ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.10.2022Справа № 910/7207/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-ГРУП"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГНАТ БУДСЕРВІС ЛТД"
про стягнення 231722,89 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "УБМ-ГРУП" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГНАТ БУДСЕРВІС ЛТД" про стягнення 231722,89 грн, з яких: 179040,00 грн - основний борг, 10527,55 грн - інфляційні втрати, 2030,76 грн - 3% річних, 22220,58 грн - пеня, 17904,00 грн - штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №43/21/1 від 15.11.2021.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 11.08.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/7207/22, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.08.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місця проживання відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно із ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Ухвала суду від 11.08.2022, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, отримана останнім 17.08.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105492408782.
Отже, згідно із п.3. ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
08.09.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення щодо стану заборгованості, згідно із якими, відповідач 05.08.2022 сплатив на користь позивача 9040,00 грн. Однак, у зв'язку із тим, що на час відправлення відповідачу копії позовної заяви, сплачена відповідачем заборгованість у сумі 9040,00 грн не була зарахована, позивач подав позовну заяву про стягнення з відповідача заборгованості по договору №43/21/1 від 15.11.2021 до суду без врахування здійсненої відповідачем часткової оплати.
У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору №43/21/1 від 15.11.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю "УБМ-ГРУП" надало відповідачу послуги на загальну суму 590360,00 грн
Оскільки, відповідач оплату наданих послуг у строк встановлений у п.5.4. договору не здійснив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 179040,00 грн та нарахованих, у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання, інфляційних втрат у сумі 10527,55 грн, 3% річних у сумі 2030,76 грн, пені у сумі 22220,58 грн та штрафу у сумі 17904,00 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.
ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
15.11.2021 року укладено договір №43/21/1, предметом якого є надання позивачем послуг баштовим краном (далі - послуги) на будівельному об'єкті: "Комплексна забудова в межах IV, V, 2 п.к. III, 2 п.к. VIII мікрорайонів у багатофункціональному житловому районі на просп. Правди (навпроти з проспектом Василя Порика) у Подільському районі м. Києва (IV мікрорайон). Житловий будинок №7" (далі - будівельний об'єкт)" (п.1.1 договору).
Відповідно до пункту 1.2. договору виконавець надає послуги на будівельному об'єкті баштовим краном модифікації YONGMAO STT 153, (далі - БК) вантажопідйомністю 8 т, максимальний виліт стріли 40 м, заводський №2021STC1004, рік випуску 2021, а замовник організовує надання послуг БК на Будівельному об'єкті та проводить своєчасну оплату наданих виконавцем послуг.
Пунктом 2.13 договору передбачено, що замовник щомісячно підписує надані первинні документи та проводить оплату наданих виконавцем послуг відповідно до умов договору.
Згідно із п.4.1. договору загальна вартість послуг за цим договором складається з сумарної вартості наданих послуг, зазначених в первинних документах.
Вартість анкерної секції для одного БК становить 156 000 (сто п'ятдесят шість тисяч) грн 00 коп, в тому числі ПДВ 20 %. Вартість виготовлення одного комплекту кріплень (в'язей) для одного підрощування БК становить 160 000 (сто шістдесят тисяч) грн 00 коп., в тому числі ПДВ 20 % (п.4.3., 4.4. договору).
Відповідно до пункту 5.4. договору замовник щомісячно до 15 (п'ятнадцятого) числа проводить оплату наданих послуг за попередній місяць. Оплата наданих послуг проводиться на підставі первинних документів.
Судом встановлено, що позивачем надано відповідачу послуги на суму 584600,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №1044 від 24.12.2021, №1077 від 24.12.2021, №16 від 24.01.2022, №150 від 24.02.2022 та видатковою накладною №150 від 24.11.2021.
Як підтверджується наданими позивачем до матеріалів позовної заяви платіжних доручень №5218 від 10.12.2021, №5419 від 14.01.2022, 5843 від 14.02.2022 відповідач здійснив часткову оплату наданих послуг у сумі 405560,00 грн.
Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині оплати наданих позивачем згідно із зазначеними вище актами послуг позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу у сумі 179040,00 грн, а також нарахованих у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання інфляційні втрат у сумі 10527,55 грн, 3% річних у сумі 2030,76 грн, пені у сумі 22220,58 грн та штраф у сумі 17904,00 грн.
Згідно із наданими позивачем у матеріали справи поясненнями відповідач 05.08.2022 сплатив на користь позивача 9040,00 грн, однак, станом на час відправлення відповідачу копії позовної заяви, сплачена відповідачем заборгованість у сумі 9040,00 грн не була зарахована та відповідно позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості по договору №43/21/1 від 15.11.2021 була подана до суду без врахування здійсненої відповідачем часткової оплати
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 2 статті 628 Цивільного кодексу України визначає, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір №43/21 від 15.11.2021 за своєю правовою природою є змішаним договором з елементами договору про надання послуг та купівлі-продажу.
Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як підтверджено наданими позивачем у матеріали справи здачі-приймання робіт (надання послуг) №1044 від 24.12.2021, №1077 від 24.12.2021, №16 від 24.01.2022, №150 від 24.02.2022 на суму 428600,00 грн та видатковою накладною №150 від 24.11.2021 позивач надав відповідачу послуги та передав відповідачу анкерну секцію на суму 156000,00 грн на загальну суму 584600,00 грн.
Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та видаткова накладна підписані представником відповідача без заперечень на зауважень.
Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Частиною першою статті 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У пункті 5.4. договору сторони погодили, що відповідач щомісячно до 15 (п'ятнадцятого) числа проводить оплату наданих послуг за попередній місяць. Оплата наданих послуг проводиться на підставі первинних документів.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що згідно із наданими позивачем у матеріали справи платіжними дорученнями відповідач 10.12.2021, 14.01.2022 та 14.02.2022 здійснив оплату заборгованості на загальну суму 405560,00 грн.
Також наданим позивачем у матеріали справи платіжним дорученням №6044 від 05.08.2022 підтверджується, що відповідач сплатив на користь позивача 9040,00 грн.
При цьому, позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості по договору №43/21/1 від 15.11.2021 була подана до суду без врахування здійсненої відповідачем часткової оплати у сумі 9040,00 грн.
Судом встановлено, що позовна заява датована позивачем 05.08.2022; позивач подав позов до суду 08.08.2022.
Отже, заборгованість у розмірі 9040,00 грн, яка сплачена відповідачем до звернення позивача до суду з цим позовом (тобто до 08.08.2022), заявлена позивачем безпідставно та відповідно позовні вимоги позивача у частині стягнення заборгованості у сумі 9040,00 грн задоволенню не підлягають.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому суд зазначає, що обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
У відповідності до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Встановленими вище обставинами підтверджено обґрунтованість заявлених позивачем вимог. відповідача, у свою чергу, обставин наведених позивачем у позові відповідач належними доказами не спростував, доказів оплати заборгованості не надав.
Невиконане зобов'язання за договором №43/21/1 від 15.11.2021 у сумі 170000,00 грн (584600,00 грн - 405560,00 грн - 9040,00 грн) підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору у сумі 170000,00 грн відповідачем не надано.
Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 170000,00 грн.
Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 10527,55 грн, 3% річних у сумі 2030,76 грн, пеню у сумі 22220,58 грн та штраф у сумі 17904,00 грн, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідальність за порушення строку виконання грошового зобов'язання у вигляді пені встановлена в п.6.2. договору, відповідно до умов якого сторони погодили, що у разі порушення замовником строків оплати за договором, виконавець має право нарахувати замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних грошових зобов'язань за кожний день прострочення платежу.
Розрахунок пені у сумі 22220,58 грн (період нарахування з 16.03.2022 по 31.07.2022) позивачем здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, а тому позовні вимоги у частині стягнення пені у сумі 22220,58 грн суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно із ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 6.3. договору передбачено, що при стягненні із відповідача заборгованості в судовому порядку, позивач має право додатково до суми заборгованості та пені нарахувати штраф в розмірі 10 % від суми заборгованості, яка існувала у відповідача перед позивачем на дату подання позовної заяви до суду.
Як встановлено судом вище, станом на час звернення позивача до суду сума невиконаного відповідачем зобов'язання за договором №43/21/1 від 15.11.2021 становила 170000,00 грн, а відтак нарахування штрафу слід здійснювати виходячи із розрахунку 170000,00 грн х 10%, що становить 17000,00 грн. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення штрафу суд задовольняє частково, а саме у сумі 17000,00 грн.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Розрахунок 3% річних (нараховані за період: з 16.03.2022 по 31.07..2022) є арифметично правильними, здійснені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Таким чином позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 2030,76 грн суд задовольняє повністю.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат (період нарахування квітень - травень 2022 року), судом встановлено сума інфляційних втрат становить 10534,18 грн, проте, оскільки, суд згідно із ч. 2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, то позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволення у сумі 10527,55 грн в межах заявлених вимог.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
ВИСНОВКИ СУДУ.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-ГРУП", а саме: в частині стягнення заборгованості у розмірі 170000,00 грн, інфляційних втрат у сумі 10527,55 грн, 3% річних у сумі 2030,76 грн, пеню у сумі 22220,58 грн та штраф у сумі 17000,00 грн.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГНАТ БУДСЕРВІС ЛТД" (01033, місто Київ, вул. Саксаганського, будинок 42, квартира 23, ідентифікаційний код 33692010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-ГРУП" (04209, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛЕБЕДИНСЬКА, будинок 2 ЛІТЕРА А, ідентифікаційний код 39907319) заборгованість у розмірі 170000,00 грн, інфляційні втрати у сумі 10527,55 грн, 3% річних у сумі 2030,76 грн, пеню у сумі 22220,58 грн, штраф у сумі 17000,00 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 3326,68 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 24.10.2022.
Суддя С.О. Турчин