Справа № 307/2389/22 Провадження № 2/307/511/22
12 жовтня 2022 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді - Бряник М.М.,
секретаря судового засідання - Мельник Б.В.,
за участю позивача - ОСОБА_1
відповідачки - ОСОБА_2
представника третьої особи - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів у порядку загального позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа служба у справах дітей Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,
ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 , де третя особа служба у справах дітей Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що 15.08.2018 року між ним та відповідачкою укладено шлюб, який зареєстровано у Тячівському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, серія НОМЕР_1 , за актовим записом №203.
Від даного шлюбу мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка знаходиться на його утриманні, вихованні та проживає разом з ним.
ОСОБА_1 зазначає, що причиною розпаду сім'ї стало те, що після народження дитини між ними з відповідачкою почались сварки, які привели до того, що жінка покинула сім'ю та переїхала проживати до своїх батьків. Під час спільного життя виявилось, що в них різні характери та погляди на життя. Вже тривалий час шлюбні відносини між ними припинені та кожен живе окремим життям та своїми інтересами.
Вважає, що сім'я фактично розпалася, так вони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, та шлюбних стосунків не підтримують. Зазначає, що відповідачка ніде не працює, не цікавиться дитиною. Примирення та збереження шлюбу неможливе, крім того перебування у шлюбі суперечить інтересам дитини розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом в умовах свободи та гідності, тому просить суд, шлюб розірвати та визначити місце проживання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по місцю його проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 липня 2022 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 21 вересня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду на 12 жовтня 2022 року на 13 год. 30 хв.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав, та просив суд шлюб розірвати, не надавати строк на примирення. Крім того просить суд, залишити малолітню доньку ОСОБА_4 проживати разом з ним. Свої вимоги мотивує тим, що відповідачка не навідує дитину. Вони разом не проживають з січня 2022 року. З лютого місяця мати дитини, жодного разу з донькою не контакутавала та її не навідувала.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що разом з позивачем вони не проживають тривалий період, а саме біля восьми місяців. Вона бажає виїхати за кордон, однак дійти згоди в позасудовому порядку щодо виховання дочки, з позивачем по справі вони не можуть, через існуючи між ними стійкі неприязні відносини. Всі питання щодо дитини вона узгоджує лише з матір'ю позивача. Визнала, що дитина проживає разом з батьком та саме він займається її вихованням та утриманням. Щодо задоволення позовних вимог позивача не заперечила.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служби у справах дітей Вільховецької сільської ради - ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримала. Пояснила, що місце проживання дитини разом з позивачем, відповідає інтересам дитини та належним умовам для проживання, виховання та повноцінного її розвитку, що підтверджується висновком служби у справах дітей.
Заслухавши пояснення сторін та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, що надані позивачем до позовної заяви, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 13, 76, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно п.1 ч.2 ст. 49 ЦПК України, до процесуальних прав відповідача належить право визнання ним позову на будь-якій стадії судового процесу.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15 серпня 2018 року між сторонами укладено шлюб, який було зареєстровано Тячівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області за актовим записом № 203, що стверджується свідоцтвом про шлюб, серія НОМЕР_1 виданим 15.08.2018 року Тячівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (а.с.7).
Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим Тячівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 3.07.2019 р. (а.с. 8).
Дочка сторін близько шести місяців проживає разом з батьком, бабусею та дідусем, за місцем проживання позивача, що стверджується висновком Служби у справах дітей, Вільховецької сільської ради (а.с. 14).
З наведеного висновку також вбачається, що в результаті проведеного обстеження умов проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 , було встановлено, що батьком створені належні умови для проживання, виховання та повноцінного розвитку дитини, в зв'язку з цим, орган опіки та піклування Вільховецької сільської ради дійшов висновку про доцільність визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 (а.с.14).
Відповідно до ч. 1 ст. 24, ст. 25 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі, жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
З даної норми слідує, що кожен із подружжя має право на припинення шлюбних відносин і таке право не залежить від бажань іншого з подружжя.
Судом встановлено, що подружнє життя між сторонами не склалося. Про це свідчать ті обставини, що сторони не проживають разом, нормальних сімейних стосунків вони не підтримують.
Наведене дозволяє суду зробити висновок про те, що сторони втратили почуття поваги, любові і довіри один до одного.
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу з відповідачкою, яка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, суд вважає, що примирення та подальше подружнє життя сторін є неможливим, їх сім'я розпалася остаточно, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу може суперечити інтересам сторін, а тому на підставі ст. 105 СК України шлюб слід розірвати.
Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
За частинами першою, другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Згідно зі ст.ст. 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п.1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно ч.1 ст. 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Так, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «М. С. проти України» (рішення від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13) вказав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).
Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
Як встановлено під час розгляду справи Орган опіки та піклування Вільховецької сліської ради зробив висновок від 28.06.2022 р. за №141 про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з її батько ОСОБА_1 , за адресою його проживання.
Принципом 6 «Декларації прав дитини» від 20 листопада 1959 року визначено, що дитина для повного і гармонійного розвитку особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і під відповідальністю своїх батьків і в усякому разі в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, окрім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Під час розгляду справи встановлено, наявність тих виключних обставин, які вказують на фактичне небажання з боку матері щодо належного виконання нею своїх батьківських обов'язків.
Вирішуючи на підставі наявних доказів даний спір між батьком та матір'ю щодо місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно, суд бере до уваги той факт, що не дивлячись на фактичне визнання позову, сторони через існуючі між ними неприязні відносини, не взмозі дійти згоди щодо дитини та визначення місця її проживання та вказні обставини встановлені під час розгляду справи. Разом з цим суд бере до уваги, висновок органу опіки та піклування, та враховує те, що батько виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, вік дитини і прихильність до батька, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання кожним із батьків, та фактичне небажання відповідачки займатись вихованням дитини та з нею разом проживати, суд вважає, що є всі наявні правові підстави для визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки це відповідає інтересам дитини.
Разом з цим, вказні висновки суду, не обмежують матір дитини у реалізації нею прав на спілкування з дочкою, турботу відносно неї та участь у її вихованні, шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування чи судовим рішенням.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідачки слід стягнути на користь позивача судові витрати у сумі 1 984, 80 гривень.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 10-13,18, 133-141, 223, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 56, 105, 110, 112, 115, 160, 161, 171 СК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини - задовольнити повністю.
Шлюб, зареєстрований 15 серпня 2018 року у Тячівському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області за актовим записом № 203, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - розірвати.
Місцем проживання малолітньої дитни, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , визначити по місцю проживання батька ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 1 984, 80 гривень (Одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири гривень 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили у відповідності до ч. 2 ст. 115 СК України надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом згідно з ч. 3 ст. 115 СК України є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відомості про учасників справи:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, місце знаходження: с. Вільхівці, вул. Центральна, 118, Тячівського району, Закарпатської області, ЄДРПОУ: 44060404.
Дата складання повного тексту рішення - 21 жовтня 2022 року.
Головуючий М.М. Бряник