номер провадження справи 34/78/22
25.10.2022 Справа № 908/1579/22
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
розглянув у спрощеному позовному провадженні,
без виклику представників сторін,
справу № 908/1579/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ВК АЛЬЯНС», ідентифікаційний код юридичної особи 37408018 (вул. Незалежної України, буд. 68/5, кв. 93, м. Запоріжжя, 69035)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», ідентифікаційний код юридичної особи 01056273 (вул. Залізнична, буд. 2, м. Запоріжжя, 69095)
про стягнення 1 094 151 грн 28 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД ВК АЛЬЯНС» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою від 02.09.2022 до Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» про стягнення заборгованості за договором поставки № 220221-1 від 21.02.2022 в сумі 1 060 632 грн 00 коп., інфляційні втрати в сумі 7 424 грн 42 коп., 3% річних в сумі 5 056 грн 16 коп., пені в сумі 21 028 грн 70 коп. та судового збору.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2022 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Науменку А.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.09.2022 у справі № 908/1579/21 позовна заява прийнята судом до розгляду. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, ухвалу отримано позивачем - 09.09.2022, відповідачем - 12.09.2022.
Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Повідомлення про розгляд справи з викликом представників сторін до суду не надходило.
У відзиві № 5308 від 22.09.2022 відповідач просить суд позов залишити без задоволення, а у разі його задоволення зменшити розмір пені, що стягується до 1 грн.
Відзив прийнятий судом до розгляду.
Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, суд
21.02.2022 між Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД ВК Альянс» (далі - Постачальник, Позивач) та Приватним акціонерним товариством «Запорізький електровозоремонтний завод» (далі - Замовник, Відповідач) було укладено договір поставки №220221-1 (далі - Договір).
Так, згідно умов пункту 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується у 2022 році поставити (передати у власність) Замовникові товарі, зазначені в Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору, Замовник - прийняти і оплатити такі товари на умовах цього Договору.
Відповідно до пункту 1.2. Договору, найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість товарів: відповідно до Специфікації(ій) - додатку(ів) до цього Договору. Виробник товарів: відповідно до Специфікації(ій) - додатку(ів) до цього Договору.
За умовами пунктів 3.1. - 3.2. Договору, ціна (сума, загальна вартість) цього Договору становить 5 699 937,00 грн.(п'ять мільйонів шістсот дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять сім гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 20% - 949 989,50 грн. (дев'ятсот сорок дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 50 копійок). Ціна за одиницю товару зазначається у Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору. Замовник оплачує поставлений Постачальником товар виключно за ціною вказаною у Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору.
Згідно умов пункту 5.1. Договору, строк поставки товарів: товар повинен бути поставлений не пізніше 5 (п'яти) днів від дня отримання Постачальником письмової заявки Замовника на постачання товару.
Пунктом 5.2. Договору передбачено, що місце та умови поставки товарів: товар постачається за рахунок та транспортом Постачальника на склад Замовника на умовах DDP (згідно ІНКОТЕРМС 2000): України, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2.
Товар постачається партіями відповідно до письмових заявок Замовника (пункт 5.4. Договору).
Право власності на товар, зазначений у Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору, переходить до Замовника з моменту підписання Сторонами / представниками сторін видаткової накладної. Видаткова накладна є первинним документом (пункт 5.5. Договору).
До договору складено Специфікацію № 1.
Так, згідно видаткової накладної №20 від 22.02.2022 року Позивачем на адресу Відповідача було поставлено партію товару вартістю 1 060 632,00 грн.
Відповідач поставлений Позивачем товар прийняв без зауважень, однак розрахунки за товар до не здійснив в повному обсязі.
Зазначені обставини та наявність у відповідача перед позивачем простроченої заборгованості за договором стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Стягнення з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ВК АЛЬЯНС» заборгованості за договором поставки № 220221-1 від 21.02.2022 в сумі 1 060 632 грн 00 коп., інфляційні втрати в сумі 7 424 грн 42 коп., 3% річних в сумі 5 056 грн 16 коп., пені в сумі 21 028 грн 70 коп. та судового збору було предметом судового розгляду у даній справі.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором поставки № 220221-1 від 21.02.2022, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Доказів розірвання, припинення чи визнання недійсним договору сторонами не надано.
Приписами ст. 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України).
Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору поставки, згідно з видатковою накладною №20 від 22.02.2022 року поставив відповідачеві партію товару вартістю 1 060 632,00 грн.
Таким чином, позивач в повному обсязі виконав взяті на себе за договором поставки зобов'язання, поставивши товар відповідачеві.
Відповідач поставлений позивачем товар прийняв без зауважень, однак за отриманий товар не розрахувався.
Згідно з п. 4.1. договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі.
Відповідно до п. 4.2. договору, замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 (дев'яносто) банківських днів з дати підписання сторонами видаткової накладної та отриманням замовником оригіналу рахунку на оплату товарів.
Згідно з п. 5.12. договору, підтвердженням про одержання товару замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.
Так, за поставлений товар згідно видаткової накладної №20 від 22.02.2022 року відповідач не здійснив оплату в повному обсязі до теперішнього часу.
Враховуючи п. 4.2. договору відповідач повинен був в повному обсязі розрахуватися з позивачем за поставлений товар до 28.06.2022 року включно, разом з тим до цієї дати відповідач розрахунок за поставлений товар не здійснив в повному обсязі.
Тобто, з урахуванням приписів статті 253 Цивільного кодексу України та умов пункту 4.2. договору перебіг строку прострочення розрахунків відповідачем за поставлений возивачем товар розпочався за поставлений товар згідно видаткової накладної з 29.06.2022 року.
Таким чином, відповідач прострочив виконання грошових зобов'язань за договором на суму 1 060 632,00 грн.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідачем не доведено факт відсутності підстав для оплати позивачеві простроченої заборгованості з оплати поставленого товару та відсутності простроченого боргу, заявленого до стягнення, перед позивачем.
На підставі викладеного, судом позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 060 632 грн 00 коп. заборгованості за поставлений товар визнається обгрнутованим, правомірно заявленим та задовольняється у повному обсязі.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За умовами п. 7.2.1. договору, у разі порушення строків оплати отриманого товару замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивачем у позовній заяві нараховано до стягнення з відповідача пеню у сумі 21 038 грн 70 коп. за загальний період з 29.06.2022 по 25.08.2022.
Судом перевірено розрахунок пені за допомогою ІПС «Законодавство».
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 21 038 грн 70 коп. за загальний період з 29.06.2022 по 25.08.2022 підлягають задоволенню у заявленому до стягненні розмірі.
Позивачем у позовній заяві нараховано до стягнення з відповідача 5 056 грн 16 коп. 3% річних за період з 29.06.2022 по 25.08.2022 та 7 424 грн 42 коп. інфляційних втрат за липень 2022 року.
За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірені розрахунки позивача вищевказаних сум 3% річних та інфляційних втрат за допомогою ІПС «Законодавство» та визнані обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача відповідача 5 056 грн 16 коп. 3% річних за період з 29.06.2022 по 25.08.2022 та 7 424 грн 42 коп. інфляційних втрат за липень 2022 року.
Таким чином, судом повністю задовольняються позовні вимоги у даній справі.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву спростовуються вищевикладеним та наступним.
Так, як встановлено судом, найменування товару у видатковій накладній відповідає найменуванню товару, вказаного у специфікації до договору, а не зазначення у товарно-транспортній накладній про рахунок, не свідчить про його не надання та відсутність підстав для оплати поставленого позивачем відповідачеві і отриманого останнім товару.
Податкова накладна за реєстрована в ЄРПН, а не надання сторонами письмової заявки на постачання товару не спростовує факту поставки та отримання товару позивачем саме на підставі підписаної сторонами без зауважень видаткової накладної і згідно умов договору.
Клопотання відповідача щодо зменшення пені до 1 грн судом не задовольняється.
Згідно з статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
За приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У відповідності зі п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18, вирішуючи, в т.ч. й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в т.ч. вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зміст зазначених норм свідчить, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Також слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно із вимогами статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач звернувся з заявою про зменшення розміру пені до 1 грн посилаючись на стратегічне значення підприємства відповідача та воєнний стан в Україні.
Статтями 7, 13 ГПК України закріплено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Проаналізувавши обставини справи та клопотання відповідача про зменшення пені до 1 грн, суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено належним чином наявність виняткових обставин та поважності причин прострочення та не виконання спірних договірних зобов'язань.
До того ж, зменшення пені до 1 грн нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв'язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання товару або грошових коштів за надані ним послуги.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер (висновки викладені у постанові ВС у складі КГС № 918/116/19 від 04.02.2020).
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, а також враховуючи баланс інтересів сторін справи, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір за позовом відноситься на відповідача.
Також, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 4000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Так, згідно з позовною заявою позивач, відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 162 ГПК України зазначав про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, зокрема 4000 грн 00 коп. за вивчення матеріалів та підготовку позовної заяви.
Заявою про вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу від 19.10.2022 позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн 00 коп.
Про відповідну заяву відповідач був повідомлений належним чином.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Стаття 627 ЦК України закріплює принцип свободи договору.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналогічні положення містяться у ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
25.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД ВК АЛЬЯНС» та Адвокатським об'єднанням «Легес» було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги.
25.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД ВК АЛЬЯНС» та Адвокатським об'єднанням «Легес» було укладено додаткову угоду №1 до вказаного договору.
Відповідно до пункту 1 вказаної додаткової угоди, Адвокатське об'єднання в обсязі та на умовах цього Договору зобов'язується надати Клієнту, а Клієнт прийняти та оплатити правничу (правову) допомогу пов'язану із стягненням з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» (код ЄДРПОУ 01056273) на користь Клієнта заборгованості за Договором поставки №220221-1 від 21.02.2022 року.
В пункті 3 додаткової угоди №1 сторони погодили, що гонорар за надання правничої (правової) допомоги, передбаченої цією Додатковою угодою, складається з вартості правничої (правової) допомоги у фіксованому розмірі та становить:
№ п/пНазва послугиЦіна без ПДВ, грн.
1.вивчення матеріалів, складання та подання до господарського суду Запорізької області позовної заяви4000
2.складання та подання до господарського суду Запорізької області відповіді на відзив (за необхідності)3000
3.участь в одному судовому засіданні у суді першої інстанції (за необхідності)2000
4.складання та подання до відповідного суду апеляційної інстанції апеляційної скарги/відзиву на апеляційну скаргу (за необхідності)5000
5.участь в одному судовому засіданні у суді апеляційної інстанції (за необхідності)3000
6.Підготовка, клопотань, заяв у справі (за документ)1000
Згідно пунктів 4.7, 4.8 Договору, остаточний розмір та обсяг наданої правничої (правової) допомоги, а також остаточний розрахунок за надану правничу (правову) допомогу, а також розмір фактичних витрат, пов'язаних із наданням правничої (правової) допомоги, визначаються та здійснюються на підставі акту приймання-передачі послуг.
Підписаний сторонами акт приймання-передачі послуг та розрахункові документи підтверджуючі сплату є документами, що підтверджують надання Клієнту професійної правничої (правової) допомоги.
Між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Легес» 31.08.2022 року був підписаний акт приймяння-передачі послуг, згідно якого Адвокатським об'єднанням надано Клієнту послуги правничої (правової) допомоги загальною вартістю 4 000 грн 00 коп. щодо подання до суду позову про стягнення заборгованості за Договором поставки № 220221-1 від 21.02.2022.
На підставі рахунку № 07/08 від 31.08.2022 платіжним дорученням № 3150 від 01.09.2022 позивачем сплачено Адвокатському об'єднанню «Легес» 4000 грн 00 коп.
Також позивачем надано договір № 25.08/22 про надання послуг від 25.08.2022 між АО «Легес» та адвокатом у даній справі Борисенковим В.С,
Розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним (Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.12.2020р. у справі № 640/18402/19 та від 20.01.2021 р. у справі № 357/11023/18).
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Сторонами врегульовано порядок оплати наданих послуг.
Правомірність та дійсність понесення відповідних витрат підтверджується матеріалами справи.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд вважає, що 4 000,00 грн становлять співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі.
Підстав для зменшення витрат на правничу допомогу не вбачається.
Таким чином, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 000 грн 00 коп.
Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», ідентифікаційний код юридичної особи 01056273 (вул. Залізнична, буд. 2, м. Запоріжжя, 69095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ВК АЛЬЯНС», ідентифікаційний код юридичної особи 37408018 (вул. Незалежної України, буд. 68/5, кв. 93, м. Запоріжжя, 69035) 1 060 632 (один мільйон шістдесят тисяч шістсот тридцять дві) грн 00 коп. заборгованості за договором поставки № 220221-1 від 21.02.2022, інфляційні втрати у розмірі 7 424 (сім тисяч чотириста двадцять чотири) грн 42 коп., 3% річних у розмірі 5 056 (п'ять тисяч п'ятдесят шість) грн 16 коп., пеню у розмірі 21 038 (двадцять одна тисяча тридцять вісім) грн 70 коп. та 16 412 (шістнадцять тисяч чотириста дванадцять) грн 27 коп. судового збору, а також 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено та підписано 25.10.2022.
Суддя А.О. Науменко