Справа № 199/7658/22
(1-кс/199/1201/22)
18.10.2022 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
у складі слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро погоджене з прокурором Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 клопотання слідчого СВ ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про арешт майна, заявленого в рамках кримінального провадження №12022041630000818, розпочатого за ознаками складу злочину, передбаченого ст.203-2 ч.1 КК України, -
До Амур-Нижньодніпровського районного суд м. Дніпропетровська звернулась слідчий за погодженням із прокурором із вищевказаним клопотанням, в обґрунтування якого послалась на те, що в провадженні СВ ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №12022041630000818 за ст.203-2 ч.1 КК України, порушене за фактом надходження 15 жовтня 2022 року повідомлення про функціонування за адресою АДРЕСА_1 , зали ігрових автоматів. Цього ж дня слідчим за вищевказаною адресою в невідкладному порядку було проведено обшук, за наслідками якого виявлено та вилучено 10 системних блоків без маркувань та 6 стаціонарних гральних автоматів без маркувань, які постановою слідчого від 15 жовтня 2022 року визнано речовими доказами по кримінальному провадженню. За таких обставин слідчий, посилаючись на необхідність запобігання подальшого продажу, знищення або пошкодження вищевказаних речей (майна), просила задовольнити її клопотання, наклавши арешт на зазначене вище майно, вилучене в ході обшуку іншого приміщення.
Розгляд клопотання здійснено за відсутності учасників його розгляду через їх неявку.
Дослідивши матеріали поданого слідчим клопотання, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
В судовому засіданні встановлено, що СВ ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12022041630000818 від 15 жовтня 2022 року, кваліфікованому за ст.203-2 ч.1 КК України та розпочатому за тим фактом, що 15 жовтня 2022 року до органу досудового розслідування надійшло повідомлення про функціонування за адресою АДРЕСА_1 зали ігрових автоматів.
15 жовтня 2022 року слідчим СВ ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 в період часу з 16 години 20 хвилини до 16 години 44 хвилин без ухвали слідчого судді проведено обшук приміщення за адресою АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено 10 системних блоків без маркувань та 6 стаціонарних гральних автоматів без маркувань. Постановою слідчого СВ ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12022041630000818.
Ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про проведення обшуку в рамках кримінального провадження №12022041630000818, розпочатого за ознаками складу злочину, передбаченого ст.203-2 ч.1 КК України.
За змістом ст.ст.131, 132, 167, 170 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, різновидом яких є тимчасове вилучення майна та арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених КПК України.
Згідно ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
За змістом ст.ст.168, 208, 234, 236 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час огляду, обшуку, в тому числі затриманої особи.
Відповідно до ст.170 ч.1 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частинами 2, 3 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям речових доказів, зазначеним у ст.98 КПК України.
Відповідно до ст.173 ч.1 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч.1 ст.170 КПК України, тобто наявність ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Згідно ст.233 ч.3 ЦПК України слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами ст.234 КПК України, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому ст.255 КПК України.
Аналізуючи наведені слідчим в її клопотанні фактичні обставини, як підстави для задоволення клопотання, в контексті долучених до клопотання матеріалів, як доказів таких фактичних обставин, з урахуванням на вказані вище положення чинного кримінального процесуального законодавства, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання, керуючись наступним.
Так, зі змісту клопотання слідчого вбачається, що накладення арешту на майно зумовлено виникненням потреби його збереження як речових доказів. Однією з ознак доказу, зокрема речового, є допустимість, тобто отримання такого доказу у порядку, встановленому КПК України, недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Поряд з цим, необхідними умовами для задоволення клопотання слідчого про арешт майна як речового доказу у кримінальному провадженні є доведення його необхідності (ст.173 ч.1 КПК України), дієвості такого заходу забезпечення кримінального провадження (ст.131 ч.1 КПК України), можливості виконання завдання, задля якого подається клопотання (ст.132 ч.3 КПК України), що з урахуванням обставин даного клопотання слідчого, означає, окрім іншого, доведення можливості використання майна, арешт на яке просить накласти слідчий, в якості речових доказів у кримінальному провадженні, тобто допустимості таких доказів. Разом з тим, як встановлено під час розгляду клопотання, майно, накласти арешт на яке просить слідчий, було виявлено та вилучено органом досудового розслідування в ході проведеного слідчим без ухвали слідчого судді обшуку іншого володіння. При цьому у поданому після цього слідчим в порядку ст.233 ч.3 КПК України клопотанні про надання дозволу на вже проведений обшук іншого володіння слідчим суддею своєю ухвалою від 17 жовтня 2022 року було відмовлено. Відтак, з огляду на ту ж саму норму ч.3 ст.233 КПК України, вилучене в ході обшуку майно є недопустимим в якості речових доказів. Останнє, в свою чергу, не дозволяє суду зробити висновок, що арешт такого майна задля забезпечення його збереження як речових доказів буде відповідати положенням ст.ст.131, 132, 173 КПК України, які визначають підстави для задоволення клопотання слідчого про арешт майна.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.98, 131, 132, 167, 168, 170, 173, 208, 233, 234, 236, 309, 369-372 КПК України, суд -
У задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про арешт майна, заявленого в рамках кримінального провадження №12022041630000818, розпочатого за ознаками складу злочину, передбаченого ст.203-2 ч.1 КК України, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного провадження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1