Дата документу 05.10.2022 Справа № 337/588/22
Запорізький апеляційний суд
Єдиний унікальний № 337/588/22 Головуючий у 1-й інстанції Салтан Л.Г.
Провадження №22-ц/807/1565/22 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
05 жовтня 2022 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Крилової О.В.
Бєлки В.Ю.
за участю секретаря судового засідання Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, -
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання.
Позов обґрунтовано тим, що він перебував в трудових відносинах з відповідачем у період з 31.01.2000 року по 26.07.2021 року, працював в цеху холодної прокатки №1 стропальником 3 розряду з 31.01.2000 року згідно наказу №22 від 28.01.2000 року.
Відповідно до наказу №850 від 15.05.2001 року був переведений у тому же цеху бригадиром на обробленні, сортуванні, прийманні, здаванні, пакетуванні та пакуванні металу та готової продукції.
Згідно наказу №960 від 27.04.04 року присвоєний 5 розряд.
Розпорядженням №163 від 11.03.2020 року переведений бригадиром на оброблення, сортування, приймання, здавання, пакетування та пакування металу та готової продукції до цеху холодного прокату №1.
26 липня 2021 року він був звільнений у зв'язку з невідповідністю стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи, п.2 ст.40 КЗоТ України.
Внаслідок впливу шкідливих виробничих факторів за місцем роботи він отримав професійне захворювання: радикулопатія попереково-крижова L5. S1 та шийна С6. С7. С8. редидивуючий перебіг, на фоні полісегментарної дископатії з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим, м'язово-тонічним і периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофіею у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів.
Висновком МСЕК від 05.07.2021 року йому встановлена третя група інвалідності та 60% втрати професійної працездатності.
Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 17.06.2021 року встановлено, що захворювання виникло внаслідок наявності на його робочих місцях на ПАТ «Запоріжсталь» шкідливих виробничих факторів. На час складання акту загальний стаж роботи позивача становить 27 років 03 місяці, за цією професією 19 років 11 місяців, в умовах впливу шкідливих факторів 21 рік 02 місяці.
Висновок про наявність шкідливих умов праці за Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.04.2014р №248 та зареєстрованими Міністерством юстиції України від 06.05.2014р. за №472/25249. Умови праці на робочому місці відносяться до III класу 3 ступеню (шкідливі та важкі).
Причини виникнення хронічного професійного захворювання: наявність на робочому місці бригадира ЦХП ПАТ «Запоріжсталь» Бутяги С. Г. шкідливих виробничих факторів:
- статичне навантаження при утриманні вантажу однією рукою - 44064- 45792кг*с при нормативному значенні - 18001-43000 кг*с;
- статичне навантаження при утриманні вантажу за участю м'язів тулуба та ніг - 132480-148320кг*с при нормативному значенні - 61001-130000 кг*с;
- вимушені нахили тулуба - І75-501 разів за зміну при нормативному значенні 100 разів.
Хворобою та втратою професійної працездатності йому заподіяна моральна шкода, яка виражається в тому, що він обмежений у побуті, у зв'язку з отриманим професійним захворюванням постійно вимушений знаходитися під наглядом лікарів, проходити систематичні курси стаціонарного і амбулаторного лікування у медичних закладах. У нього стійкий біль та обмеження рухів у шийному і поперековому відділах хребта з іррадіацією в ліву ногу, порушена ходьба, біль в плечових, ліктьових і колінних суглобах, обмеження рухів, зниження слуху.
Внаслідок цього порушений його звичайний соціальний зв'язок, уклад, що вимагає додаткових зусиль для організації життя. Він постійно знаходиться у нервовій напрузі, що негативно впливає на психологічний стан. У зв'язку з отриманням професійного захворювання став інвалідом, у нього погіршився сон, постійно знижений настрій, млявість, та підвищена дратівливість, що спричиняє моральні страждання.
Він не може працевлаштуватися, у зв'язку з чим не може матеріально забезпечити свою сім'ю, неповнолітню дитину. Завдану моральну шкоду оцінює в розмірі 150 000 гривень.
Просив суд стягнути на його користь з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»» моральну шкоду, спричинену внаслідок професійного захворювання у розмірі 150 000 грн.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв'язку з отриманням професійного захворювання у розмірі 49 896 гривень
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь держави судовий збір у розмірі 320,15 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказано, що позивача було проінформовано під розписку про умови праці та про наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права пільги і компенсації за роботу в таких умовах. Позивач був ознайомлений з умовами праці на робочих місцях та погоджувався працювати в таких умовах. Вибір місць роботи для позивача був добровільним та свідомим. Підставою для допущення працівника до роботи, є саме довідка про проходження працівником періодичного медичного огляду в якому зазначено про придатність або не придатність працівника до виконання певної роботи. Тобто, протягом роботи на підприємстві відповідача, у відповідача була відсутня інформація щодо наявності у позивача професійного захворювання. Відповідач отримував відповідні медичні висновки про придатність позивача для виконання дорученої йому роботи і, відповідно не мав жодних правових підстав для відсторонення позивача від роботи в зав'язку з невідповідністю його виконуваній роботі за станом здоров'я. Саме на підставі позитивних результатів медичних періодичних обстежень позивач був допущений до подальшої роботи. Захворювання встановлені у позивача мають тривалий перебіг і виникли задовго до їх встановлення. Таким чином відповідач, знаючи про дійсний стан свого здоров'я, свідомо приховав дану інформацію від відповідача та добровільно погодився працювати в шкідливих для здоров'я умовах чім свідомо погіршував стан свого здоров'я.
ОСОБА_1 надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти доводів апелянта, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із доведеності спричинення позивачу моральної шкоди та обґрунтованості розміру відшкодування.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , перебував в трудових відносинах з ПРАТ «Запоріжсталь».
ОСОБА_1 був прийнятий в цех холодної прокатки № 1 стропальником 3 розряду з 31.01.2000 року згідно наказу № 22 від 28.01.2000 р.; згідно наказу № 850 від 15.05.2001 року переведений у тому же цеху бригадиром на обробленні, сортуванні, прийманні, здаванні, пакетуванні та пакуванні металу та готової продукції; згідно розпорядження № 163 від 11.03.2020 р. переведений бригадиром на оброблення, сортування, приймання, здавання, пакетування та пакування металу та готової продукції до цеху холодного прокату № 1.
26 липня 2021 року ОСОБА_1 був звільнений з ПРАТ «Запоріжсталь» у зв'язку з невідповідністю стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи, п. 2 ст. 40 КЗпП України.
Крім того, у період з 19 липня 1996 року по 27 січня 2000 року позивач працював на ВАТ «Українськийграфіт» на посадах верстатника, верстатника з обробки електродів
Внаслідок впливу шкідливих виробничих факторів ОСОБА_1 отримав професійне захворювання: радикулопатія попереково-крижова L5. S1 та шийна С6. С7. С8. редидивуючий перебіг, на фоні полісегментарної дископатії з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим, м'язово-тонічним і периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофіею у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів.
Згідно з п. 18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 17.06.2021 року причинами виникнення професійного захворювання є:
1. наявність на робочому місці верстатника з обробки електродів ПРАТ «Укрграфіт» шкідливих виробничих факторів:
- вимушений нахил тулуба понад 30 151 раз за зміну при нормативному 100 разів;
- знаходження у нахиленому положенні 30 30,6 % робочого часу при нормативному значенні 25 % за зміну
2. наявність на робочому місці бригадира ЦХП ПАТ «Запоріжсталь» шкідливих виробничих факторів:
- статичне навантаження при утриманні вантажу однією рукою 44064-45792 кг*с при нормативному значенні 18001-43000 кг.*с;
- статичне навантаження при утриманні вантажу за участю м'язів тулуба та ніг 132480-148320 кг*с при нормативному значенні 61001-130000 кг.*с;
- вимушений нахил тулуба понад 175-501 разів за зміну при нормативному 100 разів;
Висновком МСЕК від 05.07.2021 р. ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності та 60 % втрати професійної працездатності.
Вплив на стан здоров'я позивача вказаних шкідливих виробничих факторів, які мають місце на обох підприємствах підтверджено також у медичному висновку від 20.05.2021 р. № 917.
Медичною документацією підтверджено знаходження позивача на стаціонарному лікуванні в різних лікувальних закладах у періоди, що підтверджується медичними виписками із медичної карти ОСОБА_1 .
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відповідно до частин першої та другої статті 153 Кодексу законів про працю України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно із статтею 173 Кодексу законів про працю України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп/2004, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 за час перебування з відповідачем в трудових правовідносинах під час тривалого виконання роботи в ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь», через перевищення впливу шкідливих виробничих факторів, отримав ряд професійних захворювань, в результаті чого йому 05.07.2021 р. встановлена третя група інвалідності із втратою професійної працездатності 60%.
Колегія суддів вважає встановленим та доведеним факт спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнанав у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я під час виконання трудових обов'язків, відповідальність за що покладається на відповідача ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь».
Факт встановлення професійних захворювань позивачу ОСОБА_1 внаслідок тривалої роботи в шкідливих умовах праці на ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» фактично не спростовано відповідачем.
Медичний висновок щодо встановлення професійних захворювань позивачу та Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання підприємства не оскаржувався та недійсним не визнавався.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач був обізнаний із шкідливими умовами праці, добровільно погодився на них, під час роботи на підприємстві на стан здоров'я не скаржився, за результатами періодичних медичних оглядів визнавався придатним для роботи за професією, фактично приховував погіршення стану свого здоров'я, чим сприяв настанню більш тяжких наслідків, колегією суддів відхиляються через те, що добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці та його обов'язок дбати про своє здоров'я жодним чином не знімає з відповідача обов'язку виконувати вимоги ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці та не звільняє від відповідальності за їх невиконання.
Колегія суддів зазначає, що причиною професійного захворювання позивача є не сама по собі робота в шкідливих умовах, а робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого процесу.
Визначення позивача придатним для роботи за професією за результатами періодичних медичних оглядів не виключає наявність у нього хронічних професійних захворювань і, відповідно, відповідальність підприємства за шкоду, спричинену ушкодженням здоров'я. Те, що в подальшому захворювання позивача визнані професійними, було встановлено за висновком спеціалізованого медичного закладу у травні 2021 р., що мало наслідком звільнення позивача з підприємства відповідача. Інвалідом третьої групи із встановленням 60% стійкої втрати працездатності позивача визнано 05.07.2021 р. Саме з цього моменту у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
При вирішені спірних правовідносин судова колегія керується висновками Конституційного Суду України, викладеними в п.4.1 рішення від 27.01.2004 р. справа №1-рп/2004, відповідно до яких сам по собі факт ушкодження здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків і встановлення стійкої втрати працездатності, незалежно від його ступеня, свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 має ряд хронічних захворювань, зокрема радикулопатія попереково-крижова L5. S1 та шийна С6. С7. С8. редидивуючий перебіг, на фоні полісегментарної дископатії з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим, м'язово-тонічним і периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофіею у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів., відчуває фізичний біль, обмеженість рухів, потребує постійного медикаментозного та іншого лікування, не може виконувати тяжкий фізичний труд, визнана інвалідом, у зв'язку з чим не може повноцінно утримувати себе. Вищевказане однозначно викликає у позивача відповідні фізичні та душевні страждання і вимагає від нього докладання додаткових зусиль для організації свого життя.
Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів спричинення позивачу моральної шкоди судова колегія вважає безпідставними, оскільки вони об'єктивно спростовуються встановленими вище обставинами.
Визначаючи розмір моральної шкоди, відповідно до ст. 23 ЦК України, судом першої інстанції вірно враховано характер порушення прав позивача, ушкодження здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків, глибину фізичних і моральних страждань позивача, погіршення його здібностей або позбавлення можливості їх реалізації, характер отриманих ним захворювань, внаслідок яких він, будучи до цього працездатним чоловіком у віці 47 років визнаний інвалідом третьої групи з втратою 60% професійної працездатності, йому протипоказана праця в тяжких фізичних умовах, тобто він втратив можливість працювати за обраною професією та мати джерело доходу у вигляді заробітної плати, він періодично вимушений проходити лікування в лікарняних установах, потребує медикаментозного лікування, на що вимушений витрачати як фізичні, так і матеріальні ресурси.
Вказані обставини свідчать про істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача та необхідність докладати додаткові зусилля для організації свого життя.
При визначені розміру моральної шкоди не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного і душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз і його визначення не піддається математичним формулам. Крім того, розмір моральної шкоди не залежить від розміру майнової шкоди.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_1 права на відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З огляду на встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» 49 896,00 грн.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції з урахуванням засад розумності, виваженості і справедливості виходив з встановлення факту завдання позивачу шкоди здоров'ю на виробництві, встановлення шістдесяти відсотків втрати професійної працездатності, враховував характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних страждань, стан його здоров'я.
Доводи апеляційної скарги про обізнаність позивача про стан здоров'я, свідоме приховування позивачем та погіршення його дійсного стану, ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як передбачено ст.ст. 76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як установлено ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Посилання на практику Верховного Суду щодо визначення розміру відшкодування моральної школи є неприйнятними, оскільки розмір такого відшкодування визначається в кожному конкретному випадку.
Апеляційна скарга не містить доводів, які б свідчили про помилковість вказаних висновків суду першої інстанції та необхідність зменшення розміру компенсації моральної шкоди позивачу.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, вважає, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи.
Належних, достовірних та достатніх доказів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.
Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» залишити без задоволення.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2022 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 24 жовтня 2022 року.
Головуючий
Судді: