Справа № 953/18871/21 Номер провадження 11-кп/814/693/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія ч.1 ст. 125 КК України
18 жовтня 2022 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12021226130001749 за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2021 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Харкова, громадянку України, з середньою технічною освітою, зареєстровану та фактично проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , не судиму,
визнано винуватою та засуджено за ч.1 ст. 125 КК України на 60 годин громадських робіт.
За вироком суду ОСОБА_9 визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
08.08.2021 приблизно о 21.00 год ОСОБА_9 перебуваючи за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 2, в приміщенні ресторану «Мамонт», на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник конфлікт із ОСОБА_10 , під час якого ОСОБА_9 , діючи умисно, знаходячись обличчям до обличчя до ОСОБА_10 , нанесла їй прямий удар правою ногою, взутою у кросівок, у живіт, в результаті чого спричинила ОСОБА_10 легкі тілесні ушкодження, а саме: синці на животі.
На вирок суду захисник подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок суду змінити та призначити ОСОБА_8 покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Свої апеляційні вимоги обґрунтував тим, що ОСОБА_8 не погоджується з призначеним покаранням через суворість та вважає його таким, що не відповідає принципам достатності покарання для виправлення засудженої, оскільки суд першої інстанції недостатньо врахував обставини, які пом'якшують покарання, а саме: з'явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також наявність системного характеру такого поводження з боку потерпілої. Не враховано наявність у обвинуваченої неповнолітньої дитини, відсутність судимостей, добру характеристику за місцем проживання.
Тому вважає, що суд повинен був призначити ОСОБА_8 більш м'яке покарання.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, прокурора, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Оскаржуваний вирок ухвалений судом першої інстанції за результатами спрощеного провадження, оскільки обвинувачена не оспорювала встановлені під час дізнання обставини та погодилася з таким порядком розгляду обвинувального акта.
Разом з тим, доводи захисника про призначення обвинуваченій ОСОБА_8 занадто суворого покарання є слушними.
Згідно ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Положення частини 2 статті 65 КК України визначають, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Так, санкція ч.1 ст.125 КК України передбачає альтернативні види покарання : у виді штрафу, громадських робіт та виправні роботи.
Водночас, суд першої інстанції, вирішуючи питання про вид покарання, який має бути призначений обвинуваченій не навів достатніх підстав, які унеможливлюють призначити обвинуваченій найбільш м'який вид покарання, передбачений частиною 1 санкції статті 125 КК України у виді штрафу та, відповідно, що даний вид покарання буде недостатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. При цьому суд, всупереч наявних в матеріалах провадження даних щодо працевлаштування обвинуваченої, як то інформація щодо місця роботи обвинуваченої, зазначена в її анкетних даних в обвинувальному акті, вказав на відсутність в матеріалах провадження таких доказів.
Таким чином, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченої, яка беззаперечно визнала вину в скоєному, щиро розкаялася, до кримінальної відповідальності притягується вперше, відсутність обставин, які б обтяжували покарання.
Враховуючи вищенаведене, а також характеристику обвинуваченої та конкретні обставини справи, визначений судом першої інстанції строк покарання є явно несправедливим.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги наведене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність призначити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу в розмірі, визначеному санкцією статті.
За таких обставин, апеляційна скарга захисника в інтересах обвинуваченої підлягає до задоволення, а вирок суду - зміні з пом'якшенням призначеного покарання.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Київського районного суду м. Харків від 06 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання змінити.
Пом'якшити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.125 КК України, призначивши його у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних доходів громадян, що складає 510 грн.
В іншій частині вирок Київського районного суду м. Харків від 06.10.2021 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4