20.10.2022 року м.Дніпро Справа № 904/613/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач),
суддів Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.,
секретар судового засідання Михайлова К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2022 (прийняте суддею Татарчуком В.О., повне судове рішення складено 25.07.2022) у справі №904/613/22
за позовом Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажів
1. Короткий зміст позовної заяви.
Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажів в сумі 588 531,59грн.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2022 у справі №904/613/22:
- позов задоволено частково;
- стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" штраф за несвоєчасну доставку вантажів в сумі 455 477, 69грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 6 832,16грн;
- відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" 133 053, 90грн - штрафу за несвоєчасну доставку вантажів;
- відмовлено в задоволенні заяви Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" щодо зменшення штрафу на 50%.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив, що матеріалами справи підтверджується, що вантажі доставлено одержувачу із порушенням встановлених термінів доставки, які визначені в статті 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу. Оскільки факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу визнана обґрунтованою у розмірі 455 477,69грн (з урахуванням контррозрахунку відповідача).
Суд відмовив у зменшенні штрафу на 50%, оскільки не визнав наведені відповідачем обставини винятковими. Крім того, розмір штрафу за прострочену доставку вантажів визначено п. 116 Статуту і зменшення розміру такого штрафу Статутом не передбачено. Штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту залізниць України. Таким чином, мова йде не про порушення зобов'язання з боку відповідача, а про порушення ним порядку, встановленого нормативно-правовим актом і сума штрафу не залежить від форми такого порушення та не пов'язана зі збитками позивача, а тому підстави для зменшення розміру штрафу відсутні.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2022 у справі №904/613/22, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти у цій частині нове рішення, яким зменшити розмір нарахованого штрафу до 50%.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції, розглянув заяву відповідача про зменшення розміру штрафу, в порушення норм процесуального права, а саме, статей 2, 73, 74, 78, 79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, повністю проігнорував доводи викладені в клопотанні про зменшення штрафу та в запереченнях на відповідь на відзив.
Вирішуючи питання про зменшення нарахованого відповідачу штрафу, судом першої інстанції не було враховано, що починаючи з 24.02.2022 російська федерація систематично здійснює ракетні обстріли всієї території України, в тому числі, залізничної інфраструктури, майже кожен день, завдаючи руйнування та знищуючи об'єкти інфраструктури, у тому числі, АТ "Укрзалізниця". Відповідач власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою підтримки обороноздатності нашої держави. Працівники АТ "Укрзалізниця" в найкоротші терміни здійснюють відновлення та ремонт об'єктів інфраструктури та техніки, витрачаючи матеріали та кошти. З перших днів повномасштабного вторгнення АТ "Укрзалізниця" здійснює перевезення гуманітарних вантажів, військової техніки та озброєння, забезпечуючи вагомий внесок у спільну перемогу над ворогом.
Загальновідомість фактів військової агресії Російської Федерації, виконання відповідачем евакуаційних рейсів, здійснення перевезення для потреб Збройних Сил України, ракетні обстріли об'єктів залізничної інфраструктури підтверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування України, безліччю публікацій у національних та міжнародних засобах масової інформації, а також не заперечується агресором.
Окрім цього, військова агресія російської федерації проти України засвідчена Торгово- промисловою палатою України 28.02.2022 листом № 2024/02.0-7.1.
Таким чином, наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже в силу приписів ч. 3 ст. 75 ГПК України не потребують доказування.
- позивачем не подано суду доказів понесення ним збитків або невиконання ним своїх
зобов'язань перед іншими особами внаслідок несвоєчасної поставки Відповідачем вантажів.
- матеріалами справи підтверджується, що за підсумками роботи станом на травень 2022р. філія отримала збиток у сумі 9 797 000,00 грн., що підтверджується звітом Відповідача про фінансові результати за 2022 рік, який був долучений до матеріалів справи.
Вважаємо, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про відмову у задоволені клопотання про зменшення розміру штрафу на підставі ст.116 Статуту, оскільки в даному випадку Відповідач обґрунтовуючи підстави для зменшення розміру штрафу посилався на ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що розмір штрафу за несвоєчасну доставку вантажів встановлено Статутом нормативно, при цьому транспортним кодексом можливість зменшення розміру штрафу, встановленого у відсотковому відношенні від провізної плати, не передбачено.
До того ж, відповідно до ст. 923 ЦК України, у разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов'язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними кодексами (статутами).
Таким чином, на виконання вимог Цивільного кодексу України, зокрема ст. 923 ЦК України, транспортним статутом (Статутом Залізниць України) передбачена саме інша форма відповідальності залізниці за прострочення доставки вантажу ніж відшкодування збитків, така форма відповідальності - передбачена ст. 116 згаданого Статуту у вигляді штрафу.
Окрім цього стаття 114 Статуту окремо встановлює перелік випадків, за яких залізниця повинна відшкодувати збитки, однак серед таких випадків немає такої підстави для відшкодування збитків як прострочення доставки вантажу або порожніх орендованих вагонів.
Отже, залізниця безпідставно посилається на ст. 233 ГК України та на ст. 551 ЦК України, як на правові підстави для можливості зменшення розміру штрафу судом та на факт відсутності доведених збитків позивачем, як на підставу для можливого зменшення штрафу.
Посилання Відповідача на те, що залізницю включено до переліку підприємств, які мають істотне стратегічне значення для економіки та безпеки держави, не є тією достатньою обставиною, що надає Відповідачеві право порушувати свої прямі зобов'язання зі своєчасної доставки вантажів, а суду на зменшення розміру неустойки. При цьому, організаційна форма підприємства Відповідача, в даному випадку засновником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, не впливає на те, що Відповідач є таким самим учасником господарських відносин та суб'єктом господарювання, як і Позивач та на нього, відповідно, розповсюджуються ті самі норми права, що регулюють спірні відносини, зокрема вимоги Статуту залізниць.
Необхідно зазначити, що порушення термінів доставки вантажу відбулися наприкінці 2021 року (жовтень - грудень 2021 року). А відповідач не надавав жодних належних доказів, які б обґрунтовували поважність причин порушення свого зобов'язання з своєчасної доставки вантажів саме у період доставки вантажів позивачу та доводили б ускладнення або неможливість виконання судового рішення у даній справі при задоволенні позову.
Введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Окрім того, матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін спору.
Більш того, загальновідомими обставинами є те, що, починаючи з 12.07.2022 місто Нікополь та Нікопольський район піддається систематичним обстрілам з РСЗВ ворожих військ з окупованого міста Енергодар Запорізької області. Від обстрілів страждає і територія підприємства позивача.
13.10.2022 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2022 у справі №904/613/22; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 20.10.2022 о 14:00 год.
В судовому засіданні 20.10.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
7. Встановлені судом обставини справи.
У жовтні, листопаді та грудні 2021 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" здійснено перевезення вантажу до станції призначення "Нікополь" Придніпровської залізниці одержувач - АТ "Нікопольський завод феросплавів".
Вказані перевезення оформлені залізничними накладними: №№ 50827278, 50883024, 47178702, 47268487, 47268099, 47268131, 47288311, 42621599, 42621607, 42621615, 42621623, 40021214, 40021222, 50992916, 51067379, 51131134, 47553334, 32417172, 32417172, 32417198, 32434425, 32507519 (досильна накладна), 32524464, 32555344 (досильна накладна), 32524472, 32685455, 32717712, 32740359, 32740490, 32755282, 32772071, 32772097, 47220454, 51821643, 45233897, 47660451, 47687298 (досильна накладна), 47732417, 47763636, 40904260, 41082926, 41082934, 39320775, 39447321 (досильна накладна), 39407846, 39551726, 39572193 (досильна накладна), 39565247, 39758073, 35023522, 39957436, 39991641, 32998205, 33188236, 33189143, 33200171, 33281510, 45264769, 46101309, 51946762, 45841368 (досильна накладна), 52138302, 52143153, 52165594, 52165784, 52274701, 46362315, 46419057 (досильна накладна), 45912201, 45937372, 45938016, 46549424, 46507711, 52011632, 52013331, 52013570, 52013638, 35079961, 35157924, 35339258, 33385311, 33392218, 33349069, 33365966, 33366014, 33429846, 33429911, 33431321, 33433533, 33449653, 33531807, 33482712, 33482738, 33482803, 33512013, 33515024, 33531823, 33531831, 33531898, 33725128 (досильна накладна), 33549353, 33549387, 33549429, 33543497, 33572116, 33572132, 33627704, 33627787, 33627795, 33664251, 33665563, 33725326, 51867356, 51707917 (досильна накладна), 45890944, 46255733.
Як зазначає позивач, вагони за вищевказаними накладними були доставлені відповідачем з порушенням терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що підтверджується календарними штемпелями у залізничних накладних у графі 56 "Календарний штемпель станції відправлення", у графі 51 "Календарний штемпель прибуття вантажу" та у графі 52 "Календарний штемпель видачі вантажу".
З урахуванням зазначеного та на підставі статті 116 Статуту залізниць України позивачем було нараховано штраф у розмірі 588 531,59грн.
Відповідачем не сплачено зазначений штраф, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з вимогами про стягнення вказаної суми з відповідача.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі - (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).
Пунктом 8 статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМУ від 6 квітня 1998р. № 457 визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ст. 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Пунктами 2.1, 2.2, 2.4,2.9, 2.10, 2.11 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 64, встановлено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі Навантаження призначено на число місяць.
Терміни доставки для вагонних відправок застосовуються при перевезенні вантажів, для яких надані окремі вагони та при перевезенні порожніх власних і орендованих вагонів. Терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються: на одну добу: на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу; у разі переадресування вантажів; на 2 доби: у разі перевезення вантажів за участю поромної переправи; у разі перевантаження вантажу у вагони іншої ширини колії.
У разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
За вимогами п. 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання, в силу статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
З наданих в матеріали залізничних накладних вбачається прострочення доставки вантажу.
Відповідно до статті 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Дослідивши надані сторонами доказами та контррозрахунок відповідача господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача 455 477,69 грн штрафу.
В частині правомірності нарахування штрафу у розмірі 455 477,69 грн відповідач не оскаржує спірне рішення суду та не наводить відповідних заперечень у апеляційній скарзі.
Причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода відповідача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у зменшенні розміру штрафу на 50% та незадоволення відповідного клопотання відповідача.
В іншій частині зазначене судове рішення не оскаржується, а тому згідно з частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України в апеляційному порядку не переглядається.
Господарський суд, розглянувши вказане клопотання дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, та зазначив, що вказані відповідачем обставини не є винятковими. Крім того, розмір штрафу за прострочену доставку вантажів визначено п. 116 Статуту. Зменшення розміру такого штрафу Статутом не передбачено. Штрафна санкція не є договірною, а випливає зі зазначених положень Статуту залізниць України. Таким чином, мова йде не про порушення зобов'язання з боку відповідача, а про порушення ним порядку, встановленого нормативно-правовим актом і сума штрафу не залежить від форми такого порушення та не пов'язана зі збитками позивача, а тому підстави для зменшення розміру штрафу відсутні.
Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду, вважає їх правильними та обґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У частині 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Верховним Судом неодноразово зазначалося, зокрема, в постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 14.08.2018 у справі № 903/827/17, від 30.08.2018 у справі № 925/1587/17, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду. За відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на досліджених доказах та на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Отже зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, яке міститься у відзиві на позовну заяву, а також доводи апеляційної скарги щодо підстав зменшення суми штрафу, врахувавши розмір несвоєчасного виконання відповідачем свого зобов'язання та розмір штрафу, а також факт порушення виконання зобов'язання до введення воєнного стану, колегія вважає обґрунтованим висновок суду про відсутність підстав для зменшення штрафу на 50%.
Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладається на порушника відповідальність, яка, зокрема, передбачена пунктом 116 Статуту. При цьому зазначений штраф, стягується незалежно від наявності збитків та наслідків.
Відсутність доказів понесення реальних збитків позивачем внаслідок порушення відповідачем вимог Статуту залізниць України не може бути підставою для зменшення штрафу. Слід зазначити, що штраф стягується за сам факт допущення порушення, незалежно від того, чи завдано у зв'язку з цим збитки, чи ні.
Відтак, і зазначення апелянтом про надмірний розмір санкцій не може братись в цьому випадку до уваги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18, постановах Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2019 у справі № 904/3988/18 та від 29.05.2019 у справі № 904/5943/18.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У даній справі, відповідач з поданням відзиву на позовну заяву не надав суду жодного доказу, в підтвердження винятковості тих обставин, за наявності яких місцевий господарський суд мав прийти до обґрунтованих висновків про наявність підстав для зменшення заявленого позивачем до стягнення з відповідача розміру штрафу за порушення строку доставки вантажу.
Посилання Відповідача на те, що залізницю включено до переліку підприємств, які мають істотне стратегічне значення для економіки та безпеки держави, не є тією достатньою обставиною, що надає Відповідачеві право порушувати свої прямі зобов'язання зі своєчасної доставки вантажів, а суду на зменшення розміру неустойки. При цьому, організаційна форма підприємства Відповідача, в даному випадку засновником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, не впливає на те, що Відповідач є таким самим учасником господарських відносин та суб'єктом господарювання, як і Позивач та на нього, відповідно, розповсюджуються ті самі норми права, що регулюють спірні відносини, зокрема вимоги Статуту залізниць.
При цьому, колегія суддів зауважує, що позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і несуть відповідні ризики настання для них негативних наслідків під час здійснення своєї господарської діяльності на рівних умовах. Перевезення вантажів є основним видом діяльності відповідача, а розмір штрафу встановлений нормативно пунктом 116 Статуту залізниць України.
Одночасно слід враховувати, що з початком російської агресії проти України та введенням воєнного стану на всій території України сторони спору знаходяться у рівних умовах, та однаково зазнають негативного впливу на діяльність від такої агресії. Тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін спору.
До того ж, суд бере до уваги, що перевезення вантажів відповідачем відбувалося ще до початку введення воєнного стану в Україні, а саме в жовтні-грудні 2021 року. Відповідачем не зазначено причин несвоєчасної доставки вантажу на адресу позивача та не доведено поважності причин пропуску такого строку.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
10. Судові витрати.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2022 у справі №904/613/22 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2022 у справі №904/613/22 залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25.10.2022
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков