12 вересня 2022 р. Справа № 160/9526/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Земляника» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Земляника» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Земляника» від 28.06.2022 року № 1547-п.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2022 року відкрито провадження у справі та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
До суду надійшло клопотання представника відповідача про закриття провадження, яке обґрунтовано тим, що предметом розгляду у справі №160/9526/22 є наказ «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Земляника» від 28.06.2022 року № 1547-п. Відповідач зазначає, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Отже, відповідач вважає, що спірний наказ є актом індивідуальної дії і не порушує права позивача, тому предмет спору у даній справі відсутній та наявна підстава для закриття провадження відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України. Свою позицію обґрунтовує із посиланням на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року по справі №816/228/17, вважає, що такий спір не підлягає розгляду в судах адміністративної юрисдикції.
Розглянувши клопотання про закриття провадження у справі, дослідивши матеріали справи, суд зазначає та враховує наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на підставі пп. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1, лі.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 , пп. 75.1.2 п. 75 ст. 75, пп. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, пп. 69.2 п. 69 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), у зв'язку з отриманням податкової інформації від Національного Банку України від 17.09.2021 № 25-0006/204/ДСК, від 22.11.2021 № 25-0009/284/ДСК щодо виявлених фактів порушень валютного законодавства України ТОВ «Земляника».
Посадовими особами відповідача складено Акт «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Земляника» (код ЄДРПОУ 41544169) у зв'язку з відсутністю підприємства та його посадових осіб за адресою: Україна, 49127, м. Дніпро, вул. Автопаркова, буд. 7» №577/04-36-07-11/41544169 від 05.07.2022р., у якому зазначено, що виникають умови неможливості вручення наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 28.06.2022р. № 1547-п, пред'явлення направлень від 28.06.2022р. №1972, №1973, №1974 та проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Земляника» (код ЄДРПОУ 41544169) у терміни, вказані у наказі від 28.06.2022 № 1547-п.
Подаючи заяву про закриття провадження у цій справі, відповідач посилався на те, що, на його думку, спірний наказ, як акт індивідуальної дії, є таким, що вичерпав свою дію внаслідок його реалізації шляхом проведення перевірки, у зв'язку з чим скасування такого наказу не може призвести до відновлення порушеного права, а неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Таким чином, даний спір не підлягає судовому розгляду взагалі і не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства, у зв'язку із чим провадження у цій справі слід закрити відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України. При цьому, відповідач посилається на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17.
Так, п.1 ч.1 ст. 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
При цьому поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Вирішуючи подану відповідачем заяву про закриття провадження у цій справі, суд зазначає, що не погоджується з викладеними в ній доводами відповідача, з огляду на таке.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Абзацом першим пункту 81.2 статті 81 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Як було зазначено судом вище, відповідачем не було проведено перевірку, у зв'язку з чим, складено акт про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Земляника» у зв'язку з відсутністю підприємства та його посадових осіб за адресою: Україна, 49127, м. Дніпро, вул. Автопаркова, б. 7 від 05.07.2022 № 577/04-36-07-11/41544169.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020р. у справі №826/17123/18 сформулювала новий правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта (пункт 2 частини першої цієї статті).
Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі №3/35-313 вказано, що «…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.»
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
Отже, у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.
Аналогічні висновки викладені і у постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.02.2020р. у справі №826/17123/18, і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17, на яку посилається відповідач.
З наведеного у сукупності (з викладених позицій Верховного Суду та приписів ПК України) слідує, що факт реалізації наказу про призначення перевірки як акта індивідуальної дії пов'язується саме з проведенням такої перевірки та прийняттям за її наслідками податкових повідомлень-рішень чи інших рішень контролюючим органом.
Таким чином, у постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.02.2020р. у справі №826/17123/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17, на яку посилається відповідач, було констатовано, що в разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки подальше скасування наказу не може привести до відновлення порушеного права. За висновком судової колегії, належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.
Як встановлено судом у справі, що розглядається, за наслідками прийняття оскаржуваного наказу, позапланової виїзної перевірки позивача контролюючим органом не проводилось, податкових повідомлень-рішень не приймалося.
Відтак, у даному випадку підстави стверджувати про релевалентність постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17 до цієї справи в частині наявності підстав для закриття у ній провадження відсутні, бо за обставинами справи №816/228/17 в ній мало місце, як проведення перевірки на підставі оскаржуваного наказу, так і її завершення шляхом складення акта та винесення на його підставі податкових повідомлень-рішень, чого у цій справі не було.
Отже, правовідносини у справах №816/228/17 та №160/9526/22 не є подібними, з огляду на наведені вище обставини, а також враховуючи те, що у справі №816/228/17 оскаржувався наказ на проведення позапланової невиїзної перевірки, процедура якої врегульована ст.79 ПК України, та внаслідок реалізації якого контролюючим органом за результатом перевірки на час звернення до суду вже було винесено податкове повідомлення-рішення, що безумовно свідчить про неефективність захисту прав платника податків шляхом оскарження вже реалізованого по суті наказу про проведення перевірки, і про наявність можливості платника податків оскаржити дії контролюючого органу під час призначення та проведення перевірки одночасно з оскарженням податкового повідомлення-рішення.
Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, що розглядається.
Керуючись ст.ст. 238, 243, 248 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Земляника» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, - відмовити.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями) відповідно до ст.256 КАС України.
Суддя Н.В. Турлакова