Справа № 307/3021/22
Провадження № 2/307/602/22
18 жовтня 2022 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого - судді : Чопик В.В.
при секретарі : Мотринець Т.І.
розглянувши в відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тересвянської селищної ради, ОСОБА_2 , де треті особи Державна інспекція архітектури та містобудування України в особі Управління Державної інспекції архітектури та містобудування України у Закарпатській області, Відділ містобудування та архітектури Тересвянської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно.
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Тересвянської селищної ради, ОСОБА_2 , де треті особи Державна інспекція архітектури та містобудування України в особі Управління Державної інспекції архітектури та містобудування України у Закарпатській області, Відділ містобудування та архітектури Тересвянської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що він, ОСОБА_1 , являється власником житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 23.02.2018 року.
Крім цього, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.02.2018 року, ним набуто право власності на земельну ділянку площею 0,0924 га, кадастровий номер 2124456200:03:004:0110 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В подальшому, цільове призначення земельної ділянки було змінено - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №211274236 від 03.06.2020 р.
На вказаній земельній ділянці, ще до оформлення правовстановлюючих документів з належним цільовим призначенням на неї, ним було розпочато реконструкцію належного йому житлового будинку та збудовано будівлю торгово-офісного центру, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Після закінчення будівництва він звернувся у відповідні установи та підприємства з метою виготовлення всіх необхідних документів для подальшого оформлення права власності на зведену будівлю.
Відповідно до технічного паспорта на будівлю торгово-офісного центру, виготовленого 01.09.2020 р. ФОП ОСОБА_3 , до складу будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 входять: будівля торгово-офісного центру, позначена на плані літерами «АІІІ» та прибудова позначена на плані літерою «А'» загальною площею 1430,20 кв.м.
Згідно звіту за результатами технічного обстеження будівлі торгово-офісного центру, розташованого у АДРЕСА_1 складеного експертом з технічного обстеження будівель і споруд ОСОБА_4 , за результатами проведеного технічного обстеження об'єкта встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації.
З висновку про вартість об'єкта оцінки, зробленого ТОВ «Ріалті-О», встановлено ринкову вартість об'єкту нерухомого майна, а саме станом на 01.08.2022 року вартість будівлі торгово-офісного центру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 складає 2 615 121,00 грн.
Водночас, незважаючи на те, що ним здійснено будівництво торгово-офісного центру за власний рахунок і таке не порушує прав та законних інтересів інших осіб, він не може зареєструвати за собою право власності на нерухоме майно, оскільки будівництво вказаного об'єкту, здійснено без дозвільних документів.
Повідомленням Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області від 16.09.2020 року, його проінформовано про неможливість прийняття в експлуатацію вищевказаного об'єкта будівництва та роз'яснено механізм узаконення будівництва шляхом визнання права власності у судовому порядку.
Водночас, довідкою №05-41-2/50 від 29.07.2022 року, виданою виконкомом Тересвянської селищної ради, підтверджується, що самовільно збудований торгово-офісний центр за адресою: АДРЕСА_1 , побудований на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_5 на праві приватної власності. Будівництво не порушує права користувачів, орендарів та власника земель комунальної власності.
Крім цього, як вбачається зі змісту вищевказаних договорів купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки від 23.02.2018 року, пунктом 16 кожного з них, передбачено, що його дружина ОСОБА_2 , надала згоду на придбання ним вищевказаних об'єктів нерухомості, лише на його ім'я, у спільну сумісну власність подружжя, що стверджується її особистими заявами.
Таким чином, придбані ним у шлюбі житловий будинок з надвірними спорудами та земельна ділянка є об'єктами права спільної сумісної власності подружжя.
Водночас, об'єкт нерухомого майна - будівлі торгово-офісного центру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 створений ним на земельній ділянці, яка оформлена на його ім'я, в результаті реконструкції оформленого на його ім'я будинку, однак за рахунок їх з дружиною спільної праці та спільних коштів, то стверджує, що визнання за ним права власності на зазначене нерухоме майно і подальша реєстрація його на його ім'я, не буде порушувати прав дружини як співвласника такого майна, а також прав інших осіб.
Тому просить суд визнати за ним, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , мешканцем АДРЕСА_2 , право приватної власності на будівлю торгово-офісного центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 України, до складу якої входять: будівля торгово-офісного центру, позначена на плані літерами «АІІІ» та прибудова позначена на плані літерою «А'», загальною площею 1430,20 кв.м.
Представник позивача ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити, а тому суд на підставі ст.. 223 ЦПК України справу розглянув у його відсутності.
Представник відповідача Тересвянської селищної ради в судове засідання не з'явився, однак надав до суду заяву в якій просить суд справу розглянути у їх відсутності, за наявними матеріалами у справі, а тому суд на підставі ст.. 223 ЦПК України справу розглянув у його відсутності.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, однак надала до суду заяву в якій просить суд справу розглянути у її відсутності, щодо задоволення позовних вимог не заперечує та просить їх задовольнити, а тому суд на підставі ст.. 223 ЦПК України справу розглянув у їх відсутності.
Представник третьої особи Відділу містобудування та архітектури Тересвянської селищної ради в судове засідання не з'явився, а тому суд на підставі ст.. 223 ЦПК України справу розглянув у його відсутності.
Представник третьої особи Державної інспекції архітектури та містобудування України в особі Управління Державної інспекції архітектури та містобудування України у Закарпатській області в судове засідання не з'явився, однак надіслав до суду письмове пояснення, в якому посилається на те, що відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документів, який засвідчує його право власності.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
У частині 4 статті 373 ЦК України зазначено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Нормативно регламентованим є право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина 3 статті 375 ЦК України). Відповідно до змісту частини 4 статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Із змісту статті випливає, що для того, щоб будівництво не було самочинним, необхідною є наявність таких вимог: земельна ділянка повинна бути відведена для зведення житлового будинку, будівлі, споруди або іншого нерухомого майна; повинен бути належним чином оформлений дозвіл на забудову або належно затверджений проект; при забудові не були здійснені істотні порушення будівельних норм і правил.
У силу спеціального застереження, наведеного в частині 2 статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Частинами 3, 5, 7 статті 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
За загальними правилами кожна особа має право на захист свого цивільного права лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 ЦК України). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
У справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього.
Верховний суд у постанові від 25.08.2020 по справі № 760/21223/17-ц зазначає, що вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановити усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та істотних правил.
Крім того, Верховний Суд наголошує, що на підставі частини 3 статті 376 ЦК України суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина 3 статті 375 ЦК України).
Звіт про проведення технічного обстеження (копія міститься в матеріалах справи, надана позивачем у додатках до позовної заяви) не надає відповіді на запитання чи будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією. Даний звіт досліджує виключно можливість надійної та безпечної експлуатації.
При вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 27, 29-31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-УІ (далі - Закон № 3038-УІ), а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34,37 цього Закону).
Відповідно до частини 5 статті 26 Закону № 3038-УІ проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Звертають увагу суду, що відповідно до звіту про проведення технічного обстеження у замовника будівництва відсутня проектна та робоча документація. Це є грубим порушенням вимог статті 26 Закону №3038-УІ і є наслідком цілої низки помилково встановлених питань.
Зокрема звіт про проведення технічного обстеження відніс вказаний об'єкт до класу наслідків - СС1. Проте відповідно до частини 6 статті 32 Закону № 3038-УІ віднесення об'єкта до певного класу наслідків (відповідальності) здійснюється проектною організацією за погодженням із замовником будівництва.
Отже, експерт з технічного обстеження, який складав зазначений звіт не уповноважений здійснювати розрахунок класу наслідків. немає відповідного кваліфікаційного сертифікату архітектора.
Враховуючи норми частини 5 статті 26 Закону № 3038-УІ, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об'єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частина 5 стаття 26 Закону № 3038-УІ).
Частиною 8 статті 39 Закону № 3038-УІ передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію забороняється.
Аналогічна норма закріплена пунктом 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 (далі - Порядок № 461).
Відповідно до частин 1, 2 статті 39 Закону № 3038-УІ прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Наведений висновок узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах: від 27.05.2015 у справі № 6-159цс15, від 02.12.2015 у справі № 6- 1328цс15, а також висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 04.06.2018 у справі № 640/13030/16-ц та від 18.02.2019 у справі № 308/5988/17.
Таким чином, ОСОБА_1 не звертався до органу державного архітектурно-будівельного контролю для набуття права власності та введення об'єкта до експлуатації у встановленому законом порядку, а одразу звернувся до суду з позовом про визнання права власності.
Верховний Суд у постанові від 19.09.2018 по справі № 2-962/2009 вказав на те, що суди не звернули уваги, що особа, здійснивши самочинне будівництво, до компетентних державних органів щодо прийняття забудови до експлуатації та оформлення права власності не звертався, що свідчить про відсутність спору про право. Та міська рада не є особою, яка порушила, не визнає чи оспорює права позивача. Тому, суд першої інстанції, порушуючи вимоги законодавства, замінив собою органи державної влади, що уповноважені на здійснення оформлення права власності на нерухоме майно та визнав на нього право власності за позивачем за відсутності між сторонами спору про право цивільне.
Із комплексного аналізу Цивільного кодексу України, законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про основи містобудування», «Про регулювання містобудівної діяльності» випливає, що особа стає власником новоствореного об'єкта нерухомості після завершення його будівництва, прийняття нерухомого майна до експлуатації та державної реєстрації. Таким чином, право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту державної реєстрації права.
Державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно (постанова Верховного Суду від 24.01.2020 р. у справі № 910/10987/18).
До реєстрації права власності на новозбудоване нерухоме майно особа є власником лише матеріалів, обладнання та іншого майна, що було використано в процесі будівництва. Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 у справі № 909/175/18 зазначив, що це правило застосовується лише «при наявності усієї дозвільної документації, тобто документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2019 по справі № 200/22329/14 - ц наголосила, що визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.
Зазначений висновок також викладений у постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 по справі № 6-159цс15.
З цього випливає, що у ОСОБА_1 відсутні вихідні дані, розроблена та затверджена проектна документація, а також як документи, які надають право виконувати будівельні роботи, так і документи, що засвідчували б прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Обов'язкова наявність даних документів передбачена статтями 26, 27, 29-31, 39 Закону № 3038-УІ.
Отже, законодавством не передбачено можливості звернення до суду з вимогою про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, який не прийнято у встановленому законом порядку до експлуатації. У такому випадку об'єкт незавершеного будівництва ще не набув статусу нерухомого майна як об'єкта цивільного права. Така позиція є усталеною і в практиці Верховного Суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , являється власником житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 23.02.2018 року.
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.02.2018 року, позивачем набуто право власності на земельну ділянку площею 0,0924 га, кадастровий номер 2124456200:03:004:0110 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В подальшому, цільове призначення земельної ділянки було змінено - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №211274236 від 03.06.2020 р.
Разом з цим судом встановлено, що на вказаній земельній ділянці, до зміни її цільового призначення, позивачем було розпочато реконструкцію належного йому житлового будинку та збудовано будівлю торгово-офісного центру, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Дані обставини підтверджуються технічним паспортом на будівлю торгово-офісного центру, виготовленого 01.09.2020 р. ФОП ОСОБА_3 , довідкою №05-41-2/50 від 29.07.2022 року, виданою виконкомом Тересвянської селищної ради, висновком про вартість об'єкта оцінки, виготовленим ТОВ «Ріалті-О», звітом за результатами технічного обстеження будівлі торгово-офісного центру, розташованого у АДРЕСА_1 складеного експертом з технічного обстеження будівель і споруд ОСОБА_4 ..
Так, відповідно до технічного паспорта на будівлю торгово-офісного центру, виготовленого 01.09.2020 р. ФОП ОСОБА_3 , до складу будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 входять: будівля торгово-офісного центру, позначена на плані літерами «АІІІ» та прибудова позначена на плані літерою «А'» загальною площею 1430,20 кв.м.
Довідкою №05-41-2/50 від 29.07.2022 року, виданою виконкомом Тересвянської селищної ради, підтверджується, що самовільно збудований торгово-офісний центр за адресою: АДРЕСА_1 , побудований на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_5 на праві приватної власності. Будівництво не порушує права користувачів, орендарів та власника земель комунальної власності.
З висновку про вартість об'єкта оцінки, зробленого ТОВ «Ріалті-О», встановлено ринкову вартість об'єкту нерухомого майна, а саме станом на 01.08.2022 року вартість будівлі торгово-офісного центру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 складає 2 615 121,00 грн.
Згідно звіту за результатами технічного обстеження будівлі торгово-офісного центру, розташованого у АДРЕСА_1 складеного експертом з технічного обстеження будівель і споруд ОСОБА_4 , за результатами проведеного технічного обстеження об'єкта встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації.
Також судом встановлено, що позивач звертався до компетентного державного органу, а саме до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області по питанню можливості прийняття в експлуатацію збудованого об'єкта без дозвільних документів, тобто торгово-офісного центру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,
Повідомленням Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області від 16.09.2020 року, позивача проінформовано про неможливість прийняття в експлуатацію вищевказаного об'єкта будівництва та роз'яснено, що можливим механізмом узаконення вказаного будівництва є визнання права власності на збудований об'єкт за рішенням суду, після чого, відповідно до п.10 Порядку №461, у випадку визнання права власності на самочинно збудований об'єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об'єкта.
Як вбачається зі звіту за результатами технічного обстеження будівлі торгово-офісного центру, розташованого у АДРЕСА_1 складеного експертом з технічного обстеження будівель і споруд ОСОБА_4 , за результатами проведеного технічного обстеження об'єкта встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо), відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Відповідно до п. 12 постанови пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ"Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)"№ 6 від 30.03.2012 р. у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.
Згідно зі ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Разом з цим, у відповідності до ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Згідно з ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо не порушує права інших осіб.
Таким чином, враховуючи, що позивач є власником земельної ділянки на якій збудовано будівлю торгово-офісного центру і цільове її призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що він звертався до компетентного державного органу, а саме до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області про прийняття вказаної забудови до експлуатації, і йому законно було відмовлено та роз'яснено про можливий механізмом узаконення шляхом визнання права власності на неї за рішенням суду, а також те, що за результатами проведеного технічного обстеження вказаного об'єкта встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації, та те, що його будівництво не порушує права інших осіб, суд приходить до висновку, що слід визнати за ОСОБА_1 , право приватної власності на будівлю торгово-офісного центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 України, до складу якої входять: будівля торгово-офісного центру, позначена на плані літерами «АІІІ» та прибудова позначена на плані літерою «А'», загальною площею 1430,20 кв.м.
Судові витрати покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст.. 328, ч. 2 ст. 331, ст..ст. 375-376 ЦК України суд,
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на будівлю торгово-офісного центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 України, до складу якої входять: будівля торгово-офісного центру, позначена на плані літерами «АІІІ» та прибудова позначена на плані літерою «А'», загальною площею 1430,20 кв.м.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Тересвянська селищна рада, місце розташування: смт. Тересва, вул.. Народна, 83, Тячівського району, Закарпатської області.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа: Державна інспекція архітектури та містобудування України в особі Управління Державної інспекції архітектури та містобудування України у Закарпатській області, місце розташування: м. Київ, бульвар Л. Українки, 26.
Третя особа: Відділ містобудування та архітектури Тересвянської селищної ради, місце розташування смт. Тересва, вул.. Народна, 83, Тячівського району, Закарпатської області.
Суддя Тячівського
районного суду: В.В. Чопик