25 жовтня 2022 року Справа №990/127/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі заяву ОСОБА_1 про відвід судді Кучугурної Н.В. у справі №990/127/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Етичної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Етичної ради, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Етичної ради щодо реагування на заяву позивача;
- зобов'язати зняти з розгляду Етичною радою кандидатуру до Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 .
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19 вересня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 передав за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Матеріали зазначеної позовної заяви надійшли до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 06.10.2022 року.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2022 року справу №990/127/22 передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурної Н.В. від 12.10.2022 року у справі №990/127/22 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Етичної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії та встановлено позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в описовій частині ухвали, з дня отримання копії цієї ухвали суду (надання документу про сплату судового збору за подання до суду позовної заяви у розмірі 992,40грн., сплаченого в установленому порядку, або надання належних доказів на обґрунтування наявності підстав для звільнення від сплати судового збору).
24.10.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Кучугурної Н.В. у справі №990/127/22.
Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурної Н.В. від 24.10.2022 року у справі №990/127/22 визнано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурної Н.В. необґрунтованою та передано матеріали адміністративної справи №990/127/22 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2022 року вищезазначена заява ОСОБА_1 про відвід судді Кучугурної Н.В. у справі №990/127/22 передана для розгляду судді Туровій О.М. відповідно до вимог ч.4 ст.40 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зважаючи на приписи ч.8. ст.40 КАС України, якою встановлено, що суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження, заяву ОСОБА_1 про відвід судді Кучугурної Н.В. розглянуто в порядку письмового провадження.
Згідно з ч.11 ст.40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.
Дослідивши подану заяву про відвід судді Кучугурної Н.В. та долучені до неї матеріали, суд доходить висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на таке.
Як слідує з заяви ОСОБА_1 про відвід судді Кучугурній Н.В., вказана заява обґрунтована незгодою позивача з постановленням суддею ухвали у справі №990/127/22, з огляду на оскарження представником відповідача в апеляційному порядку ухвали Верховного Суду від 19.09.2022р. про передачу цієї справи за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, а також незгодою позивача з залишенням його позову без руху через несплату судового збору, який, за твердженням ОСОБА_1 , він сплачувати не повинен. При цьому, на думку позивача, суддя Кучугурна Н.В. має демонстративну упередженість і сторонність у цій справі, яка має резонанс.
За змістом приписів Кодексу адміністративного судочинства України процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є право відводу (самовідводу). Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у статті 36 КАС України.
Так, відповідно до частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 36 КАС України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).
Частиною 3 статті 36 КАС України встановлено, що до складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
За приписами частин 1-2 статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відповідно до ч.3 ст.39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що КАС України чітко визначені підстави для відводу (самовідводу) судді, при цьому також визначено порядок здійснення такого відводу (самовідводу).
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Надаючи оцінку обґрунтованості доводів про наявність правових підстав для відводу судді Кучугурної Н.В., суд зазначає, що заявлений відвід фактично обумовлений припущеннями позивача про упередженість судді Кучугурної Н.В. через незгоду з процесуальними діями та рішеннями останньої під час розгляду адміністративної справи №990/127/22.
Однак, суд звертає увагу на те, що ч.4 ст.36 КАС України чітко передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішеннями або окремою думкою судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Із системного аналізу підстав для відводу судді, які визначені у статті 36 КАС України, слідує, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. При цьому, для відведення судді за наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді, необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість судді. Водночас, такі обставини мають бути доведеними. Водночас, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
При цьому, суд зауважує, що Європейський суд з прав людини диференціює чи у конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersack vs Belgium (заява №8692/79), Grieves vs UK (заява №57067/00)). Відповідно до принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Le Compte, Van Leuven and De Meyere, заява №7238/75, суд має бути неупередженим і безстороннім.
Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Веттштайн проти Швейцарії" (заява №33958/96) та у пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (заява №33949/02).
Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування упередженості, не підтверджені належними та допустимими доказами. Так, для відводу судді заявнику необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Водночас, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
З огляду на наведене у сукупності, а також враховуючи, що заява ОСОБА_1 про відвід судді Кучугурної Н.В. мотивована виключно незгодою позивача із процесуальними діями та рішеннями судді та не містить інших обґрунтувань щодо наявності підстав для відводу, які б могли об'єктивно вказувати на упередженість судді Кучугурної Н.В. при розгляді цієї адміністративної справи, а також зважаючи на відсутність відповідних обґрунтованих доказів на підтвердження вказаного, суд доходить висновку, що наведені відповідачем обставини та підстави для відводу судді не можуть бути достатніми для висновку про упередженість судді Кучугурної Н.В. при розгляді адміністративної справи №990/127/22.
При цьому, судом враховується, що позивач, у разі незгоди з процесуальними рішеннями судді Кучугурної Н.В., зокрема з ухвалами, що окремому оскарженню не підлягають, якою є ухвала суду від 12.10.2022 року про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху, не позбавлений можливості включити свої заперечення на них в апеляційну скаргу на рішення суду, що буде ухвалене за наслідками розгляду справи, у разі незгоди з ним.
Також суд зауважує, що ОСОБА_1 в заяві про відвід наведено інформацію про попередні робочі місця, які, за твердженням позивача, обіймала суддя, проте, позивачем жодним чином не обґрунтовано яким саме чином наведена інформація може свідчити про неупередженість судді при розгляді цієї справи, відтак, така інформація не може бути взята до уваги.
Таким чином, з наведених позивачем доводів в обґрунтування заявленого відводу судом не встановлено підстав, які б свідчили про упередженість судді Кучугурної Н.В., у зв'язку із чим не встановлено і обставин, які б підтверджували, що заявлений спір буде розглянуто упереджено або необ'єктивно.
Не встановлено судом й інших підстав, передбачених ст.ст.36-37 КАС України, які б унеможливлювали розгляд справи вказаним суддею та викликали необхідність його відводу.
Відтак, підстави, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, для відводу судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурної Н.В. у справі №990/127/22 відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 36-37, 39, 40, 241, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Кучугурної Н.В. у справі №990/127/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Етичної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та окремо не оскаржується.
Суддя: О.М. Турова