Справа № 201/3675/22
(2/199/2285/22)
Іменем України
(заочне)
21.10.2022 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
у складі головуючого - судді Авраменка А.М.,
при секретарі судового засідання - Хамула А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення частини виплаченого страхового відшкодування в порядку суброгації, -
20 червня 2022 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО Smart» №45437а0дг від 31 березня 2020 року, за яким забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 . 16 грудня 2020 року з вини відповідача, який керував автомобілем «Toyota» д.н.з. НОМЕР_2 , у м. Дніпрі в районі будинку №2-1 по вул. Мандриківська сталася ДТП, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 . Вартість відновлювального ремонту склала 59605,1 гривень, яка була частково компенсована страховиком винної в ДТП особи на суму 39451,48 гривень, а вже решта 20153,62 гривень - позивачем на виконання своїх договірних зобов'язань. За таких обставин позивач просив стягнути в порядку суброгації з відповідача різницю між виплаченими позивачем та страховиком відповідача страховими відшкодуванням в розмірі 20153,62 гривень, а також покласти на відповідача судові витрати по справі.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2022 року позовну заяву в порядку і на підставі ст.ст.27, 31, 32 ЦПК України передано для розгляду за підсудністю до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, де 01 серпня 2022 року у відповідності до норм ст.ст.14, 33, 34 ЦПК України позовну заяву розподілено та передано для розгляду судді Авраменко А.М.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав суду клопотання про розгляд справи за своєї відсутності, заперечень проти заочного розгляду справи не висловив.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, право на подання відзиву не скористався.
За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст.ст.211, 223, 240, 280 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи в заочному порядку відповідно до Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису у відповідності до положень ст.247 ч.2 ЦПК України.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Судом встановлені на ступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, судом встановлено, що між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_2 , як страхувальником, вигодонабувачем та власником автомобіля, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО Smart» №45437а0дг від 31 березня 2020 року, за яким забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 . Страховим ризиком є в тому числі збитки внаслідок ДТП, розмір безумовної франшизи за вказаним ризиком - 2005 гривень, розмір страхової суми 401000 гривень. Дані обставини підтверджуються копією відповідного договору та копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
16 грудня 2020 року мала місце ДТП. Відповідач у вказаний день о 19 годині 29 хвилин, керуючи автомобілем «Toyota» д.н.з. НОМЕР_2 в районі буд.№2-1 по вул. Мандриківська в м. Дніпрі, де в порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху при зміні напрямку руху та перестроюванні праворуч не переконався в безпечності свого маневру, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , яка рухалась в попутному напрямку праворуч. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Викладені фактичні обставини ДТП, а також вина відповідача в її скоєнні встановлені постановою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2021 року, якою відповідач був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. Оскільки дана постанова суду набрала законної сили ще 12 лютого 2021 року, викладені в ній фактичні обставини спричинення майнової шкоди та вина відповідача у її спричиненні відповідно до ст.82 ч.6 ЦПК України є преюдиційно встановленими та не підлягають доказуванню.
На момент вищевказаної ДТП автомобіль «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 належав на праві власності ОСОБА_2 , яка і керувала ним в момент ДТП, а автомобілем «Toyota» д.н.з. НОМЕР_2 на відповідній правовій підставі керував відповідач, що підтверджується матеріалами справи.
Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача перед третіми особами на час вищевказаної ДТП була застрахована у ТДВ «Міжнародна СК» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №201336662). Забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Toyota» д.н.з. НОМЕР_2 . Викладені обставини підтверджуються інформацією з централізованої бази даних МТСБУ, відомості якої є загальнодоступними (https://policy-web.mtsbu.ua/), а також копією відповідною довідки.
28 грудня 2020 року позивачем двома платіжними дорученнями на підставі заяви власника/страхувальника автомобіля «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 , акту огляду вказаного транспортного засобу, ремонтної калькуляції, рахунку з НОМЕР_3 від 22 грудня 2020 року, а також розрахунку страхового відшкодування в загальному розмірі 59605,1 гривень здійснено виплату страхового відшкодування на адресу ТОВ «Автоцентр-Україна», яким здійснювався відновлювальний ремонт автомобіля «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 . При цьому, частина суми такого страхового відшкодування в розмірі 39451,48 гривень попередньо була отримана вже позивачем в рамках прямого врегулювання від страховика винної в ДТП особи. Викладене підтверджується копією заяви про подію та виплату, копією акту огляду транспортного засобу, копією ремонтної калькуляції, копією рахунку СТО, копією розрахунку страхового відшкодування та рішення про виплату страхового відшкодування, копіями платіжних доручень.
Разом з тим, матеріали справи не містять розрахунку суми страхового відшкодування, проведеного страховиком відповідача ТДВ «Міжнародна СК», який би дозволяв суду дійти висновку та підтвердити твердження позивача, викладені в його позові, про те, що сума страхового відшкодування 39451,48 гривень, сплачена страховиком винної в ДТП особи на користь позивача, менше за розраховану самим позивачем суму страхового відшкодування в сумі 59605,1 гривень виключно за рахунок застосування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого в ДТП автомобіля «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 .
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 09 липня 2010 року №566 (далі - Розпорядження).
Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм ст.ст.11, 629 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договір, який є обов'язковим для виконання, акти цивільного законодавства, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Нормою ст.1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є в тому числі діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності тощо) володіє транспортним засобом, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положеннями ст.1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником майна або відповідальності перед іншими особами.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Положеннями ст.ст.3, 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.979, 980 ЦК України передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників (страхувальників) наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
За змістом ст.17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.981 ЦК України договір обов'язкового страхування, яким особа страхує свою цивільно-правову відповідальність, укладається у письмові формі, зокрема, шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва - поліса.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.9 Закону України «Про страхування» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. Розміри страхових сум переглядаються Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін.
Пунктом 1 Розпорядження встановлено, що розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цим розпорядженням (після 21 вересня 2019 року) за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 130000 гривень на одного потерпілого.
За змістом ст.ст.12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.9 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (страхове відшкодування). Різновидом шкоди, завданої майну, є шкода, пов'язана із пошкодженням транспортного засобу. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розмір якої не може перевищувати 2% від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Згідно ст.ст.35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (подається причетним до ДТП водієм в письмовій формі невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП) подає страховику заяву про страхове відшкодування та долучає до неї визначені законом документи. В свою чергу, страховик, за умови настання страхового випадку, подання йому повного пакету документів та повідомлення про ДТП із дотриманням вимогу закону, протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку. Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Згідно ст.36 п.36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» п.41.1 ст.41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Нормою ст.993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічні положення містить норма ст.27 Закону України «Про страхування».
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Нормою ст.16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За змістом ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.
Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Аналізуючи встановлені судом на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених норм законодавства, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Так, наведене вище судом чинне на час виникнення та існування спірних правовідносин сторін цивільне законодавство визначає порядок, підстави та розміри відшкодування винною особою збитків (шкоди), завданих потерпілій особі. При цьому, законом передбачена певна особливість врегулювання тих деліктних правовідносин, за якими шкода майну потерпілої особи завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки). Така особливість полягає, зокрема, в участі у врегулюванні правовідносин третьої сторони - страховика (страхові організації, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) власника транспортного засобу, винного у заподіянні майнової шкоди (пошкодженні транспортного засобу) потерпілої особи. Такий страховик, за умови обов'язкового за законом попереднього укладення з винним у ДТП власником авто (страхувальником) договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, здійснює відшкодування в межах ліміту своєї відповідальності (страхової суми) завданої страхувальником майнової шкоди потерпілій особі (власнику іншого транспортного засобу, пошкодженого з вини страхувальника), однак з урахуванням зносу пошкодженого в ДТП транспортного засобу/замінюваних при відновлювальному ремонті його складових частин. За таких обставин, згідно положень закону покладення на застраховану винну у ДТП особу обов'язку відшкодувати потерпілому майнову шкоду можливе лише у випадку обґрунтованої, законної відмови страховика здійснити таке відшкодування за свого страхувальника або у випадку, якщо виплачене страховиком страхове відшкодування (страхова виплата) є меншою від розміру завданої майнової шкоди з урахуванням зносу пошкодженого майна. В останньому випадку на винну особу (страхувальника) може бути покладено обов'язок з відшкодування різниці між страховою виплатою та розміром завданої шкоди. При цьому, в такому випадку розмір здійсненої страхової виплати (страхового відшкодування), розрахованого з урахуванням зносу, має бути максимально наближеним до встановленого ліміту відповідальності страховика (страхової суми) і може бути зменшений лише на розмір франшизи та/або розмір відповідного податку (ст.ст.29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Покладання ж обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Наведений вище правовий висновок узгоджується із правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 04 липня 2018 року по справі №755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року по справі №760/15471/15-ц, у постановах Верховного Суду 06 березня 2019 року по справі №369/11306/16-ц, від 13 березня 2019 року по справі №227/2552/17, від 13 березня 2019 року по справі №727/1881/16-ц, від 20 березня 2019 року по справі №522/438/18, від 20 березня 2019 року по справі №695/882/15-ц, від 24 березня 2021 року по справі №523/3212/19, від 22 квітня 2021 року по справі №754/5626/19, від 16 червня 2021 року по справі №199/4778/18.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги суд також враховує, що згідно з ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, що виникло внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги потерпілої особи у деліктному зобов'язанні є суброгацією. Аналогійний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі №755/18006/15-ц, від 12 вересня 2018 року по справі №569/96/17, від 03 жовтня 2018 року по справі №760/15471/15-ц, від 12 жовтня 2021 року по справі №910/17324/19, а також у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року по справі №331/5258/17, від 22 квітня 2020 року по справі №280/1222/17, від 29 липня 2021 року по справі №522/21519/18.
Що стосується безпосередньо правовідносин сторін по даній цивільній справі, то в ході її розгляду дійсно знайшов підтвердження факт ДТП від 16 грудня 2020 року, яка сталася з вини водія автомобіля «Toyota» д.н.з. НОМЕР_2 , тобто відповідача, і внаслідок якої останнім завдано власнику автомобіля «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 майнової шкоди у вигляді пошкодження її авто. Оскільки ж між позивачем, як страховиком, та власником автомобіля «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 , як вигодонабувачем/страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО Smart» №45437а0дг від 31 березня 2020 року, за яким забезпеченим автомобілем є «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 , а страховим випадком ДТП, і цей договір був чинним на момент ДТП, то позивачем на виконання свого договірного обов'язку здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі вартості відновлювального ремонту такого автомобіля. В зв'язку із викладеним до позивача в порядку суброгації перейшло належне власнику автомобіля «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 право вимоги до винної в ДТП особи про відшкодування завданої пошкодженням авто шкоди в межах розміру виплаченого страхового відшкодування. При цьому, судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника/водія автомобіля «Toyota» д.н.з. НОМЕР_2 , а отже і відповідача, перед третіми особами на час ДТП була застрахована у ТДВ «Міжнародна СК». При цьому останнє на виконання взятих на себе зобов'язань здійснило виплату страхового відшкодування в межах ліміту своєї відповідальності на користь позивача в сумі 39451,48 гривень. В той же час, розмір такого виплаченого ТДВ «Міжнародна СК» на користь позивача страхового відшкодування не тільки є меншим від визначеного позивачем і фактично виплаченого розміру страхового відшкодування (59605,1 гривень), а й значно меншим від ліміту відповідальності (страхової суми) за шкоду, завдану майну потерпілої в ДТП особи (130000 гривень), для ТДВ «Міжнародна СК». Обґрунтовуючи означену різницю та посилаючись на повне виконання страховиком винної в ДТП особи свого обов'язку зі сплати страхового відшкодування, а отже і правомірність своїх вимог до відповідача, позивач послався на те, що суми страхових відшкодувань, розрахованих позивачем та ТДВ «Міжнародна СК», відрізняються виключно внаслідок застосуванням останнім на підставі закону при здійсненні свого розрахунку коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 . Однак, розрахунок страхового відшкодування, здійснений ТДВ «Міжнародна СК», в матеріалах справи відсутній, його складові, спосіб, порядок, особливості здійснення встановити зі змісту інших матеріалів цивільної справи не вбачається за можливе, що не дозволяє перевірити достовірність зазначених тверджень позивача, а відтак за встановлених і викладених вище обставин спірних правовідносин сторін не дозволяє суду перевірити і правомірність позовних вимог до відповідача по справі. Останнє, в свою чергу, не дозволяє суду дійти до висновку, що різниця між розмірами страхового відшкодування, визначеними позивачем та ТДВ «Міжнародна СК», за таких обставин має бути компенсована за рахунок відповідача, оскільки у відповідності до ст.81 ч.6 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. З цих підстав суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними, а тому такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись нормами ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, суд приходить до висновку, що понесені позивачем по справі судові витрати відшкодуванню йому не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 15, 16, 22, 512-514, 516, 625, 629, 979, 980, 981, 993, 999, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст.3, 5, 6, 9, 12, 17, 21, 22, 28, 29, 35, 36, 41, 52 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.9, 27 Закону України «Про страхування», ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-281, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (ЄДРПОУ 20474912; адреса місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8) до ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення частини виплаченого страхового відшкодування в порядку суброгації - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.М. Авраменко