29 квітня 2022 року Справа №160/11342/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю по справі №160/11342/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
19.08.2021 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом винесено рішення по справі №160/11342/21, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427), щодо не нарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасністю пенсійних виплат, у період з 01.01.2018 року по 04.06.2021 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасністю пенсійних виплат, за період з 01.01.2018 р. по день фактичної виплати цієї суми - 04.06.2021 року.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2021 року набрало законної сили 21.09.2021 року та в апеляційному порядку сторонами не оскаржувалося.
02.12.2021 року позивачем отримано виконавчий лист.
20.04.2022 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява, в якій він просить:
- встановити судовий контроль шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень (боржника) Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати звіт про виконання судового рішення у справі №160/11342/21, встановити відповідний строк для цього (7 робочих днів);
- постановити відповідну ухвалу про встановлення судового контролю у справі №160/11342/21 та направити її для виконання суб'єкту владних повноважень (боржнику) - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Свою заяву позивач обґрунтовує тим, 02.12.2021 року ним отримано виконавчий лист по справі №160/11342/21 та направлено його на адресу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) для примусового виконання рішення суду від 19.08.2021 року. Відділом примусового виконання рішень було відкрито виконавче провадження ВП № 68740348 від 23.02.2022 року з примусового виконання виконавчого листа, виданого 02.12.2021 року у справі №160/11342/21. Однак станом на 19.04.2022 року рішення суду не виконано. 31.01.2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про остаточне виконання рішення суду від 19.08.2021 року. За результатами розгляду його звернення щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2021 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 08.04.2022 року за вих. № 10435-3334/Я-03/8-0422/22 «Про надання інформації» повідомило, що на виконання рішення суду по справі №160/11342/21, пенсійним органом здійснено розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасністю пенсійних виплат за період з 01.01.2018 по 04.06.2021. Заборгованість за період з 01.01.2018 по 04.06.2021 у розмірі 10295,53 грн. буде виплачена після виділення додаткових бюджетних асигнувань Пенсійного фонду України для виплат сум, нарахованих за рішенням суду. Оскільки відповідачем рішення суду не виконано, просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати у встановлений судом строк про виконання рішення суду.
Ознайомившись із поданою заявою та доданими до неї документами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Згідно із вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
В абз. 1 пп.3.2 п.3 рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Нормами КАС України передбачено, що існують наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачений статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Тобто, встановлення судового контроля за виконанням рішення по справі є правом, а не обов'язком суду, а підставами для його встановлення є обставини, що свідчать про бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо виконання судового рішення.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
З аналізу зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини судом зроблено висновок про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 року у справі №806/2143/15 звертає увагу, що норма статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є - саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувана шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому ст.382 КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
При цьому, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
Рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» ).
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Між тим, жодного доказу на підтвердження того, що виконавчою службою протягом двох місяців (як зазначає позивач, виконавче провадження відкрито 23.02.2022 року) здійснювались процедури по примусовому виконанню рішення, позивачем до суду не надано.
Доказів оскарження бездіяльності державного виконавця щодо примусового виконання рішення у виконавчому провадженні №68740348, до матеріалів заяви не долучено.
Тобто, судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для його (рішення) виконання.
Суд також звертає увагу на те, що з урахуванням положень ч.1 ст.287 КАС України, позивач має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважатиме, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено його права, свободи чи інтереси.
З наданих до суду позивачем доказів щодо виконання рішення суду від 19.08.2022 року встановлено, що Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/11342/21 виконано частково (здійснено розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасністю пенсійних виплат за період з 01.01.2018 по 04.06.2021 у розмірі 10295,53 грн.) та повідомлено позивача листом від 08.04.2022 року за вих. № 10435-3334/Я-03/8-0422/22 про те, що заборгованість за період з 01.01.2018 по 04.06.2021 у розмірі 10295,53 грн. буде виплачена після виділення додаткових бюджетних асигнувань Пенсійного фонду України для виплат сум, нарахованих за рішенням суду.
Тобто, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області рішення суду від 19.08.2021 року виконано в частині проведення розрахунку компенсації втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасністю пенсійних виплат за період з 01.01.2018 по 04.06.2021 у розмірі 10295,53 грн.
За таких обставин, суд вважає безпідставними твердження позивача з приводу того, що пенсійний орган відмовляється від виконання рішення по справі.
Та обставина, що заборгованість з пенсійних виплат у сумі 10295,53 грн. не була виплачена позивачу у зв'язку із відсутністю у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області бюджетних асигнувань, виділених для цієї мети, не свідчить про бездіяльність відповідача щодо виконання рішення суду, оскільки пенсійним органом було вжито всіх залежних від нього заходів для забезпечення належного виконання рішення суду, зокрема: здійснено розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасністю пенсійних виплат за період з 01.01.2018 по 04.06.2021 у розмірі 10295,53 грн.
Також суд звертає увагу на ту обставину, що Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649, передбачено, що боржник (орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення) веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України. Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника. Виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.
Тобто, виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2021 року по справі № 160/11342/21 в частині виплати заборгованості з компенсації втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасністю пенсійних виплат за період з 01.01.2018 по 04.06.2021 у розмірі 10295,53 грн., повинно здійснюватись у порядку черговості відповідно до вищезазначеного Порядку.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили у порядку передбаченому статтею 382 КАС України.
Керуючись ст.ст.243, 248, 382 КАС України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю по адміністративній справі №160/11342/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена у строки, встановлені статті 295 КАС України.
Суддя І.В. Тулянцева