24 жовтня 2022 року Справа № 160/12322/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні, -
15 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046150010578 від 09.08.2022 р., яким відмовлено в призначенні пільгової пенсії за Списком №2 ОСОБА_1 з 01 серпня 2022 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію відповідно до п. б) ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з 01 серпня 2022 року.
Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач зазначила, що 01 серпня 2022 року вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пільгової пенсії за списком №2 відповідно до п. «б» ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
На момент звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 виповнилось 53 роки (03 вересня 1969 р.н.), за підрахунками Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області страховий стаж позивача становить - 30 років 10 місяців 13 днів 04 дні, пільговий стаж роботи за списком №2 становить - 10 років.
Листом №0400-010222-8/82133 від 11 серпня 2022 року відповідач повідомив позивача про те, що рішенням Управління пенсійного забезпечення відділу перерахунків пенсій №1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046150010578 від 09 серпня 2022 року їй відмовлено у призначенні пільгової пенсії у зв'язку з тим, що вона не досягла пенсійного віку.
Позивач із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046150010578 від 09 серпня 2022 року не погоджується та вважає його протиправним, у зв'язку із чим звернулась до адміністративного суду із позовною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
На адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№68137/22, в якому Головне управління не визнає позовні вимоги у повному обсязі та зазначає наступне.
Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020р. №1-р/2020, яке покладено в основу обґрунтувань позову, не відновлює дію Закону №1788 і не змінює правове регулювання спірних у цій справі правовідносин. Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло до 11.10.2017. Тобто, досягти віку, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення», для призначення пільгової пенсії з урахуванням рішення Конституційного Суду України особі необхідно було до 11.10.2017.
Копією паспорта громадянина України підтверджується, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та нею не було досягнуто 50-ти років станом на 11.10.2017 (позивачці виповнилось лише 48 років).
Крім того, ч.1 і п.1 ч.2 ст. 114 Розділу ХІV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону №1058-ІV, у редакції, чинній на момент звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України (01.08.2022) і на момент досягнення нею 50 років (03.09.2019), установлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 54 років 06 місяців і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
З урахуванням вищевикладеного, представник відповідача зазначив, що відмовляючи у призначенні ОСОБА_1 пенсії, Головне управління не діяло всупереч закону та керувалося Законом №1058, в редакції Закону №2148, який є чинним і регулює спірні правовідносини.
На адресу суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив вх.№67397/22 в якій остання не погоджується з твердженнями, викладеними Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у відзиві на позовну заяву, посилаючись на судову практику Європейського Суду з прав людини, зокрема у справах «Пічкур проти України» (заява №10441/06, пункти 41-43,52) та «Суханов та Ільченко проти України» (заява №68385/10 та №71378/10, пункт 35).
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 .
Трудовою книжкою НОМЕР_2 від 10 квітня 1989 року та довідкою ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» №1451-1147 від 26.07.2022 «Про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» разом з витягами з наказів підприємства підтверджується трудовий стаж позивача з 02.02.2005 по 03.10.2017 на ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» та з 06.10.2017 по теперішній час у ПП «Стіл Сервіс» (Довідка №0651/СС від 13.07.2022, наказ №2317 від 25.09.2017).
01 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пільгової пенсії за списком №2 відповідно до п. «б» ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
На момент звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 виповнилось 53 роки (03 вересня 1969 р.н.), за підрахунками Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області страховий стаж позивача становить - 30 років 10 місяців 13 днів 04 дні, пільговий стаж роботи за списком №2 становить - 10 років.
Листом №0400-010222-8/82133 від 11 серпня 2022 року відповідач повідомив позивача про те, що рішенням Управління пенсійного забезпечення відділу перерахунків пенсій №1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046150010578 від 09 серпня 2022 року їй відмовлено у призначенні пільгової пенсії у зв'язку з тим, що вона не досягла пенсійного віку.
Позивач із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046150010578 від 09 серпня 2022 року не погоджується та вважає його протиправним, у зв'язку із чим звернулась до адміністративного суду із позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІУ.
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно із пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону №1788-XII (у редакції Закону України від 02 березня 2015 року №213-VIII, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року), на пільгових умовах мали право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема, особи зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки, які народились з 01.10.1968 року по 31.03.1969 року, після досягнення ними такого віку 54 роки.
До внесення змін Законом №213-VIII у статтю 13 Закону №1788-XII було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII віковий ценз для жінок з 50 років було збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правил поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, які народились з 01.10.1968 року по 31.03.1969 року набували право на пенсію по досягненню 54 років.
Надалі Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 року, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» від 09 липня 2003 року №1058-ІV було доповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Разом з цим, Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII, у новій редакції був викладений п.2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Крім цього, в силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 року №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.
Проаналізувавши вищенаведені норми, суд приходить до висновку, що з 01.10.2017 правила призначення пенсій на пільгових умовах за списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII, який діє на час звернення позивача до відповідача.
23 січня 2020 року Конституційним Судом України прийнято рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII».
Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213.
Таким чином, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Конституційний Суд України зазначив, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного Рішення, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «"Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення, стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У відповідності до пункту 3 резолютивної частини вказаного Рішення, підлягають застосуванню стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: 2На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: ... б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. …».
Проаналізувавши вищевикладене, зокрема рішення Конституційного Суду України, суд дійшов висновку, що з 23.01.2020 року (часу прийняття цього Рішення КСУ) існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за списком №2, а саме: пункт «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII.
При цьому, вказані закони містять розбіжності в умовах призначення пенсії жінкам на пільгових умовах за списком №2, зокрема щодо вікового цензу, який у спірних правовідносинах складає 50 років за пунктом «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII, та 54 роки за п.2 ч.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
При вирішенні цього спору суд враховує принцип верховенства права, відповідно до якого, згідно із частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, саме людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у пункті 102 рішення у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» (заяви №846/16 та №1075/16) при оцінці дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції Суд повинен здійснити загальний розгляд різних інтересів, які є предметом спору, пам'ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є "практичними та ефективними". Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації. Така оцінка може стосуватись не лише відповідних умов компенсації, якщо ситуація схожа з тією, коли позбавляють майна, але також і поведінки сторін, у тому числі вжитих державою заходів та їх реалізації. У цьому контексті слід наголосити, що невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики, - є фактором, який слід враховувати при оцінці поведінки держави (рішення у справі «Броньовський проти Польщі» ("Broniowski v. Poland"), заява №31443/96, пункт 115).
Європейський суд з прав людини у пунктах 52,56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Проаналізувавши рішення ЄСПЛ, оскільки національне законодавство допустило неоднозначне, множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, які звертаються за призначенням пенсії на пільгових умовах за списком №2, зокрема пункт «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII, суд вважає за необхідне застосувати найбільш сприятливий для позивача підхід.
Тобто, у даному випадку, до спірних правовідносин перевагу необхідно віддати саме тому закону, який у застосуванні є найбільш сприятливий для позивача, а саме пункт «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII, положення якого визнано неконституційними.
Таким чином, слід дійти до висновку про безпідставність доводів відповідача щодо відсутності у позивача права на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, враховуючи, що позивач здобула необхідний загальний і спеціальний страховий стаж, на час звернення до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії (01 серпня 2022 року) досягла 50 річного віку, як зазначає відповідач, має стаж роботи за списком №2 - 10 років, загальний страховий стаж 30 років 10 місяців 13 днів, суд зазначає, що з 23.01.2020 року - моменту прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 у позивача виникло право на призначення відповідної пільгової пенсії, тому порушене її право підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача призначити з 01 серпня 2022 року пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Встановлено, що станом на час звернення позивача за призначенням її пенсії на пільгових умовах (01 серпня 2022 року) позивач досягла 50 років.
З метою захисту порушених прав і свобод позивача, суд дійшов висновку, що відмова викладена у рішенні Управління пенсійного забезпечення відділу перерахунків пенсій №1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046150010578 від 09 серпня 2022 року, яке додано до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-010222-8/82133 від 11 серпня 2022 року , у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, є протиправною.
Частинами 1,2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування покладено на позивача - довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно прийнято рішення №046150010578 від 09 серпня 2022 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії за віком за списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з чим позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.
Зважаючи на те, що відповідач не застосував більш сприятливий закон, який передбачає право позивача на обумовлену попередньою роботою пільгову пенсію, суд вбачає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01 серпня 2022 року призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пільгову пенсію за віком за списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання позову було сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн. згідно квитанції АТ «А-Банк» №4199-1898-1678-5317 від 12 серпня 2022 року.
Враховуючи задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Керуючись ст.ст.241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного забезпечення відділу перерахунків пенсій №1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09 серпня 2022 року №046150010578, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пільгової пенсії за Списком № 2 з 01 серпня 2022 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пільгову пенсію за Списком № 2 відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01 серпня 2022 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.М. Олійник