Провадження № 3/333/2488/22
Справа № 333/4428/22
Іменем України
20 жовтня 2022 року м. Запоріжжя
Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Дмитрієва М.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, громадянки України, проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 164 КУпАП, -
До Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення від 02 вересня 2022 року серії ВАВ № 390835 вказано, що 02.09.2022 року, о 12 годині 50 хвилини, у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 здійснювала торгівлю алкогольними напоями, не маючи ліцензії на провадження даного виду господарської діяльності, чим порушила вимоги ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Права, передбачені ст. ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП їй роз'яснені, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
У судове засідання на 03 жовтня 2022 року та на 20 жовтня 2022 року ОСОБА_1 , повідомлена своєчасно та належним чином, не прибула, причини її неявки суду не відомі.
Відповідно до ст. 268 КУпАП неприбуття в судове засідання особи, що притягується до відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП, не перешкоджає судовому розгляду справи за його відсутністю.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутньою на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Практика Європейського суду з прав людини, у своїх рішеннях, вказує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Так, у п. 41 рішенні Європейського Суду з прав людини «Пономарьов проти України» (заява №3236/03 від 03 квітня 2008 року) вказано, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, п. 27 рішення «Олександр Шевченко проти України» заява №8371/02 від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» заява №50966/99 від 14 жовтня 2003 року).
З урахуванням викладеного, а також враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов до наступного висновку.
Частина 1 статті 164 КУпАП передбачає відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом.
Тобто об'єктивна сторона зазначеного правопорушення полягає у здійсненні господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.
Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, поняття господарської діяльності передбачає будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній і нематеріальних формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Однак у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні дані, щоб вказували на те, що ОСОБА_1 регулярно, постійно здійснювала зазначений вид діяльності, спрямованої на отримання прибутку.
Окрім цього, диспозиція сформульованої в ч. 1 ст. 164 КУпАП норми є бланкетною, тобто такою, що не називаючи конкретних ознак правопорушення або називаючи лише їх частину, відсилає для встановлення змісту ознак правопорушення до інших нормативних актів, які не є законами про адміністративну відповідальність. Таким чином, у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути посилання на відповідний нормативний документ, у якому передбачено необхідність одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру.
Частинами 1, 2 ст. 3 ГК України визначено поняття господарська діяльність, а саме: під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність; господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Статтею 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності. В свою чергу, під визначенням господарської діяльності, розуміється будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Господарська діяльність означає систематичні дії особи, спрямовані на досягнення певного результату, тобто вчинення 3 і більш разів, а разове вчинення будь - якої дії, не утворює складу адміністративного правопорушення.
Згідно із п. 3, 4 Постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» здійснення фізичною особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, чи зареєстрованими юридичними особами та суб'єктами підприємництва фізичними особами діяльності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню, або здійснення без ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, за умови, що отриманий доход не становить великого розміру, складу злочину, передбаченого ст. 202 КК України, не утворює, а є адміністративним правопорушенням, передбаченим відповідно ст. 164 чи статтями 160, 1602, 1643, 177-2 КУпАП. Під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 здійснювала регулярну, постійну та суттєву діяльність по торгівлі алкогольних напоїв.
Допротоколу про адміністративне правопорушення додано лише: протокол догляду та вилучення від 02.09.2022 року, квитанція про отримання на зберігання доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 0160, опитування особи ОСОБА_1 від 02.09.2022 року, паспорт громадянина України, фотокарток, рапорти, тощо, до протоколу не додано.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі і закріпленій в ст. 62 КУ презумпції невинуватості.
Статтею 62 Конституції України, яка гарантує дотримання державою принципу презумпції невинуватості особи, передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод із урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності (Lutz v. Germany, § 182; Schmautzer v. Austria; Malige v. France).
Гарантії статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод включають зобовязання суддів надавати достатні підстави для винесення рішень (H. v. Belgium (Н. проти Бельгії), § 53). Достатні підстави демонструють сторонам, що їхню справу було ретельно розглянуто.
Хоча національний суд користується певним правом розсуду, обираючи аргументи і приймаючи докази, він зобов'язаний обґрунтувати свої дії підставами для винесення рішень (Suominen v. Finland (Суомінен проти Фінляндії), § 36).
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Таким чином, слід визнати, що належних та допустимих доказів, які б об'єктивно та поза межами розумного сумніву доводили той факт, що ОСОБА_1 здійснила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП, матеріали справи не містять.
З урахуванням викладеного, суддя дійшов висновку про недоведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, оскільки в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, провадження по справі необхідно закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Згідно із ч. 2 ст. 284 КУпАП, постанова про закриття виноситься при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва