24 жовтня 2022 року Справа № 160/9025/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/9025/22 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), третя особа: яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Кам'янський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (51921, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, пр. Аношкіна, буд. 3, код ЄДРПОУ: 07920376) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
29 червня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, засобами поштового зв'язку, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , третя особа: яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Кам'янський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, підписана представником позивача адвокатом Машошиною Альоною Олегівною, в якій позивач просить суд:
- поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із вимогою про оскарження наказу командира військової частини НОМЕР_2 №47 від 08.03.2022;
- визнати протиправним і скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 №47 від 08.03.2022 в частині, яким ОСОБА_1 , солдата резерву запасної парашутно-десантної роти, визнано таким, що призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у Збройні Сили України та згідно з мобілізаційними планами зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .
Позовна заява обґрунтована тим, що позивача 08.03.2022 року оспорюваним наказом визнано таким, що призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у Збройні Сили України та зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 . Водночас, позивач має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, що відповідно до ст. 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543) є підставою, за якою особа не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Також зазначає, що згоди на призов позивач не надавав, підстави, за яких військовозобов'язані не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, йому не роз'яснялися. 16.06.2022 року позивач звернувся із рапортом до командира військової частини з проханням звільнити його з військової служби через наявність трьох неповнолітніх дітей та погіршення стану здоров'я, однак отримав усну відмову. Також вказує на те, що у його військовому квитку серії НОМЕР_4 04.03.2022 медичною комісією Кам'янського РТЦК та СП позивача визнано придатним до військової служби, однак в цей день позивач фактично не був присутній в м. Кам'янському та військово-лікарську комісію не проходив, оскільки 04.03.2022 тільки перетнув кордон з Польщею. Враховуючи викладене, вважає дії відповідача протиправними та просить задовольнити позовні вимоги.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/9025/22 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зобов'язання відповідача залишити позивача на час розгляду справи в розпорядженні військової частини НОМЕР_2 та не направляти його в зону ведення бойових дій.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року вказана позовна заява була залишена без руху та цією ухвалою було запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.
07 липня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали від 04 липня 2022 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду по справі №160/9025/22, відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України та витребувано від військової частини НОМЕР_2 належним чином завірені копії: наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 47 від 08.03.2022 відносно ОСОБА_1 , з доказами ознайомлення з даним наказом та підстав його прийняття; інформацію щодо згоди/погодження ОСОБА_1 на проходження ним військової служби у Збройних силах України.
29 серпня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на електронну пошту надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач проти позову заперечує в повному обсязі. Зазначає, що відповідно до абз. 4 ч.1 ст. 23 Закону №3543 особи, які мають на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, дійсно не підлягають призову на військову службу під час мобілізації та можуть бути призвані на військову службу за їхньої згодою і тільки за місцем проживання. Водночас, призови на військову службу військовозобов'язаних у воєнний час проводяться військовими комісаріатами (територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, що передбачено п. 253 Положення про проходження військової служби громадянами України у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 (далі - Положення про проходження військової служби). Також вказує, що накази командирів військових частин по стройовій частині не вирішують питання призову військовозобов'язаних, що вбачається із положень як Інструкції з діловодства у Збройних силах України, затвердженої наказом Генерального штабу ЗСУ №214 від 07.04.2017, а також змістом самого оскаржуваного наказу, відповідно до якого лише констатується факт призову позивача, здійсненого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не приймається рішення щодо призову. Відповідно до п.4 ч.1 ст. 24 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІІ) для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації на особливий період початком військової служби є день відправлення у військову частину з відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Відповідно, скасування оскаржуваного наказу не скасує факт призову позивача на військову службу і не зумовить його повернення до статусу військовозобов'язаного. Водночас, Законом №2232-ХІІІ не передбачено підстави для звільнення з військової служби як наявність на утримання трьох і більше неповнолітніх дітей. Просить у задоволенні позову відмовити. Також відповідачем у тексті відзиву заявлено клопотання про поновлення строку для подання відзиву, яке обґрунтовано задіянням військової частини НОМЕР_2 у повному складі до здійснення заходів правового режиму воєнного стану та відсічі збройної агресії рф проти України, в зв'язку з існували об'єктивні перешкоди для подання відзиву у 15-денний строк з дня отримання ухвали суду про відкриття провадження.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року клопотання відповідача про поновлення строку для надання відзиву на позовну заяву задоволено, продовжено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву, прийнято такий відзив.
08 вересня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на електронну пошту від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів відзиву. Зазначає, що відповідач, всупереч самому собі вказує, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту, водночас, сам зазначає, що звільнити позивача з військової служби не можливо, адже відповідної підстави для звільнення (наявність у військовослужбовця трьох неповнолітніх дітей) законом №2232-ХІІІ не передбачено. Акцентує увагу на тому, що за таким підходом взагалі не існує способу для поновлення прав позивача. Вказує, що можливість для оскарження дій Кам'янського РТЦК та СП відсутня, оскільки жодного рішення останнім з приводу призову позивача не приймалося, а оскаржуваний наказ є завершальним етапом проведених мобілізаційних заходів відносно позивача, який і змінює його правовий статус із військовозобов'язаного на військовослужбовця. Вказує, що скасування оскаржуваного наказу навпаки матиме наслідком виключення позивача зі списків військової частини та повернення позивача до Кам'янського РТЦК та СП для вирішення питання про те, чи підлягає позивач мобілізації. Також наводить судову практику Верховного Суду щодо належності обраного способу захисту, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року судом витребувано у відповідача наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 08.03.2022 відносно позивача з доказами його ознайомлення з даним наказом та підстав його прийняття, інформацію щодо згоди/погодження позивача на проходження військової служби, документи, надані позивачем відповідачу (довідку про сімейний стан та наявність дітей тощо).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року судом витребувано у третьої особи копію особової справи позивача.
05 жовтня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від третьої особи надійшли копія облікової картки та копія алфавітної картки позивача, а також повідомлено, що особові справи на військовозобов'язаних солдатів-сержанті, які перебувають на обліку у ТЦК та СП не заводять згідно чинного законодавства.
11 жовтня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на електронну пошту надійшли пояснення відповідача, в який останній вказує, що підставою для видання оскаржуваного наказу є факт його призову територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Також зазначає, що в іншій частині оспорюваного наказу (окрім раніше наданої) містяться персональні дані інших військовослужбовців, в зв'язку з чим повний текст наказу наданий бути не може. Окрім цього, з приводу надання позивачем згоди на проходження військової служби довідки про сімейний стан та наявність дітей вказує, що призов на військову службу здійснюють військові комісаріати (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), а наказами командирів військових частин по стройовій частині питання призову військовозобов'язаних не вирішуються. Відповідно, згода на проходження військової служби та вказані документи могли надаватися позивачем виключно посадовим особам Кам'янського РТЦК та СП, відомості про надання такої згоди і документів під час призову на військову службу у відповідача відсутні.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
04.03.2022 року позивача визнано придатним до військової служби Кам'янським районним територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, про що міститься запис №14 у військовому квитку позивача серії НОМЕР_4 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 08.03.2022 №47 постановлено позивача як військовозобов'язаного резервіста вважати таким, що 08.03.2022 призваний Кам'янським РТЦК та СП на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у Збройні Сили України та згідно з мобілізаційними планами постановлено вважати призначеним на посади, зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення, на продовольче забезпечення за нормою №1 (каталог) з 08 березня 2022 року. Визнано позивача таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання обов'язків за посадою.
Позивач є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 від 30.08.2018), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 від 14.07.2017), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_7 від 08.06.2022)
У період з 27.04.2022 року по 06.05.2022 року позивач перебував на консультації у ВП «Лікарня Св. Пантелеймона» КНП « 1 територіальне медичне об'єднання м. Львова», що підтверджується перевідним епікризом із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №19917. У період з 06.05.2022 року по 01.06.2022 року позивач перебував у Центрі медичної реабілітації та санаторного лікування «Трускавецький» (військова частина №08371339), що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторно (стаціонарного) хворого №1727. Відповідно до зазначеної виписки позивачу поставлено діагноз «ураження міжхребетних дисків поперекового і інших відділів з радикулопатією…»
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина. Зокрема, статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку із збройною агресією російської федерації проти суверенної України на підставі ч,2. ст. 102, п.п. 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України Указом Президента України від 24.02.2022р. № 69/2022 в Україні оголошено загальну мобілізацію. П.2. цього Указу постановлено мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької , Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-ХІІ встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно із статтею 1 вищезазначеного Закону, встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно із статтею 4 частиною 2 Закон №3543-ХІІ встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
У відповідності до статті 4 частин 5 та 6 Закон №3543-ХІІ передбачено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.
Статтею 22 Закону 3543-ХІІ встановлені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зокрема, жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років (такі жінки та чоловіки можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з ч.1 ст. 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною другою цієї статті визначено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
В свою чергу частиною 6 цієї визначені види військової служби, до яких відноситься військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Початком проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період є день, визначений статтею 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згідно з Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Згідно з Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Згідно з Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Згідно з Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Пунктом 5 Положення про проходження військової служби передбачено, що громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України.
Відповідно до п. 251 Положення про проходження військової служби в особливий період військовослужбовці проходять військову службу, резервісти призиваються на військову службу, а військовозобов'язані виконують військовий обов'язок у запасі в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок проходження військової служби в особливий період.
Згідно з пп. 2 п. 252 Положення про проходження військової служби у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов'язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також прийом громадян на військову службу за контрактом.
Пунктом 253 Положення про проходження військової служби передбачено, що призови на військову службу військовозобов'язаних у воєнний час проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а резервістів - командирами військових частин на підставі указів Президента України. Початком проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період є день, визначений статтею 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення про ТЦК та СП).
Згідно з п. 1 Положення про ТЦК та СП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до п. 8 Положення про ТЦК та СП завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Абзацем 11 п. 9 Положення про ТЦК та СП встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Абзацем 9 п. 11 Положення про ТЦК та СП визначено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Позовні вимоги в цій справі адресовано до військової частини НОМЕР_2 , в той час як Кам'янський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки позивач визначив третьою особою на стороні відповідача.
З системного аналізу процитованих вище положень законодавства, в т.ч. Положення про проходження військової служби та Положення про ТЦК та СП, а також дослідження наявних матеріалів справи, в т.ч. оскаржуваного наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 08.03.2022 року №47, слід дійти висновку, що позивача було призвано на військову службу саме Кам'янським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, в той час як оскаржуваний наказ є лише способом розподілу позивача до конкретної військової частини після його призову на військову службу. В зв'язку з цим скасування оскаржуваного наказу може мати місце лише в разі визнання протиправними дій/рішень Кам'янського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які були передумовою для видання оскаржуваного наказу. Таких позовних вимог позивачем не заявлено.
В свою чергу вимоги позивача про зобов'язання виключити його зі списків особового складу є похідними, а тому їх задоволення залежить від задоволення основної позовної вимоги про скасування наказу від 08.03.2022 року №47.
Частина перша ст. 9 КАС України визначає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В свою чергу частина друга цієї статті передбачає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст. 48 КАС України якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про що суд повідомляє третю особу. Якщо позивач згоден на його заміну іншою особою, але така особа не згодна на участь у справі, суд залишає позовну заяву без розгляду, про що постановляється відповідна ухвала.
В свою чергу відповідно до ч. 5 цієї статті під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29 травня 2018 року у справі №800/341/17 (9991/944/12) і від 12 листопада 2019 року у справі №9901/21/19 зазначила, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанови Верховного Суду від 6 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 6 листопада 2019 року у справах № 464/4574/15-ц, № 756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 4 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 1 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 1 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц). Таким чином, принцип стабільності є визначальним щодо можливості виходу за межі позовних вимог.
Принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17-а).
До початку розгляду судом справи по суті позивач має право у спосіб подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову (постанова Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 264/4263/16-ц).
Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов'язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог. Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов'язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява (постанова Верховного Суду від 24 вересня 2019 року у справі № 819/1420/15).
Установлюючи правило, що суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, ця норма встановлює виняток у вигляді можливості у суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (постанови Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 826/6965/14, від 27 листопада 2018 року у справі № 807/997/16, від 15 липня 2019 року у справі № 804/14556/15, від 20 листопада 2019 року у справі № 826/9457/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 815/4392/15, від 23 грудня 2019 року у справі № 815/3145/15, від 7 лютого 2020 року у справі № 826/11086/18, від 5 травня 2020 року у справі № 1340/4044/18, від 23 червня 2020 року у справі № 820/1545/16, від 6 серпня 2020 року у справі № 805/3147/16-а).
Такі повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду від 7 лютого 2020 року у справі № 826/11086/18).
В постанові Касаційного адміністративного суду від 21.12.2018 року по справі №803/1252/17 сформовано правовий висновок, відповідно до якого належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом. Тобто у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.
В цій справі предмет позову (матеріально-правова вимога позивача до відповідача) не містить вимог про визнання протиправними дій/рішень щодо призову позивача, більш того, такі вимоги мали б бути заявлені до іншого суб'єкта, аніж визначений в цій справі відповідач. Фактично, йдеться про повну невідповідність способу захисту права (предмет позову - вимог та їх адресата, а також підстав позову), в зв'язку з цим повноваження суду, визначені в ст. 9, 48 КАС України, є недостатніми для виправлення такої невідповідності.
Зокрема, у своєї відповіді на відзив сам позивач зазначає, що скасування оскаржуваного наказу матиме наслідком виключення позивача зі списків військової частини та повернення позивача до Кам'янського РТЦК та СП для вирішення питання про те, чи підлягає позивач мобілізації. Відповідно, сам позивач визнає, що питання про те, чи підлягає особа мобілізації (в т.ч. чи підлягав позивач мобілізації) вирішується (а щодо позивача вже було вирішено) саме територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а не військовою частиною. Це зумовлено обсягом повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та військових частин щодо призову на військову службу під час мобілізації.
Таким чином, підстави для задоволення заявленої вимоги про скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 08.03.2022 року №47 відсутні.
В свою чергу зобов'язання військової частини НОМЕР_2 виключити позивача зі списків особового складу військової частини є неможливим без обов'язкової передумови - визнання протиправними дій/рішень, які передували виданню командира військової частини НОМЕР_2 від 08.03.2022 року №47 та мали б з необхідністю зумовлювати задоволення вимоги про зобов'язання виключити позивача зі списків особового складу військової частини як похідної позовної вимоги. Тобто, без встановлення протиправності призову позивача на військову службу позовна вимога про зобов'язання виключити його зі списків особового складу військової частини задоволенню не підлягає та тих підставах, які зазначає позивач.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та наявних доказів в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
З огляду на викладене, в задоволенні позову належить відмовити.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, згідно п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , третя особа: яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Кам'янський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювався.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко