Номер провадження: 22-ц/813/8064/22
Справа № 1512/9133/2012
Головуючий у першій інстанції Калініченко Л.В.
Доповідач Полікарпова О. М.
24.10.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі
головуючого судді Полікарпової О.М.,
суддів: Базіль Л.В., Воронцової Л.П.,
за участю секретаря Кузьміч Г.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2022 року за скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення в.о. начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив
30.06.2022 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, в якій скаржники просять суд:
- визнати неправомірними рішення Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) у листі від 25.05.2022 року за №14313 про відмову у знятті арешту з нерухомого майна належного заявникам;
- зобов'язати Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) (далі Перший Київський ВДВС ОМУЮ) усунути порушення заявників.
В обґрунтування скарги заявники посилались на те, що з реєстру права власності на нерухоме майно вони дізнались, що на належне їм майно зареєстровано обтяження у виді арешту, на підставі постанови Першого Київського ВДВС ОМУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.02.2014 року.
Заявники стверджували, що зазначену постанову було ухвалено в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №1512/9133/2012, виданого Київським районним судом міста Одеси від 28.10.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» заборгованості в сумі 431 852,78 грн.
Однак, у відповідності до листів АТ «Райффайзен банк Аваль», вони - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мають жодних не виконаних зобов'язань перед банком.
Приймаючи відсутність матеріальних вимог з боку АТ «Райффайзен Банк Аваль», заявники звернулись до Першого Київського ВДВС ОМУЮ з заявою про скасування вказаного вище арешту, однак листом від 25.05.2022 року за №14313 їм було відмовлено з підстав того, що згідно даних АСВП та відомостей ЄДРВП встановлено, що на виконанні у Київському ВДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебувало виконавче провадження №42280397 з примусового виконання виконавчого листа №1512/9133/2012, виданого Київським районним судом міста Одеси від 28.10.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» заборгованості в сумі 431 852,78 грн., в рамках якого 16.06.2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.7 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, у редакції на момент повернення виконавчого документа стягувачеві (далі Закон - 606 XIV), а наразі матеріали виконавчого провадження знищені.
У зв'язку з викладеним, державною виконавчою службою було роз'яснено заявникам, що приймаючи до уваги відсутність інформації про належне виконання виконавчого документа та знищення матеріалів виконавчого провадження, відсутні підстави для скасування арешту.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2022 року у задоволенні скарги відмовлено.
26 серпня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не погоджуючись із наведеним судовим рішенням, звернулись до суду з апеляційною скаргою, в якій просили його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги скаржники зазначили, що:
- згідно відповіді ПАТ «Юнеск банк» №14.3.2.-918 від 26.03.2021 року у банку відсутні кредиторські та фінансові претензії до ОСОБА_1 ;
- оскільки 16.06.2016 року державним виконавцем на підставі п.7 ч.1 ст.47 Закон - 606 XIV було винесено постанову про завершення виконавчого провадження та передачу виконавчого документу стягувачеві, то, на їх думку, на підставі ч.2 ст. 50 Закону - 606 XIV у такій постанові виконавець повинен був зазначити про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
17 жовтня 2022 року на електронну адресу апеляційного суду від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшла заява у якій скаржники просили провести розгляд поданої ними апеляційної скарги за їх відсутності.
Оскільки явка до апеляційного суду не є обов'язковою, перешкоди для розгляду справи відсутні (ст. 8, ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що у разі повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.7 ч.1 ст.47 Закону №606 ХІV відсутні підстави для скасування арешту, а доказів на підтвердження відсутності зобов'язань за виконавчим листом №1512/9133/2012 скаржниками не надано, отже відсутні підстави і для зняття арешту на підставі ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року (далі Закон №1404-VIII).
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом повно та правильно встановлені обставини у справі, ухвалу постановлено із застосуванням норм права, які регулюють спірні правовідносини.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, рішенням Київського районного суду міста Одеси від 04 грудня 2012 року стягнуто заборгованість за кредитним договором №014/0049/74/45162 від 06 лютого 2006 року солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 431 852 грн. 78 коп.; відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання дій протиправними, визнання бездіяльності щодо здійснення контролю за цільовим використанням кредитних коштів, кредитного договору недійсним, визнання договору поруки недійсним, визнання договору застави недійсним за безпідставністю позовних вимог.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 лютого 2013 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2012 року залишено без змін.
28 жовтня 2013 року Київським районним судом міста Одеси видано виконавчий лист за № 1512/9133/2012 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 431 852 грн. 78 коп.
На підставі зазначеного виконавчого листа державним виконавцем Першого Київського ВДВС ОМУЮ винесено постанову від 20.02.2014 року про відкриття виконавчого провадження ВП №42280397 стосовно боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2
04.12.2012 державним виконавцем відділу постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.02.2014 року накладено арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 та постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.02.2014 року накладено арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_2
29.06.2015 року державним виконавцем, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV, винесено постанову про повернення виконавчого документа №42280514 стягувачеві, матеріали виконавчого провадження передано на зберігання до архіву.
16.06.2016 року державним виконавцем, на цій же підставі, винесено постанову про повернення виконавчого документа №42280397 стягувачеві, матеріали виконавчого провадження передано на зберігання до архіву.
У зв'язку із закінченням строків зберігання, встановлених пунктом 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5, зазначене вище виконавче провадження знищено у порядку, передбаченому законодавством.
26.04.2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Першого Київського ВДВС ОМУЮ з заявою про скасування вказаного вище арешту, у чому їм було відмовлено листом від 25.05.2022 року за №14313.
Відповідно до статті 1 Закону № 606 XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до частини 1, 2 статті 11 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Відповідно до частини 1 статті 52 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Відповідно до частини 2 статті 57 Закону № 606-XIV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем зокрема шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Закон № 606-ХІV на час повернення виконавчого документа стягувачеві передбачав обов'язок виконавця зняти арешт у виконавчих провадженнях:
- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесений у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (ч.1 ст. 50 Закону);
- у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна за наслідками звернення особи, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. (ч.1 ст. 60 Закону);
- у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом (ч. 3 ст. 60 Закону);
- у разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано (ч.4 ст. 60 Закону).
Таким чином Законом № 606-XIV, який діяв на момент повернення виконавчого документа стягувачу, не було передбачено обов'язку виконавця зняти арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 7 частини 1 статті 47 Закону, а жодна з наведених у Законі підстав для скасування виконавцем раніше накладеного арешту не мала місця.
Щодо підстав зняття накладеного у виконавчому провадженні арешту відповідно до закону, що діяв на час звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із заявою про скасування - Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404 - VIII (далі Закон № 1404 - VIII), апеляційний суд зауважує про таке.
Закон № 1404 - VIII передбачає обов'язок виконавця зняти арешт у виконавчих провадженнях:
- відповідно до ст.40 Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав;
- відповідно до частини 4 статті 59 у випадку:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно- промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності";
- відповідно до частини 2 статті 59 Закону № 1404 - VIII разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника;
- відповідно до частини 3 статті 59 Закону № 1404 - VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом.
Тож, Закон № 1404 - VIII, які Закон № 606-XIV не передбачає обов'язку виконавця зняти арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу у разі невиявлення протягом року з дня оголошення розшуку боржника - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майна боржника, розшук яких здійснювався органами Національної поліції.
Щодо посилань скаржника на відповідь ПАТ «Юнеск банк» №14.3.2.-918 від 26.03.2021 року, згідно якої у банку відсутні кредиторські та фінансові претензії до ОСОБА_1 як на підставу для зняття арешту, накладеного у виконавчому провадження, апеляційній суд звертає увагу на наступне.
По-перше, підтвердження боржниками виконання покладених на них зобов'язань також не є, передбаченою Законом № 1404 - VIII підставою для зняття накладеного у виконавчому арешту. Як обґрунтовано було зазначено судом першої інстанції скаржник не позбавлений права на звернення до суду в порядку цивільного судочинства з відповідним позовом щодо звільнення майна з-під арешту у разі виконання ним зобов'язань перед стягувачем.
По-друге, апеляційний суд, погоджуючись із висновком суду першої інстанції, вважає, що скаржниками не надано належних, допустимих та достатніх доказів виконання зобов'язань перед стягувачем.
Як встановлено судом першої інстанції та не оспорюється ОСОБА_1 та ОСОБА_2 1 листопада 2016 року між Публічним акціонерним товариством “Юнекс Банк” та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандарт Фінанс Групп» укладено договір відступлення прав вимог по кредитному договору №014/0049/74/45162 від 06 лютого 2006 року, отже листи отриманні від ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ПАТ «Юнеск банк» датовані 2021 роком не є належними доказами виконання зобов'язань у виконавчому провадженні.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції скаржниками також не було надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження відсутності заборгованості за виконавчими провадженнями.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку щодо правомірності дій в.о. начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса).
Інших обґрунтувань незаконності оскаржуваного судового рішення апеляційна скарга не містить.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, положення діючого та чинного на момент виникнення спірних правовідносин національного законодавства, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без змін оскаржуване судове рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.367, 368, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
постановив
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді Одеського апеляційного суду Полікарпова О.М.
Базіль Л.В.
Воронцова Л.П.