номер провадження справи 34/101/22
25.10.2022 Справа № 908/1861/22
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
розглянув у спрощеному позовному провадженні,
без виклику представників сторін,
справу № 908/1861/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра Дніпровський регіон», ідентифікаційний код юридичної особи 42038529 (вул. Пухівська, 2, м. Київ, 02222)
до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код ВП 19355964)
про стягнення 226 864 грн 24 коп.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява від 20.09.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра Дніпровський регіон» про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» 226 864 грн 24 коп., з яких: 226 864 грн 24 коп. - основний борг, 9 747 грн 40 коп. - 3% річних від простроченої заборгованості, 119 394 грн 60 коп. - інфляційні втрати за неналежне виконання договору поставки товару № 303(1)21УК/53-121-01-21-10865 від 15.11.2021.
Позов заявлено на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умов договору поставки товару № 303(1)21УК/53-121-01-21-10865 від 15.11.2021.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2022 справу 908/1861/22 визначено для розгляду судді Науменку А.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.09.2022 у справі № 908/1861/22 позовна заява прийнята судом до розгляду. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Згідно позову, на виконання договору поставки № 303(1)21УК/53-121-01-21-10865 від 15.11.2021, укладеного між сторонами, позивач за видатковими накладними №Д_003554 від 26.11.2021 на суму 1 346 485,44 грн та видатковою накладною №Д_004130 від 23.12.2021 на суму 97 722,24 грн поставив відповідачу товар, зі строком оплати 21.02.2022, проте відповідач оплату отриманого товару не здійснив. Внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 97 722 грн 24 коп. У зв'язку з невиконанням зобов'язання щодо оплати, позивачем на підставі на підставі ст. 625 ЦК України нараховано позивачеві 3 % річних та інфляційні витрати. Позов обґрунтовано ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умов договору поставки товару № 303(1)21УК/53-121-01-21-10865 від 15.11.2021.
Відповідач проти вимог позивача заперечив з підстав зазначених у відзиві, вказавши про наступне: строк виконання зобов'язання щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ ( 240 701,28 грн) в договорі не встановлений, зазначена сума значною мірою перевищує суму заявлених позивачем вимог з оплати залишку основного боргу. Неправильне визначення позивачем строків виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару за договором, в свою чергу, спричинило неправомірне нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
У відповіді на відзив позивачем зазначено, що в даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, в разі чого покупець повинен здійснити оплату всього отриманого товару з урахуванням ПДВ в межах встановленого строку 60-ти календарних днів з дати поставки товару.
Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра Дніпровський регіон» (Постачальником, позивачем у справі) та Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (Покупцем, відповідачем у справі) укладений договір поставки товару № 303(1)21УК/53-121-01-21-10865 від 15.11.2021 (надалі - Договір), за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і сплатити «Світильники» (надалі - Товар) на загальну суму 1 444 207 грн 68 коп.., у т.ч. ПДВ 240 701 грн 28 коп.
Відповідно до п.1.2. Договору, строк поставки Товару: листопад-грудень 2021.
Пунктом 3.1 Договору сторони передбачили, що ціна договору становить 1 203 506 грн 40 коп., крім того ПДВ - 240 701 грн 21 коп.
Згідно з п. 3.2. Договору, розрахунок за поставлений Товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу Товару, визначеного у п. 1.1 даного Договору.
Відповідно до п. 3.3. Договору, оплата Покупцем частини вартості Товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної, в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
Згідно п. 12.1. Договору договір вважається укладеним з дати підписання сторонами і діє протягом року .
На виконання Договору поставки № 303(1)21УК/53-121-01-21-10865 від 15.11.2021, укладеного між сторонами, позивач за видатковими накладними №Д_003554 від 26.11.2021 на суму 1 346 485,44 грн та видатковою накладною №Д_004130 від 23.12.2021 на суму 97 722,24 грн поставив відповідачу Товар на загальну суму 1 444 207 грн 68 коп.
Податкова накладна № 367 від 23.12.2021 зареєстрована Постачальником у Єдиному реєстрі податкових накладних 14.01.2022.
Податкова накладна № 375 від 26.11.2021 зареєстрована Постачальником у Єдиному реєстрі податкових накладних 14.12.2021.
Покупець оплату за Продукцію поставлену згідно умов укладеного договору здійснив не в повному обсязі.
Відповідач факт отримання за вищевказаними видатковими накладними Товару в рамках Договору303(1)21УК/53-121-01-21-10865 від 15.11.2021 не заперечував.
Претензій щодо кількості або якості Товару від відповідача не надходило.
Разом з цим, Покупець (ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом») не оплатив вартість фактично поставленого Товару у повному обсязі.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого за Договором Товару, позивач направив відповідачеві претензію № 78/08 від 17.08.2022 про сплату заборгованості за Договором поставки № 303(1)21УК/53-121-01-21-10865 від 15.11.2021 в сумі 97 722 грн 24 коп.
У відповіді на претензію № 28-23/12132 від 13.09.2022 відповідач зазначив, що залишок вартості поставленого товару складає 97 722 грн 24 коп. та заявлений до резерву платежів.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором поставки стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані Договором поставки № 303(1)21УК/53-121-01-21-10865 від 15.11.2021, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Доказів розірвання, припинення чи визнання недійсним договору сторонами не надано.
Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, умови поставки, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 Цивільного кодексу України та ст. ст. 180, 181 Господарського кодексу України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 Господарського кодексу України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як свідчать матеріали справи, на виконання Договору поставки № 303(1)21УК/53-121-01-21-10865 від 15.11.2021, укладеного між сторонами, позивач за видатковими накладними №Д_003554 від 26.11.2021 на суму 1 346 485,44 грн та видатковою накладною №Д_004130 від 23.12.2021 на суму 97 722,24 грн поставив відповідачу Товар на загальну суму 1 444 207 грн 68 коп.
Видаткові накладні містять посилання на Договір поставки № 303(1)21УК/53-121-01-21-10865 від 15.11.2021, підписані з боку обох сторін без зауважень.
Претензій щодо кількості або якості Товару від відповідача не надходило.
Відповідач факт отримання за вищевказаними видатковими накладними Товару в рамках Договору поставки № 303(1)21УК/53-121-01-21-10865 від 15.11.2021 не заперечував.
Разом з цим, Покупець (ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом») не оплатив вартість фактично поставленого Товару у повному обсязі.
Покупець оплату за Товар поставлений згідно умов укладеного договору здійснив частково, оплативши 1 346 485 грн 44 коп., що підтверджується платіжними документами від 19.04.2022 № 7348; від 04.05.2022 № 7882; від 04.05.2022 № 7857; від 06.05.2022 № 8819; від 11.05.2022 № 8854; від 11.05.2022 № 8853; від 11.05.2022 № 8852, копії яких містяться в матеріалах справи.
Отже, відповідач Товар прийняв (про що свідчать видаткові накладні), не повернув, а тому зобов'язаний здійснити оплату її вартості в строк, встановлений договором.
Порядок здійснення оплати за товар між сторонами узгоджено в розділі 3 Договору.
Пунктом 3.1 Договору сторони передбачили, що ціна договору становить 1 203 506 грн 40 коп., крім того ПДВ - 240 701 грн 21 коп.
Згідно з п. 3.2. Договору, розрахунок за поставлений Товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу Товару, визначеного у п. 1.1 даного Договору.
Відповідно до п. 3.3. Договору, оплата Покупцем частини вартості Товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної, в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
Податкова накладна № 367 від 23.12.2021 зареєстрована Постачальником у Єдиному реєстрі податкових накладних 14.01.2022.
Податкова накладна № 375 від 26.11.2021 зареєстрована Постачальником у Єдиному реєстрі податкових накладних 14.12.2021.
Податкові накладні зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку.
Враховуючи п. 3.2 договору, беручи до уваги дати поставки Товару, відповідач повинен був розрахуватись з позивачем за поставлений товар за видатковою накладною від 23.12.2021 на суму 97 722 грн 24 коп. до 21.02.2022 (включно).
Відповідач товар на суму 97 722 грн 24 коп. не оплатив.
Позивач з урахуванням вимог п. 201.10 статті 201 ПК України (складення та реєстрації податкових накладних) зареєстрував податкові накладні, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про їх реєстрацію.
Відповідно до п. 14 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.
Відповідно до п. 25 вказаного Порядку, платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Відповідно до п. 188.1. Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.
Отже, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до положень пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до п.18 Постанови КМУ №1246 від 29.12.2010 на момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт дотримання позивачем умов договору щодо складення податкової накладної при постачанні Товару відповідачу та її реєстрація у визначений ПК України строки, про що свідчить відповідна квитанція.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що включене до змісту договору положення про обов'язок постачальника направити покупцю копію податкової накладної само по собі не свідчить, навіть у випадку не направлення постачальником податкової накладної, про порушення прав покупця (відповідача у справі), який у відповідності до законодавства як платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних.
До того ж, згідно з п. 3.2 Договору розрахунок за поставлений Товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу Товару, визначеного у п. 1.1 даного Договору.
Позивачем виконано всі умови договору і поставка продукції і реєстрація податкових накладних.
Належними та допустимими доказами поставки Товару є видаткові накладні, а податкові накладні є підставою для здійснення розрахунків з бюджетом, і дотримання сторонами вимог податкового законодавства щодо реєстрації податкових накладних не має значення для визначення початку строку виконання цивільних (господарських) зобов'язань.
В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, на підставі якої покупець (відповідач) має право включити суму ПДВ до податкового кредиту та здійснювати розрахунки з бюджетом. Проте, здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ він має в межах визначеного договором строку - 60-ти календарних днів з дати поставки товару.
Статтею 599, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань підтверджено матеріалами справи.
Доказів повної оплати основного боргу за договором поставки та вказаною видатковою накладною відповідачем суду не надано.
На підставі викладеного, суд вважає обґрунтованими та правомірно заявленими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 97 722 грн 24 коп. основного боргу за Договором поставки № 303(1)21УК/53-121-01-21-10865 від 15.11.2021.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 9 747 грн 40 коп. 3% річних за загальний період прострочення за двома видатковими накладними з 22.02.2022 по 20.09.2022 та 119 394 грн 60 коп. інфляційних втрат за загальний період з березня 2022 по серпень 2022.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд здійснив перерахунок інфляційних втрат та 3% річних та встановив вірність розрахунків заявлених до стягнення сум.
На підставі вищевикладеного, суд визнав обґрунтованими та такими, що заявлені правомірно вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 9 747 грн 40 коп. 3% річних за загальний період прострочення за двома видатковими накладними з 22.02.2022 по 20.09.2022 та 119 394 грн 60 коп. інфляційних втрат за загальний період з березня 2022 по серпень 2022.
Таким чином, суд визнав обґрунтованими, документально підтвердженими та правомірними заявлені вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 97 722 грн 24 коп. заборгованості, 9 747 грн 40 коп. 3% річних за загальний період прострочення за двома видатковими накладними з 22.02.2022 по 20.09.2022 та 119 394 грн 60 коп. інфляційних втрат за загальний період з березня 2022 по серпень 2022.
Щодо доводів відповідача щодо настання форс-мажорних обставин, що є підставою для не нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за це, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України, встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Ознаками форс-мажору є: не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх недзвичайність та невідворотність.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 по справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Договором № 303(1)21УК/53-121-01-21-10865 від 15.11.2021 визначений перелік форс-мажорних обставин, що унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.
Відповідно до п.9.2-9.3 Договору наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з законодавством України, або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства України. Сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документу.
Відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань за договором, не було надано документа або будь-яких доказів, що підтверджують їх настання відповідно до вимог, прописаних в Договорі.
Відповідачем не надано доказів дотримання порядку повідомлення позивача про виникнення форс-мажору та, як наслідок, неможливість своєчасної оплати товару з моменту початку збройної агресії російської Федерації.
Відповідачем також не надано належних доказів того, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості проведення покупцем своєчасного розрахунку за поставлений згідно договору товар.
За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідач повинен був здійснити оплату товару до 21.02.2022, посилання відповідача на відсутність підстав для стягнення 3% річних та інфляційних витрат є необгрунтовними і недоведеними належними доказами.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в сумі 3 402 грн 96 коп. коп., які були сплачені позивачем за подання даного позову до суду, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра Дніпровський регіон», ідентифікаційний код юридичної особи 42038529 (вул. Пухівська, 2, м. Київ, 02222) 97 722 (дев'яносто сім тисяч сімсот двадцять дві) грн 24 коп. заборгованості, 9 747 (дев'ять тисяч сімсот сорок сім) грн 40 коп. 3% річних, 119 394 (сто дев'ятнадцять тисяч триста дев'яносто чотири) грн 60 коп. інфляційних втрат та 3 402 (три тисячі чотириста дві) грн 96 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 25.10.2022.
Суддя А.О. Науменко