25 жовтня 2022 року Справа № 160/15027/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛозицької І.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року 70% відповідних сум грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення з 01.04.2019 року згідно довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 12.08.2021 року №2601.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, та з урахуванням 90% відповідних сум грошового забезпечення.
При цьому, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що перерахунок пенсії здійснено на підставі оновленої довідки, але у розмірі 70% від грошового забезпечення, оскільки, зокрема, рішенням суду від 20.12.2021 року у справі № 160/20863/21 відповідача не було зобов'язано застосувати саме 90% відповідних сум грошового забезпечення.
Позивач, вважаючи такі дії Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 29.09.2022 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
Заперечуючи проти позову, відповідач надав свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним. Тому, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Зважаючи на викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 року у справі № 160/20863/21 було частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, оформленої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 12.08.2021 №2601; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, оформленої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 12.08.2021 №2601, та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше сплачених сум; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено; стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім грн. 00 коп.).
Позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій просив здійснити перерахунок пенсії з 01.04.2019 року на підставі оновленої довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, якою включено додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, виходячи з 90% відповідних сум грошового забезпечення.
Своїм листом від 11.08.2022 року № 24061-18451/Ш-01/8-0400/22 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило про те, що, зокрема, на виконання рішення суду від 20.12.2021 року у справі № 160/20863/21 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 року в розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення на підставі оновленої довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 12.08.2021 року №2601. При цьому, відповідач зазначив про відсутність підстав для застосування при перерахунку пенсії, виходячи саме з 90% відповідних сум грошового забезпечення, оскільки означеним судовим рішенням не було зобов'язано пенсійний орган щодо вчинення дій для проведення відповідного перерахунку із застосуванням вказаного відсотку.
Не погодившись з такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановалено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 6 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, визначається Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ.
Цей Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законами України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011 року та «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VII від 27.03.2014 року внесено зміни до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, якими встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Верховний Суд у рішенні від 04.02.2019 року у зразковій справі № 240/5401/18 зазначив, що внесені Законом № 3668-VІ та Законом № 1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років, є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка не зазнала змін у зв'язку з прийняттям Закону № 3668-VІ та Закону № 1166-VII.
Так, з матеріалів справи слідує, що звернення позивача до суду з даним позовом зумовлено протиправними діями пенсійного органу, які полягать в ігноруванні останнім при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 правових норм, що визначають розмір грошового забезпечення у відсотках, які діяли на момент призначення пенсії, тобто з урахуванням максимального розміру пенсії, який не повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення, призначеного позивачу.
Судом встановлено, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, а відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислюється при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2018 року, справа № 686/12623/17, адміністративне провадження № К/9901/849/17, від 04.02.2019 року, справа № 240/5401/18, адміністративне провадження № Пз/9901/58/18, справа № 564/2288/16-а, адміністративне оскарження № К/9901/23573/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року 70% відповідних сум грошового забезпечення підлягає задоволенню.
Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, право на виплати у сфері соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16.12.1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином.
Означена позиція Суду була також підтверджена в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16.09.1996 року, у якому Суд встановив, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Також у рішенні Європейського суду у справі «Кечко проти України» від 08.09.2005 року встановлено, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи вказану норму, право позивача на перерахунок та виплату пенсії з урахуванням усіх видів грошового забезпечення, надбавками, доплатами, підвищеннями та премії з 01.04.2019 року на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 12.08.2021 року №2601 підтверджене рішенням суду від 20.12.2021 року у справі № 160/20863/21, а відтак не є предметом доказування при розгляді цієї справи.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати з оплати судового збору у розмірі 992,40 грн., сплата яких підтверджується квитанцією № 38988445 від 28.09.2022 року, яка міститься в матеріалах справи.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення з 01.04.2019 року згідно довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 12.08.2021 року №2601, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 25.10.2022 року.
Суддя І.О. Лозицька