Дата документу 05.10.2022 Справа № 310/9536/19
Єдиний унікальний №310/9536/19 Головуючий у 1 інстанції Троценко Т.А.
Провадження № 22-ц/807/568/22 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
05 жовтня 2022 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Крилової О.В.,
Бєлки В.Ю.
за участю секретаря судового засідання Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально - виконавчої служби України» в особі філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально - виконавчої служби України» на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально - виконавчої служби України» в особі філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально - виконавчої служби України» про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності,-
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально - виконавчої служби України» в особі філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально - виконавчої служби України» про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності
В обґрунтування позову зазначено, що з 07.08.2018 року вона працювала на посаді фельдшера медичної частини № 77 філії Центру охорони здоров'я Державної кримінально - виконавчої служби України у Запорізькій області.
22 вересня 2018 року вона підписала Посадову інструкцію фельдшера медичної частини № 77.
02 травня 2019 року начальником філії Державної установи «Центр охорони здоров'я ДКВС України в Запорізькій області Шульгою О. П. за порушення вимог п. 2 посадової інструкції, а саме - не надання медичної допомоги засудженим їй оголошено догану.
На даному наказі її підпис відсутній.
В порушення п. 1. 3 посадової інструкції оскаржуваний наказ був підписаний не директором ДУ «Центр охорони здоров'я ДКВС України» за поданням начальника філії Центру охорони здоров'я ДКВС України в Запорізькій області, а начальником філії - тобто не уповноваженою особою, при цьому печатка на наказі відсутня.
Крім того, оскаржуваний наказ не містить визначення який саме дисциплінарний проступок вона здійснила, у чому конкретно виявилося порушення, не зазначено дату скоєння такого проступку.
Згідно зі ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, але не пізніше шести місяців з дня його вчинення.
Відповідно до висновку службового розслідування від 02.05.2019 р., проступок вона вчинила 10.12.2018 року, який було виявлено прокуратурою 28 лютого 2019 року, 07 березня 2019 року вона була відсторонена від роботи, а наказ про оголошення їй догани винесено 02 травня 2019 року, тобто з пропуском строку притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
Проте, фактично самого проступку не було.
Відповідно до уточнених позовних вимог, просила суд визнати вказаний наказ № 34-19/к-тм від 02. 05. 2019 року незаконним та скасувати.
При цьому, позивач просила поновити строк на оскарження вказаного наказу, оскільки від відповідача вона не отримала вчасно витребувані нею документи для написання позовної заяви.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 жовтня 2021 року позов задоволено.
Визнано Наказ № 34-19/ к-тм від 02. 05. 2019 року «Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани» незаконним та скасовано.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в особі філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що провину ОСОБА_1 у вчиненні дисциплінарного правопорушення було встановлено після завершення службового розслідування, а тому строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не було порушено.
Суд першої інстанції безпідставно не врахував відображену у відзиві заяву про застосування строків давності до позовних вимог ОСОБА_1 .
Ордер про надання правової допомоги серії ЗП № 119428 від 09.12.2019 від імені Адвокатського бюро «Амельченко» видано з порушенням законодавства, оскільки підписаний адвокатом Амельченком Д.Д., який не має повноважень ведення справи за Договором про надання професійної правової допомоги від 18.05.2019. Зазначеним договором визначені повноваження саме адвоката, а не Адвокатського бюро.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 заперечила проти доводів апелянта, посилаючись на їх безпідставність. Просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду - без змін.
Також апелянт надав апеляційному суду пояснення на відзив, в яких заперечив проти тверджень, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із порушення відповідачем строків для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідно до копії витягу з Наказу № 154-к-тр Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» від 06 серпня 2018 року, ОСОБА_1 прийнятна на посаду фельдшера медичної частини № 77 філії Центру охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби у Запорізькій області з 07 серпня 2018 року.
24 вересня 2018 року вона ознайомилася з посадовою інструкцією фельдшера медичної частин № 77, що підтверджується копією вказаної інструкції з підписом ОСОБА_1
02 січня 2019 року Начальнику філії ДУ «Центр охорони здоров'я ДКСВС України» у Запорізькій області Шульзі О.П. з Бердянської місцевої прокуратури направлена вказівка про усунення порушень вимог законодавства про охорону здоров'я та кримінально виконавчого законодавства в Бердянській виправній колонії № 77 з вимогою у зв'язку з виявленими фактами грубих порушень чинного законодавства вирішити питання про притягнення фельдшера медико-санітарної частини № 77 філія (ЦЩЗ ДКВС) ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
На виконання вказівки Бердянської місцевої прокуратури було проведено службове розслідування, та 02 травня 2019 року начальник Філії О. П. Шульга підписав висновок за фактом службового розслідування щодо порушення фельдшером ОСОБА_1 вимог законодавства про охорону здоров'я та кримінально- виконавчого законодавства України, згідно з яким комісія, яка проводила службове розслідування, вважала, що за порушення вимог чинного законодавства України, а саме - за ненадання медичної допомоги та порушення вимог посадової інструкції ОСОБА_1 необхідно оголосити догану.
Наказом № 34-19/ к-тм від 02.05.2019 року начальника філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» Шульги О.П. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» відповідно до вказівки Прокуратури Запорізької області № 16-245 від 28.02.2019 р. щодо допущення фельдшером медичної частини № 77 ОСОБА_1 порушення вимог чинного законодавства в частині надання медичної допомоги ОСОБА_1 оголошено догану.
Відповідно до статті 139 Кодексу законів про працю України, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Статтею 140 КЗпП України визначено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.
Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.
Підставою для застосування дисциплінарного стягнення є дисциплінарний проступок, під яким розуміється протиправне, винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх обов'язків, що випливають із нормативно-правових та інших актів у сфері праці, колективного і трудового договорів.
Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.
Саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила та порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 27 січня 2020 року в справі № 451/784/17 (провадження № 61-40344св18), від 16 грудня 2019 року в справі № 554/8674/17 (провадження № 61-40923св18).
Відповідно до ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Згідно зі ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 718/801/17, норма ст. 148 КЗпП України передбачає обчислення місячного строку для застосування дисциплінарного стягнення з дня виявлення саме проступку як такого. Тобто, під виявленням проступку розуміється не лише виявлення факту (певного діяння), а й встановлення працівника, який учинив ці діяння, протиправність цих діянь, вину працівника, наявність шкідливих наслідків, причинного зв'язку між правопорушенням та шкідливими наслідками.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Колегія суддів зауважує, що відповідач достеменно виявив проступок в діях позивача 02 січня 2019 року, оскільки із вказівки Бердянської місцевої прокуратури слідувало про виявлені факти грубих порушень чинного законодавства фельдшера медико-санітарної частини № 77 філія (ЦЩЗ ДКВС) Яголович Н.В., у зв'язку з чим дисциплінарне стягнення належало застосувати власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку у діях ОСОБА_1 , але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, тобто до 02 березня 2019 року включно, що передбачено ст. 148 КЗпП України. Однак, дисциплінарне стягнення у вигляді догани застосовано до позивача на підставі наказу № 34-19/ к-тм від 02.05.2019 р. начальника філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» Шульги О.П. лише 02 травня 2019 року, тобто через три місяці з моменту безпосереднього виявлення самого проступку (02 січня 2019 року), що з урахуванням вимог ч. 1 ст. 148 КЗпП України, є порушенням строків притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.
Матеріали справи не містять доказів того, що позивач в цій період не працювала у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебувала у відпустці.
Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував дійсні обставини справи, зібраним по справі доказам надав належну правову оцінку та й прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність скасування наказу № 34-19/ к-тм від 02. 05. 2019 року «Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани» як незаконного, оскільки відповідачем порушено строки застосування до відповідача дисциплінарного стягнення.
Постановлене судом рішення відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права й не може бути скасованим з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачем не були порушені строки накладення дисциплінарного стягнення, оскільки проступок був виявлений 02 травня 2019 року, а дисциплінарне стягнення було накладено того ж дня, не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду, оскільки вказаною нормою матеріального права визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Колегія суддів зауважує, що тягар доведення законної підстави для накладення дисциплінарного стягнення на працівника лежить на роботодавцеві.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Належних та достовірних доказів того, що позивачка перебувала тривалий час у відпустці або була звільнена від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відповідачем надано не було.
Відповідач не спростував позовних вимог ОСОБА_1 . Посилання в апеляційній скарзі на відображену у відзиві на позов заяву про застосування строків давності є неспроможними та спростовуються матеріалами справи, оскільки із суті відзиву на позовну заяву не слідує заявленого клопотання про застосування строків давності до позовних вимог ОСОБА_1 ні в описовій, ні в прохальній частині.
Інші доводи апеляційної скарги є неспроможними з огляду на їх безпідставність; такі доводи не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої ін станції.
Вирішуючи спір між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.
Частиною першою статті 229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Докази та обставини, ні які посилаються скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.
З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально - виконавчої служби України» в особі філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально - виконавчої служби України» залишити без задоволення.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 жовтня 2021 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 24 жовтня 2022 року.
Головуючий
Судді: