшість позовних вимог, суд стягує судовий збір в повному обсязі на користь позивача з відповідача 2 за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 . ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса зареєстрованого місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (ЄДРПОУ 13559341, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. О. Ольжича, буд. 7) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 31 січня 2022 року № 056750007793 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії, згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25 січня 2022 року про призначення пенсії за віком, згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду викладених в рішенні, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 03 серпня 1979 року по 16 червня 1993 року, з 01 жовтня 1995 року по 15 квітня 1996 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992 (Дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 копійок.
Повний текст рішення складено та підписано 25 жовтня 2022 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко