2-а/130/3/2022
130/2981/21
"24" жовтня 2022 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Заярного А.М.
за участі секретаря судових засідань Мухи Р.П.,
представника позивача Кучера В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Вінницькій області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАВ №461763 від 12.10.2021,
Позивач звернувся з цим позовом до суду, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАВ №461763 від 12.10.2021, якою його було притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.
Стислий виклад позицій позивача.
12.10.2021 він перебував на території приватного підприємства по виготовленню пам'ятників, розташованого на вул. Одеській в м. Жмеринці, навпроти центрального входу до кладовища. Несподівано до нього підійшли працівники поліції, які пред'явили претензії, що він нібито керував мопедом без шолому та стали вимагати водійське посвідчення, а також пройти перевірку на стан алкогольного сп'яніння. Оскільки він мопедом не керував, то документів їм не надав та не виконав інші вимоги поліцейських.
Незважаючи на це, поліцейським СРПП Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Климчуком Б.В. 12.10.2021 відносно нього була винесена постанова, згідно якої він о 11 год 25 хв 12.10.2021 керував транспортним засобом «Хонда леад», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , без засобів індивідуального захисту - мотошолому та не мав право керувати даним видом т.з. у зв'язку з відсутністю відповідної категорії водійського посвідчення «А1», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.
З постановою він незгоден, вважає її протиправною, оскільки факти, викладені в ній не відповідають дійсності.
Стислий виклад заперечень відповідача.
17.06.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву, до якого додав диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського за 12.10.2021, який підтверджує факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Процесуальні дії, заяви та клопотання.
01.11.2021 справа після самовідводу судді Шепеля К.А. надійшла в провадження судді Заярному А.М. 04.11.2021 ухвалою судді позовна заява була залишена без руху, а 05.01.2022 по ній було відкрито провадження. 26.05.2022 ухвалою суду було замінено неналежного відповідача належним. 17.06.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву. Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням сторони позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явився без повідомлення причин.
Суд керуючись ч. 3 ст. 268 КАС України провів розгляд справи у відсутність представника відповідача.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що поліцейським СРПП Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Климчуком Б.В. 12.10.2021 відносно ОСОБА_1 була винесена постанова, згідно якої він о 11 год 25 хв 12.10.2021 по вул. Одеській у м. Жмеринка керував транспортним засобом «Хонда леад», д.н.з. НОМЕР_1 , без засобів індивідуального захисту - мотошолому та не мав право керувати даним видом т.з. у зв'язку з відсутністю відповідної категорії водійського посвідчення «А1», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП (а.с.5).
Цей факт підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, який був наданий відповідачем до відзиву. На відео ОСОБА_1 визнав, що їхав мопедом з дружиною, він був без шолому, а дружина в шоломі, водійське посвідчення з категорією «А1» у нього відсутнє, а також те, що він був в стані алкогольного сп'яніння (а.с.62). При складанні постанови порушень закону у поліцейського, судом не виявлено.
Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержаний в порядку встановленому законом. Однак не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_3 , який в суді пояснив, що в той день був території приватного підприємства по виготовленню пам'ятників, розташованого на вул. Одеській в м. Жмеринці, бачив там розмову ОСОБА_1 з поліцейськими, однак не бачив коли той їхав на мопеді. Показання цього свідка жодним чином не спростовують обставин, викладених в постанові, які підтверджено відеозаписом, що був зроблений під час складання постанови поліцейським.
Мотиви суду.
Відповідно до частини 1 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу адміністративного впливу у зв'язку із адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VІІІ поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України встановлюють Правила дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 1.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно п. 2.3г ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.
Відповідно до підпункту «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п. 2.4 (а) ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитись із дотриманням вимог ПДР, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1 ПДР.
У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності посвідчення водія відповідної категорії особа несе відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до пункту 2.13 Правил дорожнього руху, транспортні засоби належать до таких категорій: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Відповідно до п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. N 340 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. N 511) особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.
Відповідно до пункту 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. N 340 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. N 511) транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії: A1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Частиною 2 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Отже, виходячи з формулювань диспозиції указаних статей суб'єктом адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 КУпАП є особа, яка здійснює керування транспортним засобом.
Основною ознакою, за якою визначається об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП, є саме керування такою особою транспортним засобом, не маючи права керувати ним, тобто без отримання в установленому порядку посвідчення водія відповідної категорії.
При цьому диспозиція частини 2 статті 126 КУпАП не є бланкетною нормою і не потребує посилання на порушення інших нормативно-правових актів, вона встановлює конкретне правило (заборону керувати транспортним засобом особі, яка не має такого права) і не потребує деталізації з посиланням на Правила дорожнього руху.
Статтею 217 КУпАП передбачено, що посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків.
Відповідно до статті 222 КУпАП на Органи Національної поліції покладено повноваження щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 126 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На підтвердження своїх заперечень проти позову відповідачем суду надано диск з відеозаписом події.
Так, в судовому засіданні були оглянуті матеріали відео зйомки, надані відповідачем, які чітко відображають факт порушення позивачем ч.2 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом), позивач на відео не заперечує факт керування ним транспортним засобом без шолому та за відсутності посвідчення водія відповідної категорії. Пояснення представника позивача, що позивач не керував транспортним засобом, суд розцінює як намір уникнути відповідальності.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Постановою Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 зроблено висновок, що обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom", практику якого повинні застосовують національні суди при прийнятті рішення, будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено належними, достатніми та допустимими доказами, законність оскарженої постанови.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
За таких обставин, приймаючи до уваги, те що дотримання ПДР України є невід'ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, уникнення дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків, суд приходить до переконання, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а тому вважає за необхідне залишити оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Обґрунтовуючи цю постанову, суд звертає увагу на практику Європейський суд з прав людини, який вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Розподіл судових витрат.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 12, 20, 77, 78, 79, 246, 268, 270 КАС України, Суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Вінницькій області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАВ №461763 від 12.10.2021- відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України. На рішення може бути подана апеляція до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ); Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (місцезнаходження: 21050 м. Вінниця, вул. Театральна,10, ЄДРПОУ 40108672).
Суддя Андрій ЗАЯРНИЙ
Дата складання повного судового рішення 25.10.2022