про залишення позовної заяви без руху
24 жовтня 2022 року ЛуцькСправа № 140/6795/22
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Костюкевич С.Ф., розглянувши позовну заяву Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі,
Національна академія внутрішніх справ (далі - НАВС, позивач) звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі в розмірі 88 442,88 грн.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
При вирішенні питання про прийняття позовної заяви до провадження, досліджуючи зміст та обґрунтованість позовної заяви та наданих документів до позовної заяви, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацу 2 частини 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Встановлений статтею 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Зі змісту позовної заяви Національної академії внутрішніх справ вбачається, що предметом спірних правовідносин у даній справі є стягнення з ОСОБА_1 , яка пройшовши навчання у НАВС з 16.08.2016 по 04.07.2020 із наданням державного забезпечення харчуванням, речовим майном, грошовим утриманням та житлом із наданням комунальних послуг звільнилась зі служби в Національній поліції 22.02.2022 за власним бажанням до спливу трирічного встановленого строку перебування на службі, на користь академії витрат в розмірі 88 442,88 грн, пов'язаних з її утриманням у вказаному вищому навчальному закладі.
Суд наголошує, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Тобто, до спірних правовідносин щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Національної академії внутрішніх справ витрат в розмірі 88 442,88 грн, пов'язаних з її утриманням у цьому вищому навчальному закладі, підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі №804/285/16, у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року в справі №140/721/19, від 30 вересня 2019 року в справі №340/685/19, від 24 грудня 2019 року в справі №824/284/19-а, від 29 квітня 2020 року в справі №560/1942/19, від 18 червня 2020 року в справі №140/2024/19.
З доданих до позовної заяви документів вбачається, ОСОБА_1 проходила навчання у НАВС з 16.08.2016 по 04.07.2020 із наданням державного забезпечення харчуванням, речовим майном, грошовим утриманням та житлом із наданням комунальних послуг та в подальшому проходила військову службу в органах Національної поліції України. Однак, на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Волинській області від 22.02.2022 №61 о/с позивача було звільнено зі служби в поліції на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію», з 25.02.2022.
Відповідно до частини 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію», особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Одночасно із позовною заявою представником позивача, подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Свою заяву позивач обґрунтовує тим, що лише 28.09.2022 на адресу НАВС із супровідним листом від ГУНП у Волинській області від 23.09.2022 № 1380/102/05/12/1-2022 надійшла інформація про звільнення відповідачки, у зв'язку із чим, просить поновити строк на звернення до суду.
Розглянувши заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду та дослідивши документи додані до неї, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Як передбачено приписами частини 5 статті 74 коментованого Закону у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Постановою КМУ №261 від 12 квітня 2017 року затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (надалі по тексту також - Порядок №261), який визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (надалі по тексту також - вищі навчальні заклади), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (надалі по тексту також - витрати), у разі, зокрема, дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (надалі по тексту також - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (надалі по тексту також - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася (пункт 2 Порядку №261).
Положеннями пункту 3 Порядку №261, зокрема, визначено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв. На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.
В силу правового регулювання пунктів 4, 5 Порядку №261 витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.
Після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.
Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.
У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.
З приписів пункту 8 Порядку №261 слідує, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.
Суд наголошує на тому, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України.
Тобто, у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду, визначений частиною 5 статті 122 КАС України.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 вересня 2021 року у справі №520/11540/19 (адміністративне провадження № К/9901/14782/20).
Як слідує із матеріалів даної справи, позивач 01.09.2022 направив на адресу відповідача рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення письмове повідомлення про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у Національній академії внутрішніх справ (дата відправлення на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення - 01.09.2022), а у заяві про поновлення строку звернення відповідач зазначає, що дізнався лише 28.09.2022 про звільнення ОСОБА_1 , окрім того не надав належних доказів на підтвердження вказаного факту.
Таким чином, з урахуванням вище коментованих висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.09.2021 у справі №520/11540/19 та беручи до уваги встановлені обставин, суд дійшов висновку, що у 01.09.2022 позивачу було відомо про порушення своїх прав, а саме невідшкодування відповідачем у добровільному порядку витрати на навчання.
Однак, з даним позовом про стягнення з ОСОБА_1 , яка звільнилася на підставі наказу від 22.02.2022, відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі, в розмірі 88 442,88 грн позивач звернувся до суду лише 14.10.2022 (дата відмітки на конверті), тобто поза межами місячного терміну.
Враховуючи викладене суд вважає, що позивачем не надано належних доказів наявності обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.
Частинами 1 та 2 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Частинами першою та другою статті 169 КАС України, визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву Національної академії внутрішніх справ без руху та встановити позивачу строк для надання до суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску в частині позовних вимог із зазначенням інших підстави для поновлення такого строку ніж ті, що були вказані в заяві, поданій до суду разом з позовною заявою.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд
Позовну заяву Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовну заяву і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
Суддя С.Ф. Костюкевич