Справа № 522/12228/22
Провадження № 3/522/10237/22
20.10.2022 м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Коваленко В.М., розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли із Управління патрульної поліції у м. Одесі, стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
В провадження Приморського районного суду м. Одеси надійшов протокол про адміністративне правопорушення серія ААД №098093 від 27.08.2022 стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП України.
В протоколі зазначено, що 27.08.2022 року о 23 годині 10 хв. в м. Одеса по вул. Французький бульвар б. 3 ОСОБА_1 керував транспортним засобом БМВ 535І, державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.
У судовому засіданні ОСОБА_1 винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, пояснивши що за вказаних у протоколі обставин він не керував транспортним засобом, а тому відмовився виконати вимогу працівників поліції щодо проходження медичного огляду на стан сп'яніння. Так, 27.08.2022 року у вечірній час, о 10 годині 45 хвилин його автомобіль, яким керувала дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зупинили військовослужбовці під приводом перевірки документів. Далі вони повідомили, що викликають поліцію. Після прибуття працівників поліції на їх запитання він повідомив, що за кермом була його дружина. При цьому працівник поліції висунув вимоги переставити автомобіль на декілька метрів вперед, що він і зробив. Далі поліцейський повідомив, що «ти тепер точно керував транспортним засобом» і ця подія зафіксована, у зв'язку із цим відносно нього було складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Свідок ОСОБА_2 , в судовому засіданні, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ст.384 ККУ, під присягою підтвердила у повному обсязі пояснення ОСОБА_1 , зазначивши, що саме вона керувала транспортним засобом за наведених у протоколі обставин.
Свідок ОСОБА_3 , отримавши судовий виклик, засобами телефонного зв'язку повідомив по те, що категорично відмовляється з'являтися до суду, оскільки проходить службу в ЗСУ. За таких обставин письмові пояснення свідка суд не може враховувати в якості доказу по справі, оскільки особа безпосередньо не допитувалася в суді.
Зі змісту протоколу вбачається, що інших доказів, окрім письмових пояснень свідка ОСОБА_3 та відеозапису з нагрудної камери поліцейського, по справі не зібрано.
При цьому, ОСОБА_4 у протоколі про адміністративне правопорушення власноруч зазначив про незгоду із ним та у письмових поясненнях також посилався на ту обставину, що автомобілем керувала його дружина, зупинка відбулася о 10 годині 45 хвилин.
Дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серія, відеозаписи реєстратора поліцейських від 27.08.2022, допитавши свідка ОСОБА_2 , зслухавши пояснення ОСОБА_1 , приходжу до висновку, що провадження по справі стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП необхідно закрити, у зв'язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення, виходячи із наступного.
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
З огляду на вимоги ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 9 КУпАП наводить визначення поняття адміністративного правопорушення, а саме: це є «протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність».
Згідно ч.2 ст.9 КУпАП адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Слід зазначити, що диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП передбачають самостійні об'єктивні сторони правопорушення, а саме:
- керування транспортним засобом водієм в стані сп'яніння, що заборонено п.2.9 «а» Правил дорожнього руху;
- передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані сп'яніння, що заборонено п.2.9 «г» Правил дорожнього руху;
- відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння (п.2.5 Правил дорожнього руху).
З урахуванням вказаних кваліфікаційних ознак, слід зробити висновок, що відповідальність особи за відмову від проходження медичного огляду на стан спяніння не наступає у разі, коли не встановлено у встановленому законом порядку, що остання керувала транспортним засобом.
Відповідно до ст.251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП України.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справах "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyevav.Russia", рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та "Карелін проти Росії" ("Karelinv.Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, зокрема справу “Пол та Одрей Едвардз проти Сполученого Королівства” / “Paul and Audrey Edwards v the United Kingdom” (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Направлені до суду матеріали та їх аргументація не мають бути сумнівними, наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України № 39598/03 від 21.07.2011 року, тож, суд, враховуючи вищезазначене, позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 року № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Держава має організувати свою правову систему таким чином, щоб її правоохоронні органи могли дотримуватись зобов'язань щодо уникнення порушень прав і свобод людини, принципу верховенства права, ураховуючи практику Європейського суду з прав людини.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 по справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Також, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка висловлена у рішеннях «Надточій проти України», «Озтюрк проти ФРН», «Енгель та інші проти Нідерландів» «Равнсборг проти Швеції», «Путц проти Австрії», гарантії прав людини, передбачені Конвенцією щодо кримінального провадження, розповсюджуються у тому числі і на інше публічне переслідування особи, якщо таке переслідування можливо визначити карно кримінально-правовим за національним правом; колом адресатів та правовими наслідками для адресатів. Тобто, гарантії, передбачені ст. 4 Протоколу № 7, стосуються не лише кримінального провадження у розумінні законодавства України, а й будь-якого публічного переслідування, яке здійснюється державою.
В пункті 24 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено про неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
За результатами повного та всебічного судового розгляду справи, проведеного з дотриманням вимог національного законодавства та практики ЄСПЛ, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, яке полягає у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння - не доведена, оскільки існують обґрунтовані сумніви, щодо того, що саме вказана особа керувала транспортним засобом.
Так, ОСОБА_1 під час складання протоколу і в судовому засіданні заперечував факт керування транспортним засобом, зазначивши, що водієм була його дружина ОСОБА_2 . При цьому також акцентував увагу на тому, що автомобіль було зупинено на блокпосту військовослужбовцями о 22 годині 45 хвилин, а не о 23 годині 10 хвилин, як це зазначено у протоколі. На вимогу працівників поліції, які прибули на місце зупинки згодом, він сів за кермо автомобіля та перегнав його на декілька метрів. Допитана під присягою у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 у повному обсязі підтвердила показання ОСОБА_1 . Свідок ОСОБА_3 до суду за викликами не з'явився, а тому його покази суд не може оцінити та врахувати в якості доказів. Доводи ОСОБА_1 про те, що автомобіль зупинили на блокпосту військовослужбовці узгоджуються із тією обставиною, що в протоколі зазначено свідка події - військовослужбовця ОСОБА_3 . Переглядом відеозаписів із нагрудних камер патрульних поліцейських вбачається, що відеозапис розпочинається о 23 годині 19 хвилин в той час як ОСОБА_5 перебував поруч із автомобілем та до нього підійшли поліцейські. В їх присутності він сідає за кермо автомобіля та здійснює рух прямо на відстань декілька метрів. Після цього вийшов із автомобіля та продовжив спілкування з працівниками поліції. Суду не надано, відеозапис у повному обсязі, тобто від початку прибуття патрульних поліцейських на місце зупинки автомобіля. При цьому на початку відеозапису об'єктив відеокамери з невідомих причин прикривався стороннім предметом. За таких обставин доводи ОСОБА_5 про те, що він здійснив рух автомобіля на вимогу працівників поліції є неспростованими. Також, в матеріалах справи відсутній жодний доказ, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, того що ОСОБА_5 керував транспортним засобом о 23 годині 10 хвилин, як про це зазначено у протоколі, чи до моменту зупинки автомобіля на блокпосту.
Викладені обставини у сукупності дають підстави прийти до обґрунтованого висновку про наявність сумнівів та протиріч, щодо того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом за наведених у протоколі обставин. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, судом встановлено, що направлені до суду матеріали та їх аргументація є сумнівними, наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом.
Зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП розпочате провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю з підстав відсутності складу адміністративного правопорушення.
Приймаючи до уваги вищевикладене та недоведеність складу і події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд вважає необхідним закрити провадження в справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст.9, 10, 24, 33, 130, 221, 247, 254, 268, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суд, -
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, закрити за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м.Одеси протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя:
20.10.2022