Справа № 552/5431/22 Номер провадження 11-сс/814/1155/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
19 жовтня 2022 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтава від 29 серпня 2022 року,
Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 серпня 2022 року за №12022221180000852, відмовлено в задоволенні клопотання слідчого ВП №1 Харківського РУП №2 ГУНП у Харківській області ОСОБА_7 , погодженого з прокурором Немишлянської окружної прокуратури м. Харків ОСОБА_6 , про арешт належного ТОВ «Кісет» майна: контрольно-касового електронного реєстратора «MG N707TS», сканера штрих-коду «Datalogic» і мобільного модема білого кольору «HUAWEI».
Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що він позбавлений можливості в передбачений КПК України спосіб накласти арешт на згадане вище майно, оскільки слідчим уже вирішено дане витання в резолютивній частині клопотання, яка містить категоричне твердження про те, що слідчий, не маючи законних підстав, постановляє арештувати дане майно.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтава від 29 серпня 2022 року, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на: контрольно-касовий електронний реєстратор «MG N707TS», сканер штрих-коду «Datalogic» і мобільний модем білого кольору «HUAWEI».
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що слідчий суддя не врахував те, що: положеннями ст.173 КПК України не передбачено відмову в арешті майна з підстав неправильної назви слідчим резолютивної частини клопотання, при цьому, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без дотримання вимог КПК України, слідчий суддя приймає рішення про його повернення для усунення недоліків; органом досудового розслідування належним чином доведено необхідність арешту зазначених у клопотанні матеріальних об'єктів, які відповідають критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, з метою проведення з ними експертних досліджень і запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Учасники провадження, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з'вились. При цьому, прокурор заявив клопотання про здійснення провадження за його відсутності.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Цим вимогам оскаржувана ухвала не відповідає.
Виходячи з положень п.2 ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Згідно з п.3 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Приписами ч.1 ст.412 КПК України визначено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Заходами процесуального примусу, пов'язаними із обмеженням особистих або майнових прав особи, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, до яких, зокрема, віднесено арешт майна (абз.1 п.7 ч.2 ст.131 КПК України).
За ч.1 ст.170 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді має право звернутися слідчий за погодженням з прокурором, яке відповідно до ч.1 ст.172 КПК України розглядається слідчим суддею.
У силу вимог ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що ВП №1 Харківського РУП №2 ГУНП у Харківській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 серпня 2022 року за №12022221180000852, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України (а.п.4).
25 серпня 2022 року слідчий ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором ОСОБА_6 , звернулась до слідчого судді з клопотанням про арешт майна: контрольно-касового електронного реєстратора «MG N707TS», сканера штрих-коду «Datalogic» і мобільного модема білого кольору «HUAWEI» (а.п.16).
За змістом оскаржуваного рішення слідчий суддя відмовив у задоволенні згаданого клопотання, виходячи з того, що його прохальна частина містить категоричне твердження про те, що слідчий постановляє арештувати дане майно.
Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками, оскільки поданий слідчим процесуальний документ за своїм змістом, суттю та формою є клопотанням про арешт майна, яке згідно з ч.1 ст.172 КПК України підлягає розгляду слідчим суддею. Разом з цим, допущена слідчим технічна помилка в назві прохальної частини клопотання не є тією обставиною, що унеможливлює всебічний та об'єктивний розгляд питання про арешт майна, й не свідчить про вихід автора клопотання за межі своїх повноважень.
Також слідчий суддя залишив поза увагою, що ч.1 ст.173 КПК України визначено підстави для відмови в арешті майна, проте цією нормою не передбачено можливості прийняття такого рішення з наведених у оскаржуваній ухвалі обґрунтувань.
Таким чином, слідчий суддя дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні клопотання органу досудового розслідування про накладення арешту на майно.
Допущені слідчим суддею порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, оскільки перешкодили постановити законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для його скасування.
Ураховуючи викладене вище й те, що слідчим суддею розгляд клопотання по суті фактично не здійснювався, оскаржувану ухвалу належить скасувати та постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд у суді першої інстанції, під час якого необхідно ретельно перевірити доводи слідчого та прокурора, провести розгляд клопотання відповідно до положень КПК України, за наслідком чого ухвалити судове рішення, яке би відповідало вимогам закону.
Отже, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст. ст.376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтава від 29 серпня 2022 року про відмову в арешті майна скасувати та постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4