61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
25.10.2022р. Справа №905/2363/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С.,
розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників
за позовом: Акціонерного товариства “Українська залізниця” (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: 84404, м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22, ідентифікаційний код 40150216; електронна адреса: r.charukovsky@lotus.don.uz.gov.ua)
до відповідача: Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (місцезнаходження: 85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. Магістральна, 4; ідентифікаційний код 34032208)
про: стягнення штрафу 90 950,00 грн.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» про стягнення штрафу у розмірі 90 950,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправильне зазначення відповідачем у накладній №53833208 маси вантажу у вагонах №№63679856, 63893622, про що було складено комерційний акт № 496100/63 від 09.04.2021.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана сторонам 21.12.2021 і згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримана: позивачем - 28.12.2021, відповідачем - 29.12.2021.
06.01.2022 від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог та відмовити у позові. Крім того відповідач посилається на те, що комерційний акт, яким зафіксовано нестачу вантажу не надсилався на адресу підприємства. Також, відповідач зазначає, що різниця між масою вантажу дорівнює 1,9% та 1,1%, що більше природного збитку вугілля на 0,9% та 0,1%, тому вважає, що ця різниця не може служити підставою для нарахування штрафу у розмірі п'ятикратної плати за всю відстань перевезення. Крім того, зауважує на тому, що позивачем до позову не наданий документ, який підтверджує результати зважування у порядку п.3.4. Інструкції "Про порядок застосування засобів вагоновимірювальної техніки на залізничному транспорті" зареєстрованої міністерством юстиції України 11.10.2012 за № 1716/22028. Також, відповідач звертає увагу на те, що зважування та завантаження вугілля у вагони на підприємстві відповідача здійснювалося на 200 тонних вагонних вагах справних і минулих державну перевірку; в комерційному акті зазначено, що переваження на ст. Роти здійснювалося на 150 тонних вагах, без урахування похибки, та вивантаження вугілля з вагонів, а різниця в масі виведена в результаті простих арифметичних дій. Позивач не зважував тару (вагони) без вантажу, у той час, як їх вага не завжди відповідає маркуванню на вагонах.
Відповідно до ч.5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надходило.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, суд розглядає справу в порядку частини 8 статті 252 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.
Згідно наказу Господарського суду Донецької області «Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області» №20 від 28.02.2022 встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану, тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України, обмежено доступ до приміщення суду.
Розпорядженням голови Господарського суду Донецької області від 15.04.2022р. №9-р з 18.04.2022р. запроваджено роботу Господарського суду Донецької області у віддаленому режимі.
Рішенням зборів суддів Господарського суду Донецької області від 13.06.2022, зберігаючи віддалений режим роботи, в залежності від об'єктивних обставин, пов'язаних із збройною агресією, у тому числі інтенсивністю бойових дій у місті Харкові відновлено можливість доступу працівникам суду до приміщення суду у разі процесуальної необхідності та визначена можливість проведення судових засідань у приміщенні суду за наявності об'єктивних обставин, які забезпечать безпеку проведення такого судового засідання у приміщенні суду (перебування суддів, працівників суду).
У зв”язку з вищенаведеними обставинами судове рішення ухвалено поза межами встановленого процесуального строку.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд
встановив:
Вантажовідправником, Державним підприємством «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці на станцію призначення Роти було направлено за залізничної накладної №53833208, у вагонах №№63679856, 63893622 вантаж вугілля кам'яне, не поіменоване в алфавіті.
У накладній №53833208 вантажовідправником зазначено, що поверхня вантажу нижче рівня бортів вагону, вантаж промаркований повздовжньою смугою жовтого кольору 200 мм по всій довжині вагону. Вантаж розміщено і закріплено згідно з п. 2,3 гл. 14 Додатку 3 до СМГС.
При оформлені залізничної накладної №53833208 відповідачем вказана маса у вагоні №63679856 нетто - 68 800 кг, брутто - не зазначено, тари - 23 300 кг. Також, при оформлені залізничної накладної №53833208 відповідачем вказана маса у вагоні №63893622 нетто - 68 300 кг, брутто - не зазначено, тари - 23 200 кг;
Як свідчить розділ 26 залізничної накладної маса вантажу визначена відправником на вагонних вагах (200т) заводський номер №0049.
Правильність внесених відомостей до вищезазначених накладних підтверджена відміткою представника відправника.
Як встановлено ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Згідно ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Як зазначено в ст. 6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Зазначена залізнична накладна оформлена у встановленому законом порядку та за своєю правовою природою є двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу і підтверджує укладення договору перевезення вантажу залізничним транспортом.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.
Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
09.04.2021 на станції призначення Роти, було здійснено комісійне переважування вагонів №63679856 та №63893622 та складено акт загальної форми №108 в результаті чого було виявлено, що маса вантажу у вагонах не відповідає масі, вказаній відправником у накладній у зв'язку з чим був складений комерційний акт №496100/63 від 09.04.2021 в якому зазначено, що вагони технічно справні вантаж вугілля кам'яне, поверхня вантажу нижче рівня бортів вагону, вантаж промаркірований подовжньою смугою жовтого кольору 200 мм по всій довжині вагону, слідів крадіжки не виявлено. Фактично при зважуванні виявилося у вагоні №63679856 по документу тара 23 300 кг, нетто 68 800 кг по вагам тара 23 300 кг, брутто 90 800 кг, нетто 67500 кг, що менше док. 1300 кг. Вагон №63893622 по документу тара 23 200 кг, нетто 68 300 кг по вагам тара 23 200 кг, брутто 90700 кг, нетто 67 500 кг, що менше док. 800 кг. Посада нач. вантажного району (двору) за штатним розкладом відсутня.
Комерційний акт №496100/63 від 09.04.2021, складено та підписано: ДС Мороз А.Б., стар. а/ком. Рачковою О.М., а/ком. Чабановою В.І., зам. нач. ТТЦ Мирон. ТЄЦ Двадцатовим Ю.В.
Посилаючись на положення статей 118 та 122 Статуту залізниць України, позивач нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача штраф за невірно зазначену масу вантажу у розмірі п'ятикратної провізної плати за два вагони у розмірі 90 950,00 грн.
Відповідно до пункту 10 Правил складання актів, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Отже, пунктом 10 Правил складання актів на виконання статті 29 Статуту залізниць України визначено імперативну частину суб'єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів: начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також передбачено можливість участі в складенні комерційного акту одержувача вантажу, якщо він брав участь у перевірці, або інших працівників залізниці.
Відповідно до частин 1, 3 статті 64 та частини 3 статті 65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов'язків між працівниками підприємства.
Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта.
Згідно з розпорядженням начальника станції Роти Донецької залізниці №10 від 19.01.2021, у зв'язку з відсутністю в штатному розкладі станцій посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старшого прийомоздавальника), за правильність оформлення та підписання комерційних актів призначено відповідальною агента комерційного Рачкову О.М.; призначено відповідальних осіб, підпис яких має бути обов'язковий в комерційних актах, які складаються станціями філії, а саме: п.2.1. перший підпис - начальника станції; п.2.2. другий підпис - працівник станції, уповноважений на підписання комерційного акту замість начальника вантажного району комерційний агент Рачкова О.М.; 2.3. третій підпис - працівник станції, який особисто здійснював перевірку. У разі відсутності обов'язкових підписантів комерційних актів вказаних в п.2.1., 2.2. обов'язки покладаються в п.2.1 на в.о. начальника станції, в п.2.2. на агента комерційного Дяченко М.В., Чабанова В.І. Отже, акт підписано уповноваженими особами.
Зважування маси вантажу у вагонах на станції Роти Донецької залізниці здійснювалось на тензонометричних вагах Миронівська ТЄЦ зав№497 ВЄТ 150 ВСД повірених 29.03.2021р.
Згідно з технічним паспортом засобу ваговимірювальної техніки (далі - ЗВВТ) - вагонних ваг, тип ЗВВТ - Тензометричні, заводський №497, міжповірочний інтервал ЗВВТ становить 1 раз в 6 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 1 раз в 3 місяці.
16.12.2020 було проведено держповірку та 29.03.2021- контрольний огляд-перевірку вагонних ваг.
Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084, а також ст.23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п.2.1 та п.2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст.37 Статуту та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно ч.1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст. 129 Статуту визначено складання комерційного акту. Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.
Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні ч.1 ст.77 ГПК України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.
Таким чином комерційний акт №496100/63 від 09.04.2021р за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, а тому приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній.
Наявними матеріалами справи підтверджується відсутність слідів доступу до вантажу, відсутність виїмок, заглиблень у спірному вагоні та будь-яких слідів розкрадання та втрати вантажу під час слідуваннявагону. Викладені обставини дають підстави вважати, що саме відправник неправильно зазначив масу вантажу у спірній накладній.
Також суд констатує, що правильне зазначення маси вантажу у перевізних документах є обов'язком вантажовідправника, передбаченим Правилами оформлення перевізних документів.
Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Статтею 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
У накладній №53833208 зазначено, що провізна плата за перевезення вантажу у вагоні: №63679856 становить 9 095,00 гривень. За розрахунком позивача штраф (п'ятикратний розмір провізної плати) становить 45 475 грн, виходячи з (9095,00 х 5)
У накладній №53833208 зазначено, що провізна плата за перевезення вантажу у вагоні: №63893622 становить 9 095,00 грн. За розрахунком позивача штраф (п'ятикратний розмір провізної плати) становить 45 475 грн, виходячи з (9095,00 х 5).
Враховуючи викладене, Господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 90 950,00 грн штрафу є обґрунтованими.
Відповідач у відзиві посилається на те, що: складений залізницею комерційний акт, в якому зафіксовано показники нестачі не надсилався на його адресу.
Так, відповідно до п.8 Правил складання актів, комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу.
Одержувачу станція повинна видати складений комерційний акт у триденний термін. Видача актів одержувачам провадиться під розписку на третьому примірнику акта, який зберігається на станції. Вимоги про видачу актів від імені одержувача може пред'являти особа, яка має довіреність одержувача, оформлену згідно із законодавством. Вимоги про видачу актів можуть пред'являтися протягом шести місяців від дня видачі вантажу (п.14 Правил складання актів).
З наведених положень вбачається, що комерційний акт вручається одержувачу у триденний термін на його вимогу, яка може пред'являтись протягом шести місяців від дня видачі вантажу, при цьому законодавчо визначеного обов'язку видати чи направити комерційний акт саме відправнику ані зазначені правила ані норми чинного законодавства не містять, у зв'язку з чим посилання відповідача є безпідставними.
Згідно з п.3.4 розділу ІІІ Інструкції «Про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті», затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 №442 результати зважування на електронних ЗВВТ повинні видаватися у друкованому вигляді, для чого конструкція вагопроцесора має передбачати можливість підключення до нього друкувального пристрою.
Пунктом 3.5 вказаної Інструкції, у ЗВВТ для статичного зважування, прийнятих в експлуатацію до набрання чинності цією Інструкцією, допускається відсутність друкувального пристрою.
При цьому з технічного паспорту вагонних ваг, на яких станцією призначення здійснено переважування вбачається, що зазначений засіб вимірювальної техніки прийнято в експлуатацію 22.01.2007, що підтверджується копією технічного паспорту ЗВВТ. Таким чином, зважування можуть бути зафіксовані за відсутності друкувального пристрою.
До того ж, підставою для покладення матеріальної відповідальності у вигляді штрафу є саме комерційний акт, в якому зафіксовано неправильно зазначену масу вантажу, а не будь-які інші документи в підтвердження його зважування, проте доводи відповідача ніяким чином не спростовують підстави його складення так само як і факт недостачі самого вантажу.
Посилання відповідача на ті обставини, що зважування та завантаження вантажу у вагони здійснювалось на справних та повірених 200 тонних вагонних вагах, тоді як, переваження на станції Роти вчинено на 150 тонних вагах без урахування похибки та зважування тари (вагони) без вантажу, а різниця в масі виведена шляхом простих арифметичних дій, судом не приймаються до уваги, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.13 Статуту залізниць України для зважування вантажів, багажу і вантажобагажу (товаробагажу) використовуються вагонні, вантажні, елеваторні та інші ваги.
Згідно п.5, п.7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом №644 від 21.11.2000 Міністерства транспорту України, до розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об'єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом - виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.
Пункт 22 Правил видачі вантажів передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. При цьому, зважування вагону з вантажем на станції відправлення на 200-тонних електронних вагах, а при видачі на станції призначення на 100-150 тонних вагонних вагах або навпаки не є порушенням способу визначення маси вантажу.
У п.26 «Спосіб визначення маси» у накладній №53833208 зазначені вагонні ваги (200т) заводський №0049. За змістом комерційного акту №496100/63 від 09.04.2021, переважування вантажу на станції Роти Донецької залізниці здійснювалось на 150 тонних тензометричних вагонних вагах Миронівської ТЕЦ, що повністю узгоджується з приписами наведених вище норм.
Твердження відповідача про те, що зважування відбувалось без врахування похибки не підтверджено доказами у справі.
З огляду на викладене, суд зазначає, що позивач здійснив перевірку маси вантажу тим самим способом що і відповідач - зважуванням.
Стосовно доводів відповідача щодо необхідності здійснення зважування маси вагону без вантажу суд зазначає, що залізницею перевірка маси вантажу була здійснена тим же способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення вантажовідправником та виходячи з маси тари кожного з вагонів, яка була зазначена відправником в накладній, за правильність даних в якій відповідає відправник.
Враховуючи викладене, позивачем правомірно складено комерційні акти щодо невідповідності показників маси у накладних та показниками зважування вагону.
Крім того, відповідач у відзиві надав заяву про застосування строку позовної давності та наголосив на тому, що строк позовної давності для заявлення вказаного позову сплив 09.10.2021 та послався на зміст норм ч.1 ст.261, ч.ч.3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України, ч.5 ст.315 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
За змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Частиною третьою статті 925 ЦК України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації у судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Згідно ч.5 ст.315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Статтею 137 Статуту передбачено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється:
а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;
б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Тобто наведені норми Господарського кодексу України і Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які встановлюють скорочений шестимісячний строк позовної давності та регулюють питання його перебігу відносно позову залізниці до вантажоодержувача, що випливають із перевезення.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що перебіг позовної давності за вимогами залізниці до вантажоодержувача про стягнення штрафу починається від дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Подією, яка стала підставою для подання позову є неправильне зазначення відповідачем у накладній №53833208 маси вантажу у вагонах №№63679856, 63893622, про що було складено комерційний акт № 496100/63 від 09.04.2021.
Таким чином, саме з дати складання цього акту буде обраховуватися строк позовної давності, враховуючи, що в цьому акті внесені дані про комісійне переважування вагону №63679856 та вагону №63893622 та складено акт загальної форми №108 від 09.04.2021в результаті чого було виявлено, що маса вантажу у вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, а отже шестимісячний термін для пред'явлення позовних вимог спливає 09.10.2021.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 02.08.2018 по справі №904/6396/16.
Позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду Донецької області 10.12.2021 (згідно даних, які містяться на конверті, в якому було направлено позовну заяву з доданими до нього документами до суду) тобто, з пропуском законодавчо встановленого строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, прийнятої відповідно до ст.29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб”, на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020р. №239, від 20.05.2020р. №392, від 22.07.2020р. №641, від 26.08.2020р. №760, від 13.10.2020р. №956, від 09.12.2020р. №1236, від 21.04.2021р. №405, від 16.06.2021 № 611, від 11.08.2021 № 855, від 22.09.2021р. № 981, від 15.12.2021р. № 1336 неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.2021р. № 1336 строк дії карантину було встановлено до 31.03.2022р.
Суд звертає увагу на те, що в пункті 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено продовження саме строків, які визначені, зокрема, статтею, 258 ЦК України.
Згідно ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Частина 1 статті 258 ЦК України не містить строків позовної давності, а містить лише посилання на один із видів позовної давності, а саме спеціальну, яка може бути скороченою або більш тривалою порівняно із загальною позовною давністю.
Самі ж строки, які продовжуються відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачені в ч. 2 статті 258 ЦК України, однак, вказана норма не містить строку позовної давності щодо вимог, які є предметом спору в даній справі.
Пунктом 7 розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Зазначений перелік є вичерпним та не включає статтю 315 ГК України, а як вже зазначено судом в даному випадку саме Господарський кодекс України та Статут залізниць України є спеціальними законами, які повинні застосовуватися до правовідносин сторін та які не містять норм щодо продовження строку позовної давності на період дії карантину.
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, оскільки позивач звернувся до господарського суду після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем до прийняття рішення, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом строку на звернення до суду з даним позовом.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю, у відповідності до ст. 129 ГПК України витрати щодо сплати судового збору в сумі 2 270,0 грн покладаються на позивача.
Також, суд повідомляє, що у зв'язку із закінченням знаків поштової оплати (поштових марок) та проведенням відповідних процедур закупівлі, з 22 лютого 2022 року неможливе здійснення відправки вихідної кореспонденції.
Враховуючи викладене, з метою вручення сторонам рішення по справі, суд вважає можливим використати альтернативні способи вручення процесуальних документів учасникам справи, а саме шляхом направлення даного рішення на електронні адреси позивача та відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статями 1-5, 10, 11, 12, 20, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства “Українська залізниця в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 25.10.2022.
Суддя Ю.С. Зельман