19 липня 2022 року Справа № 160/6354/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
03 травня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якій позивач просить:
- визнати дію Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправною, яка оформлена листом № 12873-7928/С-01/8-0400/22 від 27.04.2022 року, що полягає у відмові в переведенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з пенсії яка призначена за вислугу років на підставі пункту «Б» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року на пенсію за вислугу років на підставі пункту «А» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії, а саме - перевести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з пенсії за вислугу років, яка призначена на підставі пункту «Б» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року на пенсію за вислугу років на підставі пункту «А» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року, з 31.03.2022 року, виходячи з вислуги років - 33 роки 10 місяців 27 днів.
Ухвалою суду від 09 травня 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 992,40 грн. та належним чином завіреного звернення (заяви) позивачки від 31.03.2022 року за результатами розгляду якого пенсійним органом було надано відповідь від 27.04.2022 року № 12873-7928/С-01/8-0400/22.
На виконання ухвали суду від 09.05.2022 року позивачка надала до суду 18.05.2022 року зазначені документи.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що з 15.02.2001 року вона працювала в органах Державної кримінально-виконавчої служби на різних посадах та була звільнена 04.01.2022 року з посади молодшого інспектора 2 категорії відділу охорони «Української психіатричної лікарні з суворим наглядом» наказом начальника відділу охорони «Української психіатричної лікарні з суворим наглядом» № 1 о/с-22 від 04.01.2022 року відповідно до п.7 ч. 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію». Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі п. «б» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року (пенсійна справа № 0406027859). 31.03.2022 року позивач звернулась через ВЕБ портал електронних послуг з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про переведення з пенсії за вислугу років, яка виплачується на підставі пункту «б» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виходячи з вислуги років - 33 роки 10 місяців 27 днів.
Листом від 27.04.2022 року за № 12873-7928/С-01/8-0400/22 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило в переведенні з пенсії за вислугу років, яка виплачується на підставі п. «б» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за вислугу років на підставі п. «а» ч.1 ст. 12 вказаного Закону у зв'язку із тим, що для призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам звільненим зі служби з 01.10.2020 року та після цієї дати необхідно мати вислугу 25 календарних років і більше. Оскільки у календарному обчисленні вислуга років позивачки на момент звільнення зі служби складає - 20 років 10 місяців 21 день, відсутні підстави для призначення пенсії за нормами п. «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Не погодившись з вказаним рішенням, позивачка звернулась до суду з позовом про захист своїх прав.
Ухвалою суду від 19.05.2022 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
01.07.2022 року через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив від 09.06.2022 року за вих. № 0400-010906-8/58293, відповідно до якої позивач підтримує свої позовні вимоги та просить задовольнити позов у повному обсязі.
19.07.2022 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву від 09.06.2022 року за вих. № 0400-010906-8/58293, в якому останній заперечував проти позову та зазначив, що відповідно до п. «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Відповідно до даних, зазначених у поданні при призначенні пенсії від 19.01.2022 року за № 9762, яке подано Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, вислуга років позивачки становить 20 років 10 місяців 21 день. Оскільки на момент звільнення ОСОБА_1 зі служби відсутні 25 календарних років вислуги, тому для призначення позивачці пенсії відповідно до п. «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відсутні законні підстави. З урахуванням наведеного, просять у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15.01.2001 року по 04.01.2022 року проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України. Наказом начальника відділу охорони «Української психіатричної лікарні з суворим наглядом» № 1 о/с-22 від 04.01.2022 року ОСОБА_1 була звільнена з посади молодшого інспектора 2 категорії відділу охорони «Української психіатричної лікарні з суворим наглядом» відповідно до п. 7. ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).
Згідно наказу № 1 о/с-22 від 04.01.2022 року вислуга років позивача на день звільнення в календарному обчисленні становить 20 років 10 місяців 21 день, у пільговому - 33 роки 10 місяців 27 днів (з урахуванням календарної вислуги).
Матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було розглянуто подання Південно - Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 19.01.2022 року за № 9762 та призначено пенсію ОСОБА_1 відповідно до п. «б» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за наявності 28 років 03 місяці 21 день загального страхового стажу, з яких вислуга років в Державній кримінально - виконавчій службі у календарному обчисленні складає- 20 років 10 місяців 21 день (у пільговому обчисленні - 33 роки 10 місяців 27 днів).
31.03.2022 року позивачка звернулася з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про переведення з пенсії за вислугу років, яка виплачується на підставі п. «б» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на пенсію за вислугу років на підставі п.«а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» виходячи з вислуги років у пільговому обчисленні - 33 роки 10 місяців 27 днів.
Рішенням, оформленим листом від 27.04.2022 року № 12873-7928/С-01/8-0400/22, відповідач відмовив позивачці у переведенні її з пенсії за вислугу років, яка виплачується на підставі п. «б» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на пенсію за вислугу років на підставі п. «а» ч.1 ст.12 вказаного Закону, оскільки вислуга років у календарному обчисленні (20 років 10 місяців 21 день) є недостатньою для призначення пенсії на підставі п. «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (з 01.10.2020 та після цієї дати і на день звільнення особи повинні мати вислугу 25 календарних роки і більше).
Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 4 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ встановлено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Їм надається також право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом, незалежно від місця проходження військової служби. При цьому всі види грошового забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських враховуються нарівні із заробітною платою робітників і службовців.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до ст. 1 Закону № 2262-XII, особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Пунктом «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Пунктом «б» ч. 1 ст. 1-2 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог ч. 5 ст. 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби), особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Положеннями ч. ч. 1, 3, 4 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» регламентовано, що держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
Відповідно до ст. 2 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Згідно ст. 10 Закону № 2262-ХІІ призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у ст. 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1).
Пунктом 1 Порядку № 3-1 передбачено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом №2262, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Відповідно до п. 14 Порядку № 3-1 орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Згідно п. 17 Порядку № 3-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.
Аналіз викладених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що отримавши від відповідного органу заяву про призначення пенсії за вислугу років разом з пакетом документів, що підтверджує відомості про особу та її стаж, орган, що призначає пенсію, зобов'язаний перевірити правильність оформлення та наявність усіх обов'язкових документів, необхідних для призначення пенсії.
Встановивши, що заявником подані усі необхідні документи, що оформлені відповідно до вимог Порядку № 3-1, орган, який призначає пенсію, зобов'язаний розглянути їх по суті та не пізніше десяти днів з дня їх надходження прийняти рішення щодо призначення пенсії за вислугу років або відмову у призначення пенсії.
Відповідно до ст. 17-1 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 затверджений Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей (далі - Порядок № 393),
Згідно з п. 1 Порядку № 393 встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті “ж” статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються: час перебування на посадах службовців у виправно-трудових установах, в органах і установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, інспекціях виправних робіт, підрозділах кримінально-виконавчої інспекції та невоєнізованої професійно-пожежної охорони, які переведені в категорію посад, що заміщуються рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби за переліком посад і на умовах (в порядку), затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ та Міністерством юстиції.
Згідно з пп. «б» п. 3 Порядку № 393 передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абз. 1 п. 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за два місяці час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби в закладах охорони здоров'я, призначених для тримання і лікування інфекційних хворих засуджених та надання психіатричної допомоги, за переліком посад і в порядку, затверджуваних Міністерством юстиції.
Отже, особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, які проходили службу в установах, перелік яких наведено у пп. «б» п. 3 Порядку № 393, вислуга років для цілей призначення пенсії відповідно до ст. 12 Закону № 2262 визначається на пільгових умовах - один місяць служби за два місяці.
Таким чином посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років не ґрунтується на вимогах закону.
В загальному підрахунку вислуга років позивача у пільговому обчисленні (з урахуванням календарної) складає 33 роки 10 місяців 27 днів, що підтверджується витягом з наказу начальника відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом Міністерства юстиції України від 04.01.2022 року № 1 о/с - 22 та розрахунку вислуги років, наданого до пенсійного органу Південно - Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 19.01.2022 року за № 9762.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За висновками Верховного Суду у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
В постанові від 14.04.2021 у справі №480/4241/18 Верховний Суд дійшов висновку, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить. Крім того, у вказаній постанові зазначено, що для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку обчислення вислуги років, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393.
Верховний Суд зазначив, що вирішуючи цю справу, урахував висновок Верховного Суду у справі № 805/3923/18-а про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави та може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема постановою № 393.
Щодо календарної вислуги років висновки Верховного Суду обґрунтовано тим, що Закон № 2262-ХІІ як єдину, обов'язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність в особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). Водночас наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.
Визначення у Законі № 2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу всіх календарних днів (365), що в такому разі й буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в ч. 4 ст. 17 цього Закону, щодо можливості врахування під час призначення пенсії тільки повних років вислуги.
Отже, передбачена Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
У свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають у пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
Водночас, таке зарахування не є самостійним видом вислуги й не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ.
Виходячи з вищенаведеного, пільгове обчислення вислуги років та пільгових умов призначення пенсії для визначених законом осіб у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, встановлено статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ та передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393.
Таким чином, застосування відповідачем лише положень пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ при обрахунку вислуги років для призначення пенсії позивачу, без врахування положень статті 17-1 Закону №2262-ХІІ є неправомірним та таким, що порушує встановлені гарантії його прав на пільгове пенсійне забезпечення.
З огляду на вищенаведене суд вважає, що відповідачем протиправно відмовлено в переведенні позивачки з пенсії за вислугу років на підставі пункту «б» ч.1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за вислугу років на підставі «а» ч.1 ст. 12 Закону №2262-ХІІ.
Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З огляду на те, що відповідачем в ході розгляду справи не було доведено правомірність своїх дій та прийняття відповідних рішень, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 291 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у переведенні з пенсії за вислугу років, призначеної на підставі пункту «б» ч.1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» ч.1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі заяви від 31.03.2022 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з пенсії за вислугу років, яка призначена на підставі пункту «б» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з 31.03.2022 року, виходячи з вислуги років - 33 роки 10 місяців 27 днів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві грн. 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева