2/243/250/2022
243/10231/21
25 жовтня 2022 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Сидоренко І.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Зубкова В.В.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Корнієнко Андрій Андрійович до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсії в порядку спадкування, -
Представник позивача звернувся до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про стягнення недоотриманої пенсії. Свої вимоги обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача - ОСОБА_2 . Після його смерті залишилось спадкове майно, яке складається з недоотриманої пенсії.
25 серпня 2021 року приватним нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з недоотриманої пенсії у розмірі 213900,35 гривень, яка знаходиться на рахунку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Через представника позивач звернулась до відповідача за отримання недоотриманої пенсії та інформації щодо розміру нарахованої, але не виплаченої заборгованості з пенсії за весь час перебування ОСОБА_2 на обліку в управлінні. Проте, ГУПФУ в Донецькій області відмовилось надавати інформацію стосовно нарахування та виплати пенсії ОСОБА_2 за весь час перебування на обліку в управлінні. Листом ГУПФУ від 03 серпня 2021 року на адресу приватного нотаріуса повідомлено, що на підставі ст. 46 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до звернення за отриманням пенсії. Вважає обмеження відповідачем суми недоотриманої пенсії, яка входить до складу спадщини, трирічним терміном неправомірним.
Тому, уточнивши свої позовні вимоги, просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення нарахування пенсії ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 з дати припинення нарахувань по 20.02.2021 року та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України нарахувати та виплатити позивачу в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 недоотримані за життя пенсійні виплати за період з дати припинення по 20.02.2021 року.
Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, проте надали суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, в якій просили задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідачем наданий суду відзив на позовну заяву, який обґрунтований наступним.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України, як внутрішньо переміщена особа. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, що складається з грошових виплат у вигляді недоотриманої пенсії померлого.
Після смерті ОСОБА_2 , 25.08.2021 року приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Слащевим А.Г. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з недоотриманої пенсії у розмірі 213 900,35 грн.
Відповідно до ст.1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Відповідно до ст. 52 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилась недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день смерті. Члени сім'ї повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до абзацу 4 пункту 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (зі змінами) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 за № 1566/11846, для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до спадщини, у зв'язку з відсутністю членів сім'ї або в разі не звернення ним виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.
Статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
В статті 1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входить усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися в наслідок його смерті.
У випадках, коли на день смерті пенсіонера нарахування та виплата пенсії не здійснювалась, заява щодо поновлення виплати пенсії особисто пенсіонером не надавалась, органи Пенсійного фонду України можуть відновити нарахування пенсії на підставі заяви спадкоємця, визначеного нотаріусом.
Обчислення розміру пенсії, що могла бути нарахована, проводиться згідно з частиною другою статті 49 Закону № 1058, з урахуванням вимог статті 46 Закону № 1058 (не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії).
Датою звернення за отриманням пенсії у випадках смерті пенсіонера є дата звернення визначеного нотаріусом спадкоємця з усіма передбаченими законодавством документами (аналогічні права належали спадкодавцю).
За приписами ч.1 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми не отриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
З огляду на викладене, у разі недоотримання пенсії померлим пенсіонером більше трьох років, недоотримана пенсія у зв'язку зі смертю виплачується відповідно до частини третьої статті 52 Закону. Розмір недоотриманої пенсії розраховується за період відповідно до частини першої статті 46 Закону, де датою звернення за отриманням пенсії є день звернення спадкоємцями з усіма необхідними документами.
Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Системний аналіз положень статей 1219 ЦК України та статті 1227 ЦК України, при застосуванні до встановлених у цій справі обставин, дає підстави для висновку, що потрібно розрізняти: право на пенсію як об'єкт цивільних прав, яке нерозривно пов'язане із особою і яке, відповідно не входить до складу спадщини та припиняється зі смертю особи, яка мала таке право; та право на суми пенсії, які нараховані за життя спадкодавцю, тобто належали йому, але не отриманні ним за життя, які передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року по справі № 428/12730/19 вказано, що при вирішенні спорів про право на спадщину на належні спадкодавцю за життя суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, визначальним є те, чи були такі виплати нараховані спадкодавцеві за життя, оскільки лише за умови, що такі суми були нараховані за життя, проте не отримані спадкодавцем, вони можуть увійти до складу спадщини.
Подібний за змістом висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 243/2404/19-ц, від 14 квітня 2020 року у справі № 431/6232/16- ц, від 09 грудня 2020 року у справі № 243/9613/19-ц.
Норми ст. 46, 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки ці норми стосуються вже нарахованих (належних на час смерті) пенсіонеру сум пенсії.
Оскільки за життя пенсіонер не був позбавлений права на отримання пенсії, прострочення сталося з його вини, що є підставою для обмеження суми отримання пенсії в межах трирічного терміну. Зазначена правова позиція підтверджується постановою Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №428/1273/19.
Таким чином, позовні вимоги позивача, щодо стягнення недоотриманої пенсії ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене керуючись просять суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 24 вересня 2021 року від приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Слащева А.Г. копію спадкової справи, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язано повідомити інформацію щодо: відкриття спадкової справи після його смерті, факту звернення із заявою про прийняття спадщини; наявності заповіту померлої.
Крім того, на підставі ухвали суду від 05 жовтня 2021 року, 16 лютого 2022 року. 12 вересня 2022 року з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області витребувано відомості про розмір пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аз період з 01 січня 2014 року до 20 лютого 2021 року, щомісячно, із зазначенням даних про нарахування, виплату або невиплату сум пенсії, а також правових підстав припинення нарахування чи виплати пенсії.
Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Корнієнко А.А. до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсії в порядку спадкування, підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно із частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 24 червня 2021 року Бучанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Макіївка Донецької області.
Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі Свідоцтва про право на спадщину) № 66137550 виданої 25 серпня 2021 року, до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Слащевим А.Г. 09 липня 2021 року заведено спадкову справу № 198/2021.
Приватним нотаріусом видано Свідоцтво про право на спадщину на грошову суму недоотриманої пенсії за реєстровим № 1310 на ім'я ОСОБА_1 .
Відповідно до копії Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 25 серпня 2021 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Слащевим А.Г., спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії у розмірі 213900,35 гривень, що підтверджується листом Відділу обслуговування громадян № 10 (сервісний центр) Головного управління ПФУ Донецької області.
На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, відповідачем надані відомості про здійснення нарахувань та виплат пенсії за життя спадкодавця ОСОБА_2 . Як видно з зазначеного листа, спадкодавцю ОСОБА_2 при житті було припинено нарахування пенсії з 01.10.2016 року та в подальшому відновлено 20.01.2019 року. Однак, відновивши нарахування пенсійних виплат, відповідачем фактично виплата грошових коштів ОСОБА_2 не здійснювалася.
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Як зазначив ЄСПЛ у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07
лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
У пункті 54 цього рішення зазначено, що наведених міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою,? статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні від 08 липня 2004 року у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдови за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем "Молдавської Республіки Придністров'я". Однак навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів у межах своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Україна від зобов'язань, визначених статями 1, 14 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, в окремих районах Донецької та Луганської областей України відповідно до статті 15 Конвенції не відступала, оскільки у постанові Верховної Ради України N 462-УІІІ від 21 травня 2015 року, якою схвалено заяву Верховної Ради України "Про відступ України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод", зазначено про відступ від окремих зобов'язань, визначених пунктом 3 статті 2, статтями 9, 12, 14 та 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статями 5, 6, 8 та 13, на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації, а саме до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, керованих, контрольованих і фінансованих Російською Федерацією, російських окупаційних військ, їх військової техніки з території України, відновлення повного контролю України за державним кордоном України, відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду України та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною першою статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Як встановлено у судовому засіданні нарахування пенсії ОСОБА_2 відповідачем було призупинено з 01 жовтня 2016 року, яке в подальшому відновлено 20.01.2019 року. Однак, відновивши нарахування пенсійних виплат, відповідачем фактично виплата грошових коштів ОСОБА_2 не здійснювалася. При цьому підстави для припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_2 відповідачем не наведені.
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії (стаття 8 Конституції України). Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із частиною третьою статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Аналіз вищенаведених норм права дає підстави зробити висновок, що посилання у відзиві Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку тим, що не нараховані при житті пенсіонера суми пенсійних виплат до складу спадщини не увійщли, є безпідставними, оскільки незвернення особи з заявою про поновлення виплати пенсії не є підставою для її невиплати.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18), постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц (провадження № 61-6270св18), від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц (провадження № 61-34175св18), від 22 липня 2019 року у справі № 418/2434/18 (провадження № 61-10590св19), від 21 вересня 2020 року у справі № 428/2426/18 (провадження 61-7829св19), від 22 вересня 2020 року у справі № 408/9430/18-ц (провадження № 61-18830св19), від 28 квітня 2022 року у справі № 428/3913/20 (провадження № 61-15558св21), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.
У відповідності до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 Цивільного кодексу України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно частин першої та третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Відповідно до ст. 1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Під час визначення обсягу спадщини необхідно виходити з того, що права та обов'язки, суб'єктом яких був спадкодавець на час відкриття спадщини, переходять до його спадкоємців. Спростування цієї презумпції можливе лише у випадках, коли права та обов'язки є нерозривно пов'язаними з особою спадкодавця. Отже, закон вказує, що до складу спадщини не включаються особисті немайнові права. Безпосередньою ознакою немайнових прав є невіддільність останніх від особи їхнього носія.
Пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Таким чином, право на аліменти, пенсії та інші соціальні виплати, як на періодичні платежі, не входить до складу спадщини, оскільки мають на меті матеріальне забезпечення конкретної особи, а передумовою виникнення зазначених прав у спадкодавця була його участь у сімейних, соціальних та трудових відносинах. Однак наведене правило не застосовується до випадків, коли зазначені суми були нараховані, але не одержані спадкодавцем і за умови відсутності членів його сім'ї, бажаючих їх отримати. В такому належить застосовувати ст. 1227 ЦК України.
Згідно зі ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Аналізуючи, наведені правові норми слід дійти до висновку, що відповідач протиправно припинив нарахування пенсії спадкодавцю ОСОБА_2 при його житті, та тим самим, протиправно зменшив суму пенсійних виплат, які повинні увійти до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 .
Суд, також виходить з того, представником відповідача наведено жодних обставин та не надано будь-яких доказів, які б свідчили, що спадкодавець ОСОБА_2 не отримував пенсію за період, що перевищує три роки з власної вини, що свідчить про відсутністьь підстав для застосування ст. 46 Закону.
Свідоцтво про право на спадщину за законом є правовстановлюючим документом та з його отриманням позивач набув всіх прав і обов'язків спадкоємця, а отже право власності якого він набув є правом спадкоємця на успадковане майно.
Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 25 серпня 2021 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Слащевим А.Г., на даний час є дійсним та жодним чином не оскаржене, не скасоване та не піддано сумніву. З огляду на наявність дійсного документу, що посвідчує право позивача на суму недоотриманої пенсії, суд вважає, що виплаті підлягає вся сума недоотриманої пенсії померлого пенсіонера ОСОБА_2 , розмір якої визначено свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 25 серпня 2021 року.
З огляду на викладене, з врахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання дій відповідача протиправними, зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсії в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та виплати її на користь позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Проте, оскільки судовому засіданні встановлено, що відповідачем було відновлено нарахування пенсії спадкодавцю ОСОБА_2 з 20.01.2019 року, в задоволенні вимог позивача в частині визнання протиправними дії відповідача щодо припинення нарахування пенсії ОСОБА_2 за період з 20.01.2019 року по 20.02.2021 року слід відмовити.
Таким чином, суд доходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд прийшов до висновку про задоволення вимог позивача, у зв'язку з чим, за рахунок бюджетних асигнувань, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 15, 16, 25, 328, 1216, 1217, 1218, 1227, 1261 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 353, 355, 356 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Корнієнко Андрій Андрійович до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсії в порядку спадкування, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3) щодо припинення ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , нарахування пенсії з 01 жовтня 2016 року по 20 січня 2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3) нарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , недоотримані за життя пенсійні виплати за період з дня припинення відрахувань- 01 жовтня 2016 року по 20 січня 2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3) виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , недоотримані за життя пенсійні виплати за період з 01 жовтня 2016 року по 02 лютого 2021 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Повний текст рішення виготовлений 25 жовтня 2022 року.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду І.О. Сидоренко